Постанова 4821 № 707/1467/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2021 року м. Черкаси справа № 707/1467/20, провадження № 22-ц/821/424/21 категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Бородійчука В.Г., суддів: Нерушак Л.В., Василенко Л.І. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відповідач: ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Смоляра А.О., дата складання повного тексту не вказано. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2020 року представник АТ КБ «Приватбанк» Гребенюк О.С. (далі - Банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 24 вересня 2010 року. Відповідач при підписанні Анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 6200,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позовної заяви. Таким чином, Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У порушення умов кредитного договору, а також норм цивільного права, відповідач зобов`язання, за вказаним договором, належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 30 квітня 2020 року виникла заборгованість у сумі 44612,49 грн., яка складається із: 525,46 грн. заборгованість за тіло кредиту, в т.ч. 0,00 грн. заборгованість за поточним кредитом; 525,46 заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 41787,03 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 2300 грн. нарахована пеня. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 44612,49 грн. за кредитним договором № б/н від 24.09.2010 року та судові витрати в сумі 2102,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором в сумі 525,46 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при встановлених обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в межах повернення суми тіла кредиту, що становить 525,46 грн., водночас відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованість по процентам та пені. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У січні 2021 року представник АТ КБ «ПриватБанк» Крилова О.Л. подала до Черкаського апеляційного суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21.12.2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольнити в повному обсязі. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи. Позивач не погоджується з висновком суду про відсутність домовленості сторін про сплату процентів з огляду на підписання відповідачем довідки про умови кредитування в якій зазначена базова відсоткова ставка 2,5 % на місяць, що становить 30% річних. Проте суд першої інстанції не дав оцінки наданим доказам. Отже, сторони узгодили розмір базової відсоткової ставки. Також із зазначеної довідки вбачається, що сторонами погоджено розмір та порядок нарахування неустойки. В подальшому відсоткова ставка змінювалося на підставі укладеного кредитного договору. Відповідач не звертався до Банку із письмовими заявами про розірвання кредитного договору, а продовжував робити зняття та погашення коштів, а отже відповідач прийняв нові Тарифи та погодився з їх зміною. Також, Верховний суд України у «Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин» (2009-2010 р.р.), зауважує, що важливим є й поведінка сторін після прийняття рішення банком щодо зміни відсоткової ставки у контексті положень цивільного законодавства про укладення та зміну договору. Зокрема, на думку Верховного суду України, якщо боржник сплачує відсотки за новою ставкою, то пропозицію треба вважати прийнятою і право чин вчиненим, враховуючи ч.ч. 2,3 ст. 205, ч. 2 ст. 642 ЦК України (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника), оскільки фактичні дії вказують на прийняття пропозиції. Місцевий суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права. Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні пені чим порушив норми матеріального права. Як вбачається із довідки про умови кредитування сторонами погоджено всі істотні умови договору, у тому числі щодо розміру та порядок нарахування пені, проте суд безпідставно відмовив у стягненні заборгованості з пені. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом встановлено, що 24.09.2010 між ПАТ КБ «Приватбанк» (у зв`язку зі зміною типу товариства змінено назву на АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н шляхом підписання Анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якого було відкрито картковий рахунок на ім`я відповідача. Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, позичальник в повному обсязі приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет за адресою privatbank.ua, і які разом із пам`яткою клієнта і тарифами складають договір банківського обслуговування. З Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , вбачається що 11.10.2010 року, 22.01.2011 року, 27.02.2011 року, 26.04.2011 року, 29.05.2011 року, 25.07.2011 року, 23.08.2011 року, 18.04.2014 року, 06.10.2014 року, 03.04.2015 року, 24.01.2020 року відбувалася зміна кредитного ліміту. Свої зобов`язання за договором кредиту позивач виконав в повному обсязі. Внаслідок порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за кредитним договором № б/н від 24.09.2010 року та несвоєчасною сплатою належних платежів, за відповідачем утворилася заборгованість, яка складається з наступних сум: заборгованість за тілом кредита 525,46 грн., в т.ч. заборгованість за простроченим тілом кредита 525,46 грн., заборгованість за простроченими відсотками 41787,03 грн., заборгованість за пенею 2300 грн. За таких обставин позивач вимагає стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 44612,49 грн.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає до часткового задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК України встановлено не було. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц). Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду не повністю відповідає. Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості по простроченому тілу кредита, заборгованості за простроченими відсотками та пені. У відповідності до частини другої статті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У частині першій статті 1055 ЦК Українипередбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України(в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. У частині першій статті 634 ЦК Українипередбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи міститься Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 24.09.2010 року, що підписана відповідачем. Копії додатків, а саме Витяг з умов та правил надання банківських послуг, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів відповідача не містять, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідачем саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг. Водночас, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказаний документ станом на 24.09.2010 року містив умови. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З огляду на вищенаведене, колегія суддів, погоджується із висновками суду першої інстанції, що із наявної в матеріалах справи та дослідженої судом Анкети-заяви про приєднання до Умов не можливо дійти висновку, що дана Анкета-заява містить істотні умови властиві для даного типу договору. Суд першої інстанції встановивши, що АТ КБ «Приватбанк» не надано належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, дійшов висновку, що належними доказами обґрунтовується лише фактичне використання відповідачем кредитних коштів, а саме заборгованість за тілом кредиту у розмірі 525,46 грн. Проте, колегія суддів не повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційним судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 станом 30.04.2020 року становить 44612,49 грн., яка складається з: основної заборгованості 0,00 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 525,46 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 0,00 грн., заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість 41787,03 грн., заборгованість по пені 2300,00 грн. (а.с. 4-9). Оскільки з матеріалів справи вбачається, що Анкета-заява, у якій міститься підпис позивача, стосується лише його наміру оформити платіжну картку. Позивачем не надано жодного підтвердження про погодження ОСОБА_1 відсоткової ставки в розмірі 30,00%, 34,80% та 43,20% відповідно. Разом з тим, Банк надав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», яка підписана 11.10.2010 року ОСОБА_1 (а.с. 19), проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач підписала Анкету-заяву 24.09.2010 року. Отже, вказану Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», яка підписана 11.10.2010 року ОСОБА_1 не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вона підписана в інший день. Колегія суддів звертає увагу, що ні у вказаних Умовах правилах надання банківських послуг та і в анкеті-заяві відсутнє поняття «Прострочене тіло кредиту», проте з розрахунку заборгованості вбачається, прострочене тіло кредиту в розмірі 525,46 грн., та заборгованість за відсотками на поточну заборгованість в розмірі 41787,03 грн., яке нічим не передбачене. Враховуючи зазначене, висновок районного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 525,46 грн. є помилковим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року, провадження № 61-10096св20, та у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року № 61-8855св20. Щодо вирішення позовних вимог про стягнення пені, колегія судді приходить до наступного. Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Отже, позивач має право на стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верхового Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18. Колегія суддів не знаходить підстав для стягнення на користь Банку нарахованої пені в розмірі 2300,00 грн., за кредитним договором № б/н від 24.09.2010 року, оскільки, як вбачається з розрахунку заборгованості, відсутня заборгованість за поточним тілом кредиту та заборгованість за відсотками, які передбачені договором, а саме Анкетою-заявою, яку підписала ОСОБА_1 . Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що Банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Отже, звертаючись до суду з позовом ПриватБанк довів факт отримання кредитної карти ОСОБА_1 користування нею, також банк довів право на стягнення поточного тіла кредиту, однак в силу відсутності боргу у вказаний позивачем період, що підтверджено випискою по рахунку відповідача (а.с. 9, на звороті), суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог Приватбанк в частині стягнення простроченого тіла кредиту, адже не врахував та не дослідив всі надані банком докази. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до посилань про доведеність пред`явлених позовних вимог та незаконність відмови у стягненні заборгованості по відсоткам та пені за кредитним договором № б/н від 24.09.2010 року Ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У свою чергу суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування в частині задоволення стягнення заборгованості за договором в сумі 525,46 грн., в іншій частині судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, тому підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині стягнення заборгованості за договором в сумі 525,46 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 12 березня 2021 року. Головуючий В.Г. Бородійчук Судді Л.В. Нерушак Л.І. Василенко