Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/4207/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4207/20 Головуючий першої інстанції Свида Л.І. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса Повний текст судового рішення складений 24.06.2020р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 19.05.2020р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області (надалі - ГУ ПФУ в Одеській області) про визнання протиправним та скасування рішення №951370839456 від 04.05.2020р. про відмову в переведенні її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889; зобов`язання перевести її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу», починаючи з 30.04.2020р., зарахувавши період роботи в органах державної податкової служби з 14.07.1999р. по 09.12.2019р. до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2020р. позов задоволений. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати та прийняти нове яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 30.04.2020р. позивач звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності, обчисленої за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності за Законом України «Про державну службу». /а.с.27/ Рішенням ГУ ПФУ України в Одеській області від 04.05.2020р. № 951370839456 відмовлено ОСОБА_1 в переведені з пенсії по інвалідності, обчисленої за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності за Законом України «Про державну службу», зазначивши що з 01.05.2016р., тобто, з дати набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015р.№889 VIII, за яким право на пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно із п. 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VІІІ та «Порядком призначення пенсій деяким категоріям громадян», затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 14.09.2016р. №622 «Деякі питання забезпечення окремих категорій громадян», на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723 мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року №889-VІІІ «Про державну службу»: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723 за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого п.2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VІІІ не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: жінки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік які народилися по 31.12.1954, 61 рік 6 місяців які народилися з 01.01.1955 по 31.12.1955. Умови призначення пенсій по інвалідності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ не передбачені. Враховуючи наведене, довідка Головного управління ДФС у м. Києві від 12.03.2020р. №05-149 про нараховану заробітну плату видана безпідставно і для перерахунку пенсії підстави відсутні. /а.с.28/ Не погоджуючись з вказаним рішенням пенсійного органу щодо відмови в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», позивач звернулася до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов до обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015р. № 889-VIII (надалі - Закон України № 889-VIII). Відповідно до п.2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII з 0105.2016р. втратив чинність Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною 1 ст. 37 Закону України № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Водночас, ч.9 ст.37 Закону України № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч.10 ст.37 Закону України № 3723-XII). Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону України № 3723-XII). Питання обчислення стажу державної служби визначався Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (надалі - Порядок №283), який був чинний у період чинності Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII. Відповідно до п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_2 з 14.07.1999р. ОСОБА_1 прийнята на посаду старшого державного податкового інспектора відділу податкових розслідувань головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Одесі (запис №5) та по день звільнення 09.12.2019р. працювала в податкових органах на різних посадах. Тобто, трудовий стаж позивача на державній службі становить 20 років, вона є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААБ №242849 від 15.07.2019р. Крім того, відповідно до ст.17 Закону України № 3723-ХІІ громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки». Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці. Так, 14.07.1999р. позивач прийняла присягу державного службовця, що підтверджується записом №5 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 . /а.с.14/ Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посадах, віднесених до посад державних службовців, позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону України № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону України № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України № 3723-XII. Стосовно аргументів ГУ ПФУ у Одеській області, що підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положень» Закону України № 889-VIII, і норми, передбачені ч.1 ст.37 Закону України № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік, стаж державного службовця і страховий стаж. Колегія судді не погоджується з такими доводами, оскільки Закон України № 3723-XII не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Водночас, положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Зокрема, згідно зі ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо. Згідно з ч. 3, 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову. Разом з тим, 20.08.2020р. ГУ ПФУ в Одеській області подало до суду заяву про закриття провадження у справі, в зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 26.07.2020р. серії НОМЕР_3 ./а.с.177/ Згідно ч.1 ст.1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Отже, спірні правовідносини не допускають правонаступництво (універсальне правонаступництво в матеріальному праві в порядку спадкування). З аналізу ч.1 ст.319 КАС України вбачається, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно ст.238, 240 цього Кодексу. Разом з цим, за змістом ч.2 ст.319 КАС України якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті. З огляду на викладене, та враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, в порядку ст.ст. 316, 319 КАС України суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, закриття провадження у справі та залишає рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.