Постанова 4854 № 420/3447/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3447/20 Головуючий першої інстанції Марин П.П. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса Повний текст судового рішення складений 26.06.2020р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 21.04.2020р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області (надалі - ГУ ПФУ в Одеській області) про визнання протиправним та скасування рішення №2477-2379/А-02/8-1500/20 від 31.03.2020р. про відмову в переведенні його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889; зобов`язання з 17.03.2020р. перевести його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу», зарахувавши до його стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців в органах державної податкової служби періоди з 04.01.1998р. по 31.12.2004р., з 21.11.2005р. по 30.01.2012р. та з 23.07.2012р. по 01.10.2019р. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2020р. позов задоволений. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати та прийняти нове яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 17.03.2020р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності, обчисленої за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності за Законом України «Про державну службу». /а.с.32-33/ Рішенням ГУ ПФУ України в Одеській області від 31.03.2020р. № 2477-2379/А-02/8-1500/20 відмовлено ОСОБА_1 в переході з пенсії по інвалідності, обчисленої за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності за Законом України «Про державну службу», зазначивши що на призначення пенсії за нормами ст.37 Закону України №3723 мають право, зокрема, чоловіки, які досягли віку 62 роки, та які на день набрання чинності Закону України №889 (01.05.2016р.) обіймають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України №3723 та актами Кабінету Міністрів України. Призначення пенсії по інвалідності за нормами Закону України №889 не передбачено. Одночасно відповідачем проінформовано, що посадовим особам контролюючих органів згідно зі ст.343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, і, відповідно ці посади не належать до категорії посад державної служби, визначених ст.25 Закону України №3723. /а.с.31/ Не погоджуючись з вказаним рішенням пенсійного органу щодо відмови в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов до обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015р. № 889-VIII (надалі - Закон України № 889-VIII). Відповідно до п.2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII з 01.05.2016р. втратив чинність Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною 1 ст. 37 Закону України № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Водночас, ч.9 ст.37 Закону України № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч.10 ст.37 Закону України № 3723-XII). Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону України № 3723-XII). Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААБ №246563 від 10.09.2019р. Пунктом 8 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Питання обчислення стажу державної служби визначався Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (надалі - Порядок №283), який був чинний у період чинності Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII. Відповідно до п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 з 04.01.1998р. позивач прийнятий на посаду державного податкового інспектора відділу реєстрації і контролю за використаннями касових апаратів (запис №11) та по день припинення державної служби та звільнення 01.10.2019р. працював в податкових органах на різних посадах. /а.с.16-29/ Спеціальним законом, що визначав статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України від 04.12.1990р. №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (надалі - Закон України №509-XII). Відповідно до ст.6 Закон України №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету. Згідно з ч.ч.1, 5-8 ст.15 Закону №509-XII посадовою особою органу державної податкової служби за правилами може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання. Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України «Про державну службу». Посадові особи органів державної податкової служби не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу. Згідно із п. 9 Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839 (надалі - Порядок №839) посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців. Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом. Відповідно до п. 4 Порядку №839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково. Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.(надалі - Порядок №306) Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Порядком №306. Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року (справа № 21-275а13) аналіз положень статті 37 Закону України №3723-XII, Закону України №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII. Так, із записів у трудової книжки позивача вбачається, що 08.04.2002р. йому присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби І рангу» (запис №20), 30.04.2013р. присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби ІІІ рангу» (запис №41), 01.01.2014р. присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІІ рангу» (запис №47). /а.с.19, 25, 27/ Таким чином, період державної служби позивача в податкових органах у спеціальному званні, має бути зарахований до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». Крім того, відповідно до ст.17 Закону України № 3723-ХІІ громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки». Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці. Так, 06.01.1998р. ОСОБА_1 прийняв присягу державного службовця, згідно запису №12 у трудовій книжці. /а.с.16/ Таким чином, оскільки позивач має другу групу інвалідності та на час набрання чинності Законом України №889-VIII (01.05.2016р.) продовжував працювати на посаді працівника апарату державної податкової служби, маючи стаж державної служби більше 10 років, та перед зверненням за призначенням пенсії працював на посадах, віднесених до посад державних службовців маючи більш як 20 років, отже має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст.37 Закону України № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону України № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України №3723-XII. При цьому, не заслуговують на увагу аргументи ГУ ПФУ у Одеській області щодо застосування у сукупності норм, визначених п.10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положень» Закону України № 889-VIII, ч.1 ст.37 Закону України № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік, стаж державного службовця і страховий стаж, оскільки Закон України №3723-XII не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. Згідно з ч. 3, 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, який обґрунтовано визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову в переході з пенсії по інвалідності, обчисленої за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності, за Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889 та зобов`язав перевести позивача на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу». Разом з тим, як вбачається з трудової книжки позивача з 01.04.1998р. його було прийнято на посаду державного податкового інспектора відділу реєстрації і контролю за використаннями касових апаратів та 13.12.2004р. звільнено з посади за угодою сторін; з 21.11.2005р. призначено на посаду головного державного податкового інспектора сектору планування та інформування політичного забезпечення відділу погашення прострочених податкових зобов`язань та 30.01.2012р. звільнено з посади; з 23.07.2012р. призначено на посаду старшого державного податкового інспектора відділу адміністрування податків на доходи фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб та 01.10.2019р. припинено державну службу та звільнено за угодою сторін. Таким чином, до стажу роботи позивача на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців в органах державної податкової служби необхідно зарахувати періоди з 04.01.1998р. по 13.12.2004р., з 21.11.2005р. по 30.01.2012р. та з 23.07.2012р. по 01.10.2019р. Враховуючи, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи щодо періоду роботи позивача з 04.01.1998р. по 31.12.2004р., замість вірного періоду з 04.01.1998р. по 13.12.2004р., /а.с.21/ тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає зміні. Керуючись ст.ст.311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області задовольнити частково, резолютивну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року змінити в частині зарахування ОСОБА_1 періодів до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців в органах державної податкової служби. Викласти абзац третій резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року в наступній редакції: Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу», починаючи з 17.03.2020 року, зарахувавши до стажу його роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців періоди роботи в органах державної податкової служби: з 04.01.1998 року по 13.12.2004 року, з 21.11.2005 року по 30.01.2012 року та з 23.07.2012 року по 01.10.2019 року. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.