Постанова 4811 № 462/3872/20

Справа № 462/3872/20 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М. Провадження № 33/811/1182/20 Доповідач: Гуцал І. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Гуцал І.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Кацюби Андрія Мироновича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Кацюби Андрія Мироновича на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 6 серпня 2020 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : постановою судді Залізничного районного суду м. Львова від 6 серпня 2020 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кацюби Андрія Мироновича про закриття провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП - відмовлено. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 420 гривень 40 копійок судового збору. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 15 травня 2020 о 16:24 год на вул. Володимира Великого у м. Львові керував транспортним засобом «МАZDА 626» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова», що підтверджується висновком №2876, чим порушив вимогу п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України. На постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 6 серпня 2020 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 разом зі своїм представником - адвокатом Кацюбою А.М. подали апеляційну скаргу, відповідно до якої просять оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянти зазначають, що постанова судді місцевого суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки така не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на належних, достатніх і допустимих доказах. Зокрема, ОСОБА_1 вказує, що суддею першої інстанції не взято до уваги його пояснення про те, що транспортний засіб «Мазда 626», д.н.з. НОМЕР_1 йому не належить, будь-яких доказів, що він знаходився за кермом та керував даним автомобілем немає. Зазначає, що даного автомобіля він не бачив. 15 травня 2020 року, проходячи по вул. Науковій у м. Львові, до нього підійшли працівники поліції та запропонували підійти невідомого йому автомобіля. Біля цього автомобіля знаходилось двоє незнайомих йому людей, які сказали, що він керував транспортним засобом «Мазда». Будучи впевненим, що даним автомобілем він не керував, ОСОБА_1 виконав всі вимоги поліції. Посилається на те, що жодних доказів, які б підтверджували факт керування ним вказаним автомобілем, у матеріалах справи немає. Крім того, вказує, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №522762 від 19 червня 2020 року складений з порушеннями вимог Інструкції з оформлення матеріалів в органах поліції, зокрема: у такому протоколі наявне виправлення, а матеріали справи про адміністративне правопорушення оформлялися впродовж двох місяців, при складенні такого були відсутні свідки. Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його представника Кацюби А.М., які підтримали подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду в достатній мірі повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали, з`ясував позицію ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 та дійшов правильного висновку про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах. Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП (у редакції станом на 15 травня 2020 року) передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху встановлено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У своїй постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Разом з тим, відповідно до п. 1.10 Загальних положень Правил дорожнього руху під «стоянкою» слід розуміти припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу. З огляду на наведене, стоянка автомобіля є потенційною складовою будь-якого його руху. Більше того, кожній стоянці транспортного засобу передує його рух. З письмових пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що він їхав автомобілем по вул. Володимира Великого у м. Львові. Перед світлофором його підрізав автомобіль. Він вийшов з машини, почав розмовляти з водієм даного авто, побачив, що він в неадекватному стані. Той почав тікати, ОСОБА_3 викликав поліцію та поїхав за ним. З письмових пояснень свідка ОСОБА_4 вбачається, що вона їхала на пасажирському сидінні в автомобілі ОСОБА_3 , їх підрізав автомобіль. Водій був в неадекватному стані, поводився агресивно, не хотів вийти з машини і насилу зачинив двері. На своєму автомобілі вони поїхали слідом за ним. Таким чином, посилання ОСОБА_1 на те, що автомобіль «МАZDА 626» номерний знак НОМЕР_1 , є для нього невідомим, раніше він його не бачив, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Посилання ОСОБА_1 на те, що він не є власником автомобіля «МАZDА 626» номерний знак НОМЕР_1 не спростовує того факту, що він керував даним транспортним засобом. Порядок проходження водіями огляду на виявлення стану сп`яніння встановлено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 9 листопада 2015 року за №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735). Відповідно до ч. 1, 6 розділу II зазначеної Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому якщо огляд на стан сп`яніння проводиться на місці зупинки транспортного засобу, він проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що під час проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 були залучені свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Результати огляду, проведеного за допомогою пристрою «Драгер» - 2,33 проміле. Оскільки ОСОБА_1 був незгідний з результатами даного тесту, його було доставлено до закладу охорони здоров`я. Відповідно до отриманого результату токсикологічного дослідження, ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, зокрема: у його крові виявлено 2,07 проміле алкоголю. Таким чином, як вірно констатовано суддею першої інстанції, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративні правопорушення від 19 червня 2020 серії ДПР18 №522762; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 15 травня 2020 року про надання ним згоди пройти перевірку для визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер»; результатами тесту №6820 приладу «Drager ARJL 0296»; результатами токсикологічного дослідження №2876 від 26 травня 2020 року; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування від впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15 травня 2020 року; рапортом працівника поліції від 20 червня 2020 року; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 від 15 травня 2020 року; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 від 15 травня 2020 року; довідкою інспектора поліції від 25 червня 2020 року, а також оглянутими під час розгляду справи в апеляційному суді відеозаписами з нагрудних камер спостереження працівників патрульної поліції. Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Тобто нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку працівника поліції залучати двох свідків під час складення протоколу про адміністративне правопорушення. Ухвалення суддею місцевого суду постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності без виклику у судове засідання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також не може спростовувати вини ОСОБА_1 у вчиненому, оскільки у даному випадку доказом виступають їхні письмові пояснення, що, зокрема, узгоджується з вимогами ст. 251 КУпАП. Так, згідно з ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому відповідно до вимог пунктів 6, 7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 12 березня 2016 року № 672/5 уповноважена посадова особа зобов`язана ознайомити особу, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, з її правами й обов`язками, передбаченими статтею 268 Кодексу, та змістом статті 63 Конституції У країни, про що робиться відмітка у протоколі. Про обізнаність з вищевказаним особа, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, ставить у протоколі свій підпис, а у разі відмови поставити підпис про це робиться відповідний запис у протоколі, який засвідчується підписом уповноваженої посадової особи. Особа, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які вносяться до протоколу і засвідчуються підписом зазначеної особи. Пояснення може додаватись до протоколу окремо, про що робиться запис у протоколі. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №522762 від 19 червня 2020 року, у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» ОСОБА_1 вказав, що автомобілем він не керував, будь-яких доказів вчинення ним адміністративного правопорушення не надано, з протоколом не згідний. Другий примірник протоколу, який має бути вручений особі, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення, наявний у матеріалах справи. При цьому суддя апеляційної інстанції не бере до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що він не бачив протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №522762 від 19 червня 2020 року та такий йому не було вручено, оскільки він надав пояснення до вказаного протоколу по суті порушення, однак підписати такий відмовився. При цьому складення даного протоколу через певний проміжок часу після вчинення правопорушення не може служити підставою для визнання його неналежним доказом, оскільки з рапорту інспектора поліції від 20 червня 2020 року вбачається, що через технічні проблеми у Клінічній лікарні швидкої медичної допомоги, токсикологічне дослідження №2876 було проведено 26 травня 2020 року, а 27 травня 2020 року передано в поліцію. Після отримання результатів медичного огляду ОСОБА_1 було вручено повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції на 11 червня 2020 року на 18:00 год., але у зв`язку з несприятливими погодніми умовами та через те, що Управління патрульної поліції «підтопило», складення протоколу про адміністративне правопорушення довелося перенести на 19 червня 2020 року на 09:00 год. Крім того, було враховано усне клопотання ОСОБА_1 про залучення захисника. Стосовно наявного у протоколі виправлення, а саме: місця вчинення правопорушення, то таке жодним чином не нівелює винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення. Крім того, вчинення такого саме 15 травня 2020 року підтверджується усіма матеріалами справи. За таких обставин, апеляційна скарга не містить належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин, доводи апеляційної скарги про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення є безпідставними та не підтверджені належними доказами. З огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і наклав стягнення з урахуванням положень ст. 33 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є необхідним і достатнім та відповідає меті адміністративного стягнення. З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - постановив: постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 6 серпня 2020 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Кацюби Андрія Мироновича - без задоволення. Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Гуцал І.П.