Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1990/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1990/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Аліменка В.О. суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, третя особа - Деснянський відділ державної виконавчої служби міста Чернігова про визнання протиправними та скасування вимоги, податкового боргу та податкового повідомлення - рішення,- В С Т А Н О В И Л А: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Деснянський відділ державної виконавчої служби міста Чернігова (далі по тексту - Деснянський ВДВС) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 № Ф-949-17 у розмірі 36694,36 грн та податкового повідомлення-рішення від 30.11.2018 № 00117905306 про стягнення штрафу в розмірі 4498,00 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як платник податку зареєстрований у Єдиному державну реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 05.01.2012 року. З 01.02.2012 ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування. Згідно з Указом Президента України від 17.03.2014 № 303 ОСОБА_1 31.03.2014 був призваний на військову службу під час мобілізації. Указом Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 позивач 18.03.2015 був звільнений у запас (демобілізований). Згідно з Указом Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 26.03.2015 ОСОБА_1 був знову призваний на військову службу під час мобілізації. Позивачем 25.07.2015 було укладено контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, 17.05.2020 позивач звільнений в запас (а.с. 57-58) та підтверджується копією військового квитка серія НОМЕР_1 (а.с.24-28). ГУ ДФС у Чернігівській області було прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.11.2018 № 0017905306 про стягнення штрафних санкцій 8996,00 грн (а.с. 17). ГУ ДФС у Чернігівській області ОСОБА_1 була пред`явлена податкова вимога від 14.02.2020 № Ф-949-17 про сплату податкового боргу в розмірі 36694,36 грн (а.с. 16). Не погоджуючись із вищезазначеними діями відповідача, позивачем 21.05.2020 було подано до ГУ ДФС У Чернігівській області заяву про скасування заборгованості по сплаті єдиного внеску. Крім того, позивач у своїй заяві просив відповідача звільнити його від сплати єдиного податку у зв`язку з призовом під час мобілізації (а.с. 19-21). Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) винесено постанову від 02.06.2020 ВП № 62228669 про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги ГУ ДФС у Чернігівській області від 14.02.2020 № Ф-949-17 про сплату ФОП ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 36694,36 грн (а.с. 18). Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують права позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.162 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Пунктом 163.1 ст. 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Згідно п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Підпунктом 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України передбачено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу. Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється. Згідно п. 25 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції Закону України від 20.05.2014 року № 1275-VІІ, який набрав чинності 08.06.2014 року) самозайняті особи (фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь період їх військової служби звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розділу IV цього Кодексу, а також звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розділу XIV цього Кодексу. Підставою для такого звільнення є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації. У відповідності до пункту 9-2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями. Згідно п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Відповідно до вимог пунктів 56.8, 56.9 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту. Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 31.03.2014 року був призваний на військову службу під час мобілізації, а 18.03.2015 року був звільнений у запас (демобілізований). Разом з тим, 26.03.2015 позивач знову був призваний на військову службу під час мобілізації. 25.07.2015 року позивачем укладено контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та з 17.06.2020 звільнений у запас. Отже, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ГУ ДФС у Чернігівській області протиправно пред`явило ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю вимогу про сплату боргу (недоїмки) платником єдиного внеску за період з другого кварталу 2015 року по 2019 рік та прийняло податкове повідомлення-рішення про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності, оскільки, вищевказана вимога була винесена під час проходження військової служби позивача. Крім того, слід зазначити, що 21.05.2020 ОСОБА_1 було подано до ГУ ДФС у Чернігівській області заяву про скасування податкової вимоги від 14.02.2020 № Ф-949-17 у якій позивач просив відповідача звільнити його від сплати єдиного податку у зв`язку з призовом під час мобілізації (а.с. 29-31). Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не було прийняло жодного рішення за заявою позивача від 12.02.2018 та від 01.04.2019 про звільнення його від сплати єдиного податку у зв`язку з призовом під час мобілізації, що є порушенням пунктів 56.8, 56.9 ПК України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними та скасування вимоги від 14.02.2020 № Ф-949-17 про сплату позивачем боргу (недоїмки) в розмірі 36694,36 грн. та податкового повідомлення-рішення від 30.11.2018 № 00117905306 про стягнення з позивача штрафу в розмірі 4498,00 грн. При цьому, аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова А.Ю. Кучма Повний текст постанови складено 21 грудня 2020 року.