Постанова 4824 № 357/5987/18

справа № 357/5987/18 головуючий у суді І інстанції Бондаренко О.В. провадження № 22-ц/824/8260/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 08 липня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У червні 2018 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 березня 2009 року у розмірі 113 106 грн. 27 коп. станом на 28 лютого 2018 року, з яких: 7 823 грн. 82 коп. - заборгованість за кредитом; 102 082 грн. 45 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 3 200 грн. - заборгованість за пенею та комісією. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 березня 2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір. При укладенні договору відповідач дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2021 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що до суду була надана копія анкети-заяви, в якій відповідач особистим підписом засвідчила, що вона згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Безпосередньо в заяві, підписаній відповідачем, вказано, що відповідач підтвердила отримання кредитної картки та ПІН-коду до неї. Крім заяви, відповідачем також підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Відповідач була належним чином повідомлена про умови кредитування, у тому числі, щодо сплати відсотків та пені. Відповідач при укладанні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Активація відповідачем картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Банк звернувся до суду з позовом 28 травня 2018 року в межах строку загальної позовної давності. Позивач посилається на висновки, які містяться у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 153/1334/16, від 04 грудня 2019 року по справі № 750/6058/17-ц, від 20 жовтня 2020 року справа № 456/3643/17, від 29 липня 2020 року по справі № 753/10779/16-ц, від 27 лютого 2019 року по справі № 743/150/17, від 01 вересня 2020 року по справі № 293/599/19-ц, від 04 листопада 2020 року по справі № 534/1072/18-ц. Банківська виписка є первинним документом та належним доказом по справі, що підтверджено усталеною практикою Верховного Суду. Як вбачається з довідки про умови кредитування, підписаної відповідачем, сторонами було погоджено умову щодо сплати процентів та пені. Якщо суд не погодився з наданим банком розрахунком заборгованості, він повинен був встановити дійсний розмір заборгованості, а не відмовляти у позові взагалі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що позивач в односторонньому порядку неодноразово змінював розмір процентної ставки. Позивач не ознайомлював відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг та не погоджував їх з відповідачем. Роздруківка з сайту позивача не є належним доказом. Розрахунок, наданий позивачем, не містить прізвища особи, яка має право його складати, відсутній підпис такої особи та відсутня печатка банку. Позивачем порушено вимоги ч. 1 ст. 633, ст. 634, 638, 1054 ЦК України, а також не дотримано вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено,що 25 лютого 2009 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.9, Т.1). Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 16 березня 2009 року станом на 28 лютого 2018 року складає 113 106 грн. 27 коп., з яких: 7 823 грн. 82 коп. - заборгованість за кредитом; 102 082 грн. 45 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 200 грн. - заборгованість за пенею та комісією (а.с.5, Т.1). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, довідку про Умови кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. В анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 виявила бажання отримати кредитну картку «Універсальна» з кредитним лімітом у розмірі 500 грн. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині, що стосується заборгованості по тілу кредиту, не спростувала факт отримання нею кредитних коштів та користування ними, а, отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими. У той же час, під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 заявила клопотання про застосування строку позовної давності (а.с.106, Т.2). Відповідно до вимог ст. 256, 257, 258, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення пені. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З наданої суду виписки по рахунку (а.с.157, Т.1) вбачається, що останнє поповнення картки готівкою на суму 600 грн. було здійснено відповідачем 02 вересня 2014 року. Після зазначеної дати ОСОБА_2 не вносила платежі на виконання умов кредитного договору. Знаючи про порушення свого права ще у 2014 році, позивач звернувся до суду лише у травні 2018 року, тобто, з пропуском трьохрічного строку для звернення до суду. Посилання позивача на строк дії картки до останнього дня жовтня 2015 року не заслуговують на увагу, оскільки як зазначалося вище перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права. Позивач дізнався про порушення свого права з моменту невнесення чергового платежу по договору у жовтні 2014 року. Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсотках, пені та комісії, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення відсотків, пені та комісії, АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що між сторонами було укладено договір в порядку ст. 634 ЦК України. Відповідачем підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначає банк. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Враховуючи висновки, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг не дає можливості їх застосувати навіть при наявності підпису позичальника на анкеті-заяві. У матеріалах справи міститься довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», у якій зазначено, що базова відсоткова ставка за користування кредитом складає 2,5 % на місяць, а також визначено порядок нарахування пені та встановлено розмір комісії. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що вказана довідка не є належним доказом погодження між сторонами розміру та порядку нарахування відсотків, пені та комісії на підставі укладеного кредитного договору № б/н від 16 березня 2009 року. Вказана довідка датована 27 березня 2009 року та в ній не зазначено, що вона стосується саме договору № б/н від 16 березня 2009 року. Крім того, у вказаній довідці зазначено номер 1012071500109818001 , ідентифікація особи, що її підписала, відсутня. Отже, надану суду довідку не можна розцінювати як частину кредитного договору № б/н, укладеного між сторонами 16 березня 2009 року шляхом підписання заяви-анкети. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір відсотків, пені та комісії за користування кредитними коштами. Враховуючи зазначене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що відповідачем підписано довідку про умови кредитування, в якій погоджено інші істотні умови договору № б/н. Позивач не довів ту обставину, що розмір відсотків, пені та комісії, які на думку позивача, підлягають стягненню, визначені укладеним між сторонами договором, а, відтак, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. Висновки, що містяться у постановах Верховного Суду, на які посилається в апеляційній скарзі позивач, не підлягають врахуванню апеляційний судом під час розгляду даної справи, оскільки вони зроблені за інших правовідносин сторін та інших обставин справи. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині відмови у стягненні відсотків, пені та комісії відповідають фактичним обставинам справи, рішення ухвалено на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Рішення суду першої інстанції в силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в мотивувальній частині, що стосується вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту, через невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки в цій частині вимоги є обґрунтованими, однак, заявлені з пропуском строку позовної давності. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2021 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.