Ухвала КГС ВС № 922/445/20

УХВАЛА 21 грудня 2020 року м. Київ Справа № 922/445/20 Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М. перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрейн» на рішення Господарського суду Харківської області від 07.07.2020 року та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 року у справі №922/445/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрєйн» до

1. Головного управління Національної поліції в Харківській області

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні 2-го відповідача Державна Казначейська служба України про стягнення 450 879,53 грн, - В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.07.2020 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 року апеляційну скаргу позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрєйн» м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2020 у справі № 922/445/20, залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2020 у справі № 922/445/20, залишено без змін. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрейн» (надіслана 19.11.2020 року, що підтверджується конвертом Укрпошта Експрес) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.07.2020 року та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 року у справі № 922/445/20, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції; ухвалити нове рішення яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрейн» задовольнити в повному обсязі, стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь скаржника 282 334,53 грн. в рахунок відшкодування шкоди, та 168 545 грн. в рахунок відшкодування збитків які завдані Головним управлінням Національної поліції в Харківській області, в сього 450 879,53 грн. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов`язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушено принципу «правової визначеності». Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме існує необхідність формування практики з питання можливості або не можливості стягнення матеріальної шкоди та витрат яких зазнала особа внаслідок неправомірної бездіяльності посадової особи державного органу. Скаржник зазначає, що існують рішення Верховного Суду (Постанови Верховного Суду від 19.12.2018 року у справі № 910/4014/16, від 0708.2019 року у справі № 910/7960/18, від 12.09.2019 року у справі № 910/4756/18, від 19.09.2019 року у справі № 925/245/19, від 17.10.2019 року у справі № 908/2202/18, від 01.06.2020 року у справі №910/12945/19 та Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №920/715/17, від 03.09.2019 року у справі №916/1423/17, від 14.04.2020 року у справі №925/1196/18) з неоднаковим застосуванням норм матеріального права з приводу визначення можливості стягнення з Держави в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових та службових осіб органу державної влади. Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України. В цілому доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі. Скаржник чітко не вказав правову підставу касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України, а саме в чому полягало неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та чи є таке порушення підставою для відкриття касаційного провадження на підставі відповідного пункту частини другої статті 287 ГПК України у контексті статті 310 ГПК України (частини першої та/або відповідного пункту (пунктів) частини третьої). Отже, перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження з належним обґрунтуванням у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України. Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження буде вирішено Судом після усунення вказаних недоліків. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В: 1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрейн» на рішення Господарського суду Харківської області від 07.07.2020 року та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 року у справі №922/445/20 - залишити без руху. 2.Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрейн» строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). 3.Роз`яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.