Постанова Київський апеляційний суд № 372/2399/20

справа № 372/2399/20 головуючий у суді І інстанції Висоцька Г.В. провадження № 22-ц/824/14279/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 18 грудня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 08 серпня 2012 року у розмірі 23 131 грн. 52 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір. При укладенні договору сторони керувалися ст. 634 ЦК України. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15 000 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався згодою відповідача на будь-який розмір кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що 08 серпня 2012 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до анкети-заяви відповідач ознайомився з Умовами та правилами, Тарифами банку та зобов`язався неухильно їх дотримуватися. У подальшому відповідач зобов`язався також самостійно знайомитися з усіма змінами на сайті банку. 30 листопада 2016 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, яка в подальшому перевипускалася. На картці було встановлено кредитний ліміт у розмірі 2 800 грн., який у подальшому був збільшений до 15 000 грн. З виписки по рахунках вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомати, розплачувався за товар у магазині, а, отже, отримав кредитну картку. ОСОБА_1 знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість. Виписка по рахунках є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт отримання кредитних коштів відповідачем, факт видачі кредитної картки, отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними та часткове виконання відповідачем зобов`язань за договором. Користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення боргу, відповідач фактично погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, які діяли на момент укладення договору, а також продовжуючи користуватися коштами, приєднувався до редакції тих Умов та правил, а також Тарифів, які діяли на момент користування коштами. Відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами, сплачувати пеню за невчасне погашення заборгованості. У наданих суду банком Тарифів в якості доказів зазначено пільговий період, базову проценту ставку, обов`язковий щомісячний платіж, штраф за порушення строків платежів та порядок нарахування пені. Позичальник не звертався до банку за фактом неправильного нарахування простроченого тіла кредиту, розрахунок заборгованості не спростував, контррозрахунок не надав, судово-економічні експертизи у справі не призначалися. Питання щодо підписання відповідачем договору не відноситься до предмету заявленого позову. Позов про визнання договору недійсним відповідачем не заявлявся. Будь-які запити зі сторони відповідача стосовно додаткового роз`яснення умов кредитування на адресу позивача не надходило. ОСОБА_1 також не звертався до банку з вимогою розірвати договір. Суд не врахував, що позовні вимоги пред`явлені щодо простроченого тіла кредиту. Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 755/2720/16-ц, від 28 березня 2019 року у справі № 428/2873/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 356/1635/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 666/388/16-ц, від 08 липня 2019 року у справі № 923/760/18. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 08 серпня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.16). Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 08 серпня 2012 року станом на 20 квітня 2020 року складає 23 131 грн. 52 коп., з яких: 16 546 грн. 43 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6 585 грн. 09 коп. - нарахована пеня (а.с.11). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції враховував правову позицію, яка міститься у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Відповідач взяв у користування на умовах договору позики грошові кошти у розмірі 19 513 грн. 90 коп., а повернув кошти на зальну суму 32 089 грн. 24 коп. Апеляційний суд погоджується по суті з висновками суду першої інстанції в цій частині з наступних підстав. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що на підставі підписаної 08 серпня 2012 року заяви для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15 000 грн. Позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредиту та пеню. Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, остання містить особисті дані та підпис позичальника, однак, не містить будь-яких даних про суму бажаного кредитного ліміту, який як зазначає позивач, отримав позичальник. Отже, позивачем не доведено надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а також про досягнення домовленості про суму наданого кредиту. Обґрунтовуючи позовні вимоги, у позовній заяві та в апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що при укладенні договору сторони досягли усіх істотних умов договору та керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначає банк. Підписом у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодився з умовами та правилами. Однак, з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, а, отже, застосування Умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року справа № 755/17553/16, від 06 червня 2018 року справа № 364/594/17, від 24 травня 2018 року справа № 630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року справа № 357/16301/15-ц, від 03 квітня 2019 року № 221/5089/16-ц. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» містить порядок нарахування пені. Такий розмір та порядок нарахування залежать від того, який розмір заборгованості має позичальник перед банком. Однак, у зв`язку з відсутністю доказів надання кредитних коштів у зазначеному позивачем розмірі, відсутністю підпису позичальника на вказаному Витязі, такий Витяг не може бути прийнятий до уваги судом. Враховуючи вищезазначене, АТ КБ «Приватбанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві коштів у зазначеному позивачем розмірі, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої відповідачу суми пені не є можливим. Чинним законодавством на позивача покладено обов`язок довести погодження між ним та позичальником усіх умов договору, і відповідно, виникнення у нього права на нарахування на підставі цих умов заборгованості. Факт використання коштів, часткове погашення заборгованості, відсутність звернення позичальника до банку стосовно додаткового роз`яснення умов кредитування чи розірвання договору, не свідчать про те, що ОСОБА_1 отримав кошти у зазначеному позивачем розмірі саме в кредит та погодився на нарахування пені у порядку, який передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг, та на якому наполягав позивач у позовній заяві. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач посилається на ряд постанов Верховного Суду, в яких зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Закон не вимагає підпису відповідача під публічними розміщеними Умовами та Правилами. Саме по собі посилання на неознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних відносин. У той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, зробила висновок про те, відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг не дає можливості їх застосувати навіть при наявності підпису позичальника на анкеті-заяві. На час розгляду апеляційним судом даної справи не існує інших судових рішень Великої Палати Верховного Суду, в яких було б відступлено від зазначеної правової позиції. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалене на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судове рішення складено 18 грудня 2020 року. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.