Постанова 4811 № 462/4418/20

Справа № 462/4418/20 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М. Провадження № 33/811/1546/20 Доповідач в 2-й інстанції: Гуцал І. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Гуцал І.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника адвоката Гавенка Богдана Івановича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника адвоката Гавенка Богдана Івновича на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2020 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : постановою Залізничного районного суду м. Львова від 12.10.2020 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 420 гривень 40 копійок судового збору. Згідно з протоколом ОСОБА_1 о 03 год. 49 хв. 17.07.2020 року на 2 км автодороги Західний обхід м. Львова у смт. Рудно керував автомобілем «Volkswagen Transporter» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9а ПДР України. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі. Не погоджуючись з постановою судді Залізничного районного суду м. Львова від 12.10.2020, ОСОБА_1 та його адвокат Гавенко Б.І. 21.10.2020 подали апеляційну скаргу на зазначену постанову, в якій просять таку скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Подану апеляційну скаргу мотивують тим, що постанова є незаконною та необґрунтованою, провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснювалося без своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, справу вирішено не в відповідності з законом, при розгляді справи не було з`ясовано чи вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, неправильно застосовані норми матеріального права та порушенні норми процесуального права. Суд в оскаржувані постанові посилається на неіснуючий висновок №000245 від 17.07.2020. Зазначають, що ОСОБА_1 просив працівників поліції надати можливість пройти тест на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager», проте вони одразу направили його в медичний заклад, свідків не залучали під час цього. В мед закладі він пройшов текст на газоаналізаторі «Drager», який показав 0,01 проміле. Після чого було складено висновок №000246, а працівниками поліції протокол без присутності свідків. Повідомляє, що патрульною поліцією порушені положення: кодексу України про адміністративні правопорушення; інструкції про порядок виявлення у водія транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду. Вислухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її представника адвоката Гавенка Б.І. в підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду дійшов наступного висновку. Частиною 1 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду в достатній мірі повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах. Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до розділу 1, пункту 7, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 9 листопада 2015 року за № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735) визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. З наявних у матеріалах справи, зокрема: відеозапису з нагрудних камер патрульних вбачається, що ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager». У присутності двох свідків повідомив що бажає пройти огляд в медичному закладі. Таким чином, працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою пристрою «Drager» на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі. З огляду на наведене, доводи адвоката Гавенка Б.І. та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про те, що працівники не надали можливість пройти огляд на визначення стану сп`яніння місці зупинки транспортного засобу, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення ДПР18 №275416 від 17.07.2020, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000246 від 17.07.2020, відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції. Твердження ОСОБА_1 та його представника адвоката Гавенка Б.І. про те, що суддя суду першої інстанції посилається на неіснуючий висновок №000245 від 17.07.2020 ( що є неналежним доказом) не заслуговують на увагу. Суддя апеляційного суду прийшов до висновку, що суддею Заліничного районного суду м. Львова було допущено описку в номері висновку, а саме як вбачається з матеріалів справи на а.с.3 є висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 000246 від 17.07.2020, який враховано суддею суду першої інстанції. Доводи апелянта про те, що під час проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі газоаналізатор «Drager» показав результат 0,01 проміле спростовуються відеозаписом з нагрудної камери де чітко видно що лікар оголосив результат в 1.74 проміле. Після чого було складено висновок №000246 та протокол про адміністративне правопорушення. В матеріалах справи відсутні та апелянтом під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Не надано таких доказів і під час апеляційного розгляду справи. Отже винність ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні поза всяким сумнівом знайшла своє підтвердження зібраними доказами, які містяться в матеріалах адміністративної справи. У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, зазначене свідчить про те, що суд повинен оцінити всі докази наявні в матеріалах провадження у своїй сукупності та прийти до висновку про винність чи невинність особи в інкримінованому йому правопорушенні. Підсумовуючи викладене, суддя апеляційного суду приходить до висновку, що суддя суду першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» ( рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту». Суддя суду першої інстанції наклав стягнення у межах санкції ст. 130 КУпАП та в трьохмісячний строк з дня вчинення правопорушення, тому підстав для скасування постанови та закриття провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у судді апеляційного суду не має. Підсумовуючи викладене, суддя апеляційного суду приходить до висновку, що суддя суду першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову судді суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, п о с т а н о в и в : постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2020 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника адвоката Гавенка Богдана Івновича - без задоволення. Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Гуцал І.П.