Постанова 4820 № 683/2649/18

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 683/2649/18 Провадження № 22-ц/4820/424/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М., секретар судового засідання Чебан О.М., з участю апелянта та його представника, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 грудня 2019 року, суддя Сагайдак І.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, встановив: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро» (далі ТОВ «Енселко Агро») та, уточнивши позовні вимоги, остаточно просила визнати недійсною додаткову угоду від 22 травня 2015 року до договору оренди землі від 12 січня 2011 року, укладену між ТОВ «Енселко Агро» та ОСОБА_2 . В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 05 жовтня 2017 року вона в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку площею 3,5988 га, розташовану на території Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області. За життя ОСОБА_2 передав зазначену земельну ділянку в оренду ТОВ «Енселко Агро». У зв`язку із наміром самостійно користуватись успадкованою земельною ділянкою, вона 22 червня 2017 року та 26 січня 2018 року зверталась до відповідача із заявами про припинення дії договору оренди землі, однак в подальшому їй стало відомо про наявність додаткової угоди до договору оренди землі від 12 січня 2011 року, якою строк дії договору оренди було продовжено та яку її батько ОСОБА_2 не підписував, не укладав та не знав про її наявність. Враховуючи вказане, просила розірвати договір оренди землі, укладений за життя її батьком із ТОВ «Енселко Агро» 12 січня 2011 року та додаткову угоду до вказаного договору від 22 травня 2015 року. В судовому засіданні позивач змінила позовні вимоги та просила визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди, укладеного між її батьком ОСОБА_2 та ТОВ «Енселко Агро». Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 грудня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. На обґрунтування скарги апелянт зазначила, що рішення суду є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказала на те, що судом безпідставно не взято до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи від 26 вересня 2019 року, в якому експерт без припущень зазначає про виявлення стійких, суттєвих розбіжностей по ознаках почерку, що є доказом не вчинення її батьком ОСОБА_2 підпису в тексті спірної додаткової угоди та підтверджує її недійсність. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Енселко Агро» вказало, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Зазначило, що жодної визначеної законом підстави для визнання недійсною спірної додаткової угоди до договору оренди немає, а позивачем не надано доказів на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин. Апелянт та її представник в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце повідомлений належним чином. Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Встановлено, що ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №144218 від 25 червня 2009 року належала земельна ділянка площею 3,5988 га, кадастровий номер 6824287700:05:011:0128, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області (а.с. 40). 12 січня 2011 року між ТОВ «Енселко Агро» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Старокостянтинівському районі за №682428774003258, за умовами якого ОСОБА_2 передав в оренду ТОВ «Енселко Агро» на строк 5 років належну йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №144218 від 25 червня 2009 року земельну ділянку площею 3,5988 га (а.с. 28-32). 22 травня 2015 року між ТОВ «Енселко Агро» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 12 січня 2011 року, згідно якої сторони внесли зміни в договір оренди землі, виклавши його в новій редакції. За умовами додаткової угоди ОСОБА_2 передав в оренду ТОВ «Енселко Агро» на строк по 05 серпня 2026 року належну йому земельну ділянку площею 3,5988 га, кадастровий номер 6824287700:05:011:0128 (а.с. 44-48). 06 червня 2016 року державним реєстратором КП «Шепетівське бюро технічної інвентаризації» Федорович А.В. було проведено державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі від 22 травня 2015 року (а.с. 54-55). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, спадкоємицею після його смерті є його дочка ОСОБА_1 05 жовтня 2017 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Заворотною Т.В. на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зокрема на земельну ділянку площею 3,5988 га, кадастровий номер 6824287700:05:011:0128, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, та належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №144218 від 25 червня 2009 року (а.с. 5-7). Оформивши у встановленому законом порядку спадкові права на належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3,5988 га, кадастровий номер 6824287700:05:011:0128, ОСОБА_1 22 травня 2017 року звернулася до ТОВ «Енселко Агро» із заявою, у якій просила після збору врожаю не обробляти зазначену земельну ділянку, так як вона має намір обробляти її самостійно (а.с. 11). 25 травня 2017 року на адресу ОСОБА_1 відповідачем було направлено відповідь, у якій повідомлено про додаткову угоду, укладену за життя із ОСОБА_2 щодо спірної земельної ділянки строком 10 років, а також роз`яснено вимоги ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» щодо правових наслідків переходу права власності на орендовану земельну ділянку (а.с. 12). 29 січня 2018 року ОСОБА_1 направила на адресу відповідача ще одну заяву, у якій вказала, що ОСОБА_2 додаткової угоди не укладав, зазначена угода підписана не ним, а підпис на угоді є підробленим (а.с. 11 - зворот). Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно вказували на те, що ОСОБА_2 не підписував додаткову угоду від 22 травня 2015 року до договору оренди землі від 12 січня 2011 року, укладену з ТОВ «Енселко Агро». При цьому судом не взято до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи, оскільки він містить припущення та не є категоричним щодо виконання підпису на договорі оренди землі та додатковій угоді не ОСОБА_2 , а іншою особою. Такі висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, як-то: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину потрібна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Отже, волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз зовні. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис договору є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. У наслідок вказаного, підписання правочину здійснюється кожною із сторін власноручно або власноручно уповноваженими на те стороною особами. У разі відсутності власноручного підпису, слід вважати, що правочин не відповідає вимогам, які встановлюються до письмової форми правочину. Статтею 208 ЦК України передбачено перелік правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі. Одним з таких випадків є зазначений у п. 2 ч. 1 вказаної статті правочин між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. А згідно з ч. 3 цієї статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). В силу ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі». У статті 13 вказаного Закону надано визначення договору оренди. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Також передбачена законом і форма договору оренди землі, який укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Крім того, окремо у ст. 16 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Отже, визначальним для договору оренди землі є форма договору, яка включає і підпис сторони договору. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або неврахування кожного доказу (групи доказів). Частина друга статті 102 ЦПК України встановлює, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у справі спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Пунктом першим частини першої статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупністю таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване у судовому рішенні. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не меже ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 26 вересня 2019 року (а.с. 159-166) підписи від імені ОСОБА_2 в графі «Орендодавець» договору оренди землі від 12 січня 2011 року та в графі «Від орендодавця» додаткової угоди від 22 травня 2015 року до договору оренди землі від 12 січня 2011 року виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Зазначені підписи ймовірно виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Орендодавець» договору оренди землі від 12 січня 2011 року та підпис в графі «Від орендодавця» додаткової угоди від 22 травня 2015 року до договору оренди землі від 12 січня 2011 року виконані однією особою. Оскільки висновки експерта щодо виконання підпису ОСОБА_2 на договорі оренди землі та додатковій угоді не надані в категоричній формі, а є лише припущенням, то суд першої інстанції обґрунтовано відхилив його як доказ на підтвердження позовних вимог. Враховуючи те, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно вказували, що ОСОБА_2 не підписував додаткову угоду від 22 травня 2015 року до договору оренди землі від 12 січня 2011 року, укладену між ним та ТОВ «Енселко Агро», то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що немає підстав для визнання спірної додаткової угоди недійсною, у зв`язку із чим відмовив у позові. Доводи апелянта зводяться виключно до переоцінки доказів у справі і не впливають на законність прийнятого судового рішення. В той же час слід зауважити, що оспорюючи в суді дійсність додаткової угоди від 22 травня 2015 року до договору від 12 січня 2011 року, позивач не ставив питання щодо дійсності основного договору, незважаючи на те, що експертне дослідження містить аналогічний висновок щодо підписання батьком ОСОБА_1 ОСОБА_2 умов як основного договору від 12 січня 2011 року так і додаткової угоди від 22 травня 2015 року. Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 20 лютого 2020 року. Судді: Гринчук Р.С., Грох Л.М., Костенко А.М.