Постанова 4857 № 140/6019/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/6019/20 пров. № А/857/10066/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2020р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Осадовського Романа Едуардовича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Ксензюк А.Я., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 30.06.2020р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 21.04.2020р. представник адвокат Осадовський Р.Е., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати прийняті відповідачем Волинською митницею Держмитслужби картку відмови № UA205050/2020/00048 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення № UA205050/2020/000012/1 від 18.01.2020р. про коригування митної вартості товарів; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1515 грн. 53 коп. (а.с.1-11). Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.32 і на звороті). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2020р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці Держмитслужби № UA205050/2020/000012/1 від 18.01.2020р. про коригування митної вартості товарів; визнано протиправною та скасовано картку відмови Волинської митниці Держмитслужби № UA205050/2020/00048 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1515 грн. 53 коп. (а.с.91-96). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Волинська митниця Держмитслужби, яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.102-104). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією /МД/ № UA205050/2020/001737 від 15.01.2020р. щодо товару - автомобіль легковий, марка MERCEDES-BENZ, модель VITO, календарний рік виготовлення - 2017, кузов НОМЕР_1 , встановлено, що митну вартість вказаного автомобіля визначено за першим методом за ціною договору та заявлено на рівні 10250 євро (273561 грн. 23 коп.). Разом з МД № UA205050/2020/001737 від 15.01.2020р. декларантом подано рахунок-фактуру № б/н від 07.01.2020р., декларацію про походження товару № б/н від 07.01.2020р., акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205020/2020/300138 від 10.01.2020р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 27.07.2017р., висновок про якісні характеристики товарів № 717/20 від 15.01.2020р., договір про надання послуг митного брокера № 01-БН-01 від 08.01.2020р., копію митної декларації країни відправлення № MRN20DE945620411872Е4 від 07.01.2020р. Під час здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару було встановлено, що митна вартість товару за ціною договору не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. При цьому, декларантом митну вартість транспортного засобу згідно гр.43 заявлено за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору) на рівні 273561 грн. 23 коп., що дорівнює 10250 євро; фактурна вартість даного транспортного засобу згідно рахунків-фактур від б/н від 07.01.2020р. дорівнює 10250 євро. Згідно п.п.5,7 ч.10 ст.58 Митного кодексу /МК/ України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. При визначенні числового значення заявленої митної вартості товару декларантом не було додано жодних понесених витрат на доставку транспортного засобу до кордону України, зокрема, витрат на транспортування та страхування. Доведення складових числового значення митної вартості є обов`язковим при заявленні такої митної вартості за першим методом (за ціною договору), оскільки вказане прямо передбачено ч.10 ст.58 МК України. Окрім того, за результатом опрацювання вказаних документів встановлено, що в технічному паспорті WZ821832 в гр. С3.1 власником зазначено R.WEISS AUTOMATION, а в рахунку-фактурі № б/н від 07.01.2020р. продавець визначений як AUTOHAUS HUSAKI. Така невідповідність між інформацією, вказаною в технічному паспорті, та рахунку-фактурі щодо власника та продавця автомобіля є суттєвою, адже поданий до митного контролю рахунок-фактура від 07.01.2020р. підтверджує дані лише щодо якісних та модельних характеристик згаданого транспортного засобу, проте не свідчать про наявність у вказаної юридичної особи - компанії AUTOHAUS HUSAKI будь-яких майнових прав щодо згаданого об`єкту. У відповідь на вимогу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом не було надано жодних витребуваних митницею документів, про що повідомлено листом від 18.01.2020р. Також в графі 33 рішення про коригування митної вартості товару № UA205050/2020/000012/1 від 18.01.2020р. міститься вся інформація щодо числового значення скоригованої митницею митної вартості товару в розмірі 15400 євро. Крім того, вказана цінова інформація стосується безпосередньо пред`явленого до митного оформлення транспортного засобу, адже визначена з врахуванням даних, закладених у VIN-коді транспортного засобу. Висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для витребування митницею додаткових документів, зважаючи на розбіжності у поданих документах, є такими, що не відповідають нормам закону та свідчать про порушення судом норм матеріального права. Таке право митного органу регламентовано законом, а судом першої інстанції при винесені рішення досліджувались обставини, які не належать до компетентності суду. Під час вирішення питання щодо коригування митної вартості товару від декларанта не надходило жодних вимог, заяв, повідомлень щодо проведення консультацій у письмовому вигляді, а тому консультації були проведені шляхом формування та направлення електронного повідомлення декларанту. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої декларантом митної вартості товару, оскільки митницею за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками було виявлено відсутність всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої декларантом митної вартості. З огляду на вищенаведене, вважає прийняте рішення про коригування митної вартості № UA205050/2020/000012/1 від 18.01.2020р. таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, позивачем ОСОБА_1 через уповноважену особу ОСОБА_2 придбано у компанії AUTOHAUS HUSAK (Німеччина) відповідно до рахунку-фактури (договору) від 07.01.2020р. легковий автомобіль, призначений для перевезення людей, бувший у використанні, марки MERSEDES-BENZ, модель VIТО, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2017, призначення - пасажирський, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 2143 см.куб., потужність - 120, тип кузова - універсал, колір - білий, категорія НОМЕР_3 , кількість місць включаючи водія - 5, колісна формула: 4x2, виробник MERSEDES-BENZ, торговельна марка MERSEDES-BENZ, вартістю 10250 євро. З метою митного оформлення товару декларантом позивача ТзОВ «КАР БРОК ЮА» подано до Волинської митниці Держмитслужби МД № UA205050/2020/001737 від 15.01.2020р., у якій вартість товару визначена за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) у сумі 10250 євро, що становить 273561 грн 23 коп. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та методу її визначення декларант надав митному органу наступні документи, зокрема: рахунок-фактуру № б/н від 07.01.2020р. (а.с.23, 44-46); розрахунковий документ (касовий ордер) від 07.01.2020р. (а.с.22, 42-43); декларацію про походження товару № б/н від 07.01.2020р.; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205020/2020/300138 від 10.01.2020р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 27.07.2017р. (а.с.19-21, 37-41); висновок про якісні характеристики товарів № 717/20 від 15.01.2020р. (а.с.25); договір про надання послуг митного брокера № 01-БН-01 від 08.01.2020р.; копію митної декларації країни відправлення № MRN20DE945620411872Е4 від 07.01.2020р. (а.с.18 і на звороті, 47-52). Вважаючи, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, а саме: в фактурі № б/н від 07.01.2020р. продавець зазначений AUTOHAUS HUSAK, а в технічному паспорті WZ821832 в графі С3.1 вказаний інший власник - R.WEISS AUTOMATION, відповідач надіслав повідомлення про необхідність надання в десятиденний строк додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) (а.с.69-70). Згідно листа від 18.01.2020р. декларант повідомив про те, що жодних додаткових документів надавати не буде, та просив прийняти рішення без урахування термінів, передбачених ч.3 ст.53 МК України (а.с.71). 18.01.2020р. відповідачем Волинською митницею Держмитслужби прийнято рішення № UA205050/2020/000012/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2020/00048, в якій роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також проведено коригування заявленої митної вартості (а.с.61-62, 63-64). Як вбачається із рішення № UA205050/2020/000012/1 від 18.01.2020р. про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття слугували такі обставини: в фактурі б/н від 07.01.2020р. продавцем визначений AUTOHAUS HUSAKI, а в технічному паспорті WZ821832 в графі С3.1 вказаний інший власник - R.WEISS AUTOMATION. Додаткові документи, витребувані на підставі ст.53 МК України, не надано. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно із ст.64 МК України відповідно цінової інформації ЄАІС (МД UA100020/2019/418351 від 19.12.2019р.); розмір митна вартість складає 15400 євро. Вказаний транспортний засіб оформлено у вільний обіг 20.01.2020р. згідно МД № UA205050/2020/002610 з наданням гарантійних зобов`язань, передбачених ч.7 ст.55 МК України (а.с.67-68). Розглядуваний спір стосується правомірності рішень відповідача щодо відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також щодо коригування митної вартості товарів. Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто, представлені митному органу документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в МД. Із змісту представлених позивачем документів слідує, що продавцем автомобіля є фірма AUTOHAUS HUSAKI, а зазначена в технічному паспорті WZ821832 компанія R.WEISS AUTOMATION, є особою, на яку в 2017 році здійснювалась перша реєстрація оцінюваного автомобіля. Такі відомості не можна вважати розбіжністю у поданих документах. Також визначення власника товару не впливає на його митну вартість, так як продавець товару не позбавлений права здійснювати продаж товару за дорученням його власника. Наявними в матеріалах справи документами спростовується позиція митного органу про те, що митна вартість товару є нижчою від наявної цінової інформації, оскільки подані декларантом документи підтверджують ціну товару, яка підлягала сплаті за такий автомобіль. У поданих декларантом документах є відсутніми ознаки підробки; вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору). Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин. Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин): ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом. ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. ч.6 ст.54 - орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. В п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезеного автомобіля, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено. Зокрема, відповідно до рахунку-фактури № б/н (ADAC приватний договір купівлі-продажу вживаного автомобіля) від 07.01.2020р. вартість автомобіля марки MERSEDES-BENZ, модель VIТО, календарний рік виготовлення - 2017, номер кузова НОМЕР_1 , склала НОМЕР_4 , без ПДВ. Декларантом надано квитанцію від 07.01.2020р. про оплату 10250 EUR за придбаний автомобіля. Такий документ містить відомості: про особу, яка оплачує ОСОБА_3 , отримувача коштів AUTOHAUS HUSAKI; марку і модель автомобіля, його номер кузова. Всі вказані відомості, в тому числі і ціна договору (10250 EUR), відповідають даним рахунку-фактурі № б/н від 07.01.2020р. Факт придбання позивачем ввезеного автомобіля за ціною 10250 EUR підтверджують також відомості митної декларації країни відправлення № MRN20DE945620411872Е4 від 07.01.2020р. Із змісту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 27.07.2017р. і рахунку-фактури № б/н від 07.01.2020р. власником автомобіля був R.WEISS AUTOMATION, а продавцем виступало ОСОБА_4 . Незважаючи на викладене, відповідач не довів належними та допустимими доказами і з посиланням на норми чинного національного законодавства Німеччини, неможливість продажу юридичною особою, яка не є власником транспортного засобу, такого майна фізичній особі-нерезиденту. Оформлення у спірному випадку факту перетину транспортним засобом митного кордону Німеччини за допомогою декларації країни відправлення № MRN20DE945620411872Е4 від 07.01.2020р. свідчить про легальний спосіб вивезення позивачем транспортного засобу, який належав R.WEISS AUTOMATION та був реалізований позивачу через AUTOHAUS HUSAK. Необхідність подання декларантом (резидентом) при митному оформленні транспортного засобу документів, які засвідчують обставину господарських правовідносин про права однієї особи (нерезидента) реалізовувати товар, що належить іншій особі (нерезиденту), відповідач не обґрунтував нормами чинного митного законодавства України чи дією норм ратифікованого Україною міжнародного договору/угоди. Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.53 МК України, документами, що підтверджують митну вартість товару, є рахунок-фактура (інвойс), платіжні документи про оплату товару, тому подані позивачем документи та їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару. Будь-яких доказів недостовірності наданих позивачем документів, їх підробки або інформації від компетентних органів країни придбання, які б спростовували умови придбання спірного автомобіля, відповідачем не представлено. Водночас, незначні розбіжності у цих документах не впливають на їх зміст та не спростовують факту сплати позивачем вартості автомобіля. Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України. Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи. При цьому, надані документи не містили розбіжностей, а їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару. Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставним та необґрунтованим. Водночас, автоматизована система аналізу та управління ризиками не є програмним продуктом, який містить інформацію про митну вартість імпортованих товарів, а спрямована виключно на те, що б застерегти посадових осіб митниці про ті митні формальності, які йому доцільно провести, за необхідності, для дотримання норм законодавства під час здійснення митного контролю. Стаття 362 МК України дає визначення аналізу ризику як систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Тобто, спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою митною вартістю товару. У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA205050/2020/000012/1 від 18.01.2020р. не зазначено, чому вказані вище документи, подані для митного оформлення, не взяті до уваги при визначенні митної вартості транспортного засобу. Надані документи не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару. На підставі досліджених письмових доказів суд першої інстанції прийшов до вірного та послідовного висновку про те, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем - компанією AUTOHAUS HUSAK ( АДРЕСА_1 ) товару, або, що видані позивачу документи є фіктивними або недійсними. Окрім цього, аналіз фактичних обставин свідчить, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не зазначено, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові. Оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому вказане рішення митного органу не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.55 МК України. Таким чином, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Між тим, як вбачається із рішення № UA205050/2020/000012/1 від 18.01.2020р. про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем не надано. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано цінову інформацію з МД № UA100020/2019/418351 від 19.12.2019р., згідно з якою вартість транспортного засобу визначена за резервним методом і становить 15400 EUR. При цьому, документів, які б підтверджували митну вартість автомобіля у розмірі 15400 EUR відповідач не надав. Водночас, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну). Відтак, суд вважає, що відповідач не обґрунтував ціну, яка визначена ним у розмірі 15400 євро, що на 5150 євро більше ніж та, яка зазначена в документах, поданих для митного оформлення оцінюваного транспортного засобу. Отже, в наданих декларантом документах немає розбіжностей, останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар. Звідси, позивач одночасно з МД в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу згідно з ч.2 ст.53 МК України. Водночас, відповідачем не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезеного автомобіля, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено. Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постановах від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а, від 04.09.2018р. у справі № 808/9123/15, від 20.02.2018р. у справі № 809/1884/16, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору. Отже, на підставі наведених норм, у зв`язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та видано на його підставі картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Відповідачем не обґрунтовано митну вартість на рівні 15400 EUR внаслідок коригування за резервним методом та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості імпортованого товару. Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару з урахуванням реального його стану відповідно до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є необґрунтованими та не відповідають вимогам митного законодавства. Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірних рішень, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення. Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Волинську митницю Держмитслужби. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2020р. в адміністративній справі № 140/6019/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Волинську митницю Держмитслужби. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 22.12.2020р.