Постанова 4850 № 360/3815/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року справа № 360/3815/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року (повний текст складено 18 жовтня 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 360/3815/19 (суддя в 1 інстанції Пляшкова К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач, Старобільське ОУПФУ Луганської області), в якому позивач просив: 1) визнати рішення відповідача від 15.08.2019 № 146357 про відмову в переході з пенсії по інвалідності, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV), на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі Закон № 3723-XII) протиправним та скасувати; 2) зобов`язати відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності, обчисленої відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII з 09 серпня 2019 року; 3) зобов`язати відповідача здійснити нарахування й виплату позивачу з 09 серпня 2019 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 09 серпня 2019 року № 32 та №

33. В обґрунтування вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності II групи загального захворювання відповідно до Закону № 1058-ІV. Після отримання права на пенсію по інвалідності позивач продовжував працювати та сплачувати у встановленому порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Позивач 09.08.2019 звернувся до відповідача із заявою щодо переходу з пенсії по інвалідності, обчисленої відповідно до Закон № 1058-ІV, на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII, надавши пенсійному органу заяву, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 32 та № 33, копії паспорту. Рішенням Старобільського ОУПФУ Луганської області від 15.08.2019 № 146357 позивачу відмовлено у переході з пенсії по інвалідності, обчисленої відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII. Позивач з таким рішенням не згоден та вважає його протиправним, оскільки на час звернення до відповідача із заявою мав стаж державної служби 24 роки 02 місяці 00 днів і займав посаду начальника Управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Луганської митниці ДФС. Відповідно до положень пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі Закон № 889-VІІІ) за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на вказану дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2001 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. За приписами частини дев`ятої статті 37 Закону № 3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-ІV особам, визнаним інвалідами І або ІІ групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або ІІ групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, позивач вважає, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII пов`язане лише з певним стажем роботи на посаді державного службовця і жодних додаткових умов для призначення такої пенсії законодавство не встановлює. Позивач таким умовам відповідає, тому має правові підстави для переведення на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 360/3815/19 позовні вимоги було задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано рішення Старобільського ОУПФУ Луганської області від 15 серпня 2019 року про відмову ОСОБА_1 в переході з пенсії по інвалідності, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу»; зобов`язано Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» з 09 серпня 2019 року; у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 09 серпня 2019 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 09 серпня 2019 року № 32 та № 33, відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що згідно з пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VІІІ передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, за таких умов: мають не менше 20 років роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (стаття 25 Закону № 3723-XII); займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України призначаються особам, які: досягли пенсійного віку, мають страховий стаж, для чоловіків 35 років. Пенсії по інвалідності та у разі втрати годувальника, а також пенсії державним службовцям, які не мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, призначаються за нормами Закону № 1058-ІV, як передбачено статтею 90 Закону № 889-VІІІ. У зв`язку з викладеним Старобільським ОУПФУ Луганської області прийнято рішення про відмову позивачу в переході з пенсії по інвалідності, обчисленої відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII. Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (арк.справи 59-62). Згідно з довідкою УПФУ в Старобільському районі Луганської області від 13.10.2014 № 2046 позивач знаходиться на обліку в УПФУ в Старобільської районі Луганської області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи захворювання (арк.справи 63). За даними довідок до акта огляду МСЕК від 12.09.2012 серії 10 ААА № 753068 та від 10.10.2017 серії 12 ААА № 509619, позивачу з 12.09.2011 встановлена ІІІ група інвалідності за загальним захворюванням, а з 01.10.2017 ІІ група (арк.справи 63а-64). Позивач звернувся до Старобільського ОУПФУ Луганської області із заявою від 09.08.2019 про перехід на інший вид пенсії (арк.справи 88-89), разом з якою надав: трудову книжку від 13.06.1985 НОМЕР_2 № 0211403 (арк.справи 65-74), довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 09.08.2019 № 32 та № 33 (арк.справи 75-77, 92-95). Рішенням Старобільського ОУПФУ Луганської області від 15.08.2019 № 146357 відмовлено позивачу в переході з пенсії по інвалідності, обчисленої відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII, оскільки пенсії по інвалідності та у разі втрати годувальника, а також пенсії державним службовцям, які не мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, призначаються за нормами Закону № 1058-ІV, як передбачено статтею 90 Закону № 889-VІІІ (арк.справи 78, 103-104). Згідно із записами у трудовій книжці позивача від 13.06.1985 БТ НОМЕР_3 ІІ № 0211403 (арк.справи 65-74) позивач проходив службу та працював на посадах, віднесених до державної служби: з 13.11.1985 по 05.12.1987 служба в армії (запис № 4); з 09.06.1995 по 31.03.1997 в Старобільській митниці Державного митного комітету України (записи № № 13-15); з 01.04.1997 по 30.06.2000 в Старобільській митниці Державної митної служби України (записи № № 16-18); з 01.07.2000 по 05.07.2005 в Луганській митниці Державної митної служби України (записи № № 19-23); з 06.07.2005 по 31.08.2010 в Старобільській митниці Державної митної служби України (записи № № 24-34); з 01.09.2010 по 03.06.2013 в Луганській митниці Державної митної служби України (записи № № 35-36); з 04.06.2013 по 05.03.2015 в Луганській митниці Міністерства доходів та зборів України (записи № № 37-39); з 06.03.2015 дотепер в Луганській митниці Державної фіскальної служби України (запис № 40). Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості. За приписами пункту 6 частини першої статі 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом № 889-VIII. Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статі 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Водночас, за приписами частини дев`ятої статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина десята статті 37 Закону № 3723-XII). Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина дванадцята статті 37 Закону № 3723-XII). Вищеописаними доказами підтверджено, що на час звернення позивача до Старобільського ОУПФУ Луганської області із заявою 09.08.2019 трудовий стаж позивача на державній службі складав 24 роки 02 місяці 00 днів, він з 01.10.2017 є інвалідом ІІ групи, що підтверджено довідкою до акта огляду МСЕК від 10.10.2017 серії 12 ААА № 509619, працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців. На час набрання чинності Законом № 889-VІІІ (станом на 01 травня 2016 року) позивач також працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, мав трудовий стаж на державній службі понад 10 років. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, має необхідний стаж на посаді державної служби, на час звернення за переведенням на інший вид пенсії працює на посаді, віднесеній до посад державних службовців, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII. Стосовно доводів апеляційної скарги, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, тобто, на думку відповідача, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положень» Закону № 889-VIII, і норми, передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 62 роки), стаж державного службовця і страховий стаж (35 років), колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України. ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення державних службовців, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що існують підстави для визнання протиправним та скасування рішення Старобільського ОУПФУ Луганської області від 15.08.2019 № 146357. Як наслідок задоволення основної вимоги позивача, задоволенню підлягає й похідна позовна вимога щодо зобов`язання відповідача перевести позивача з 09.08.2019 з пенсії по інвалідності, обчисленої відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 360/3815/19 залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 360/3815/19 залишити без змін. Повне судове рішення складено 26 лютого 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв