Постанова 4807 № 937/1016/20

Дата документу 21.12.2020 Справа № 937/1016/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 937/1016/20 Головуючий у 1 інстанції Дараган Л.В. Провадження №22ц/807/3200/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Онищенка Е.А., Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 травня 2020 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог зазначали, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 10 січня 2014 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 12300 грн. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких Відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Пунктами 1.1.1.67, 1.1.5.1., 1.1.5.2 Договору також передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Банком було використано право щодо зміни умов Договору, та запроваджено зміни відсоткової ставки. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання виконали у повному обсязі, проте Відповідач свої зобов`язання порушила, у зв`язку з чим, станом на 10 грудня 2019 року має заборгованість у розмірі 35520,85 грн., яка складається з: 15801,68 грн. заборгованість за тілом кредиту; 0 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 0 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 2582,27 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 14969,24 грн. нараховано пені; 0 грн. нараховано комісії, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. фіксована частина, 1667,66 грн. процентна складова. Посилаючись на наведені обставини, АТ КБ «ПриватБанк» просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість у розмірі 35520,85 грн. та 2102 грн. судових витрат. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 травня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 5330,08 грн. та судовий збір у розмірі 315,51 грн., а всього 5645,59 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду в частині незадоволених вимог щодо стягнення тіла кредиту, пені та штрафу, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просять рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 травня 2020 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог, а в іншій частині рішення залишити без змін. У доводах апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає що суд не врахував усі обставини справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні тіла кредиту у повному обсязі, яке згідно наданого банком розрахунку дорівнює 15801,68 грн. Також, судом безпідставно відмовлено у стягненні пені і штрафу, оскільки сторонами погоджена відповідальність за порушення за невчасне погашення заборгованості у вигляді нарахування пені (Пеня = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) (базова % ставка за договором)/30 нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше)в та штрафу (500 грн. + 5 % від суми позову). Отже, суд першої інстанції а порушення умов договору та зазначених ст.ст.526, 527, 560, 610, 617, 599, 549 ЦК України фактично звільнив відповідача від відповідальності у вигляді неустойки. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» оскаржує рішення суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13054,50 грн. (заявлені банком 15801,68 грн. 2747,18 грн. стягнуті судом першої інстанції), заборгованості за пенею у розмірі 14696,24 грн. та штрафами у розмірі 2167,66 грн. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується, та не переглядається колегією суддів. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягненні пені та штрафів за користування кредитними коштами та пені, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження заявлених вимог. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, що 10 січня 2014 року ОСОБА_1 підписана анкета про надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 20). В анкеті зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. Екземпляр договору згідна отримати шляхом роздрукування з офіційного сайту Банку. В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 10 січня 2014 року відсутні відомості щодо домовленості сторін про термін повернення грошових коштів, розміру та підстав для нарахування процентів, комісії і неустойки. З вищезазначеної анкети-заяви також неможливо встановити яку картку при підписанні заяви ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім`я. Факт користування відповідачем кредитними коштами починаючи з 03 лютого 2014 року підтверджується випискою по картковому рахунку (а.с. 80-84), яка надано АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 квітня 2020 року (а.с. 59-60). Згідно з наданим банком розрахунком, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 10 січня 2014 року, станом на 10 грудня 2019 року за пенею дорівнює 14696,24 грн. за штрафами 500 грн. фіксованої частини та 1667,66 грн. Процентної складової (а.с. 10-19). Також, до позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» долучено Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» який містить лише загальну інформацію щодо умов кредитування при використанні карток за тарифами «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та не підписаний відповідачем (а.с. 21). До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою (а.с. 32-62). Саме на підставі пунктів Умов та правил банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Банком було нараховано відображені у розрахунку пеню та штрафи. У відповідності до частини другої статті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У частині першій статті 1055 ЦК Українипередбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України(в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. У частині першій статті 634 ЦК Українипередбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи міститься лише копія анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 10 січня 2014 року, що підписана відповідачем. При цьому, копії додатків, а саме Витяг з умов та правил надання банківських послуг, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів відповідача не містять, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг. Так, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказаний документ станом на 10 січня 2014 року містив умови, зокрема й щодо сплати відсотків та неустойки (пені, штрафів). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, посилання АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі, що сторонами погоджено відповідальність за несвоєчасне погашення заборгованості у вигляді пені та штрафів не підтверджено жодними доказами та спростовуються матеріалами справи. Отже, позивачем не надано жодного підтвердження про погодження з ОСОБА_1 відповідальності за порушення умов кредитного договору. З огляду на відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг, Тарифи, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір сплати відсотків за користування кредитними коштами, можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що АТ КБ «ПриватБанк» не надано належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки. За таких обставин, враховуючи вищевказаний правовий висновок, колегія суддів констатує відсутність підстав для задоволення із заявлених банком правових підстав вимог в частині стягнення пені та штрафів. Так, позивачем, окрім сум заборгованості за відсотками, пенею та штрафами, заявлених до стягнення з відповідача, було визначено також і заборгованість по тілу кредиту у розмірі 15801,68 грн. Задовольняючи вимоги в частині стягнення тіла кредиту на суму 2747,81 грн., суд першої інстанції виходив з того, що на користь позивача підлягає стягненню саме залишок не сплаченої заборгованості за кредитом (фактично отриманої та не повернутої ОСОБА_1 суми). З зазначеним висновком суду першої інстанції, колегія суддів також погоджується. З наданої позивачем виписки по кредитному рахунку вбачається, що відповідачем з моменту укладення договору витрачено кредитних коштів на загальну суму 58532,91 грн. було сплачено на користь позивача грошові кошти в розмірі 55785,10 грн. (а.с. 69-77). Таким чином, враховуючи, що сторонами не погоджено умови щодо сплати ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами, неустойки за несвоєчасне внесення коштів на рахунок, з відповідача підлягає стягненню за тілом кредиту саме сума у розмірі 2747,81 грн. Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17. Таким чином, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги, яка фактично зводиться до незгоди з рішенням суду, не вбачається. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 травня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 21 грудня 2020року. Головуючий: Судді: