Постанова 4824 № 295/9016/19

Головуючий у І інстанції Луценко О.М. Провадження № 22-ц/824/14555/2020 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 17 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Мельника Я.С., Поливач Л.Д., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, яка порочить честь, гідністьта ділову репутацію, В С Т А Н О В И В : У червні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Канікаєва Ю.О. звернувся до Богунського районного суду м. Житомира із позовом до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, яка порочить честь, гідністьта ділову репутацію. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 02 липня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі№ 295/9016/19. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2019 року вказану справу передано за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проспростування недостовірної інформації передано до Оболонського районного суду м. Києва, за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Не погоджуючись з ухвалою про залишення позовної заяви без розгляду, позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Канікаєва Ю.О. подав на ухвалу апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Крім того, 16 жовтня 2020 року ідентична за змістом та формою апеляційна скарга ОСОБА_1 , підписана однією і тією ж уповноваженою особою Канікаєвим Ю.О. , надійшла до Оболонського районного суду м. Києва електронною поштою (а.с.80-84). У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пасюков В.В. просив відмовити позивачу у задоволенні скарги, а ухвалу суду залишити без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм процесуального закону. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пасюков В.В. просив відмовити позивачу у задоволенні скарги з підстав, викладених у відзиві. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги та скасування ухвали, виходячи з наступного. Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява підписана неналежним представником, оскільки до позовної заяви не додано та в матеріалах справи не міститься довіреності чи ордеру, виданого адвокатом Канікаєвим Ю.О. на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді. Однак з вищенаведеними висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 2 ЦПК України визначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. З матеріалів справи вбачається, що звернувшись з позовною заявою до суду, на підтвердження повноважень представника позивача адвоката Канікаєва Ю.О. до заяви додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 002999 від 17.05.2017 року (а.с.20) та копію договору №9955 про надання правової (правничої) допомоги від 28.05.2019 року (а.с.19), укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Канікаєвим Ю.О. Вказаним договором врегульовано обсяг повноважень та встановлено зміст правової допомоги, яка надається адвокатом. Вищенаведені документи є належним підтвердженням повноважень представника позивача, оскільки умовами договору встановлено обсяг повноважень адвоката, як представника позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Згідно із положеннями ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. З наведених норм можна зробити висновок, що основним документом, який підтверджує наявність договірних відносин між адвокатом і клієнтом, а також встановлює обсяг повноважень адвоката щодо здійснення представництва інтересів останнього, є саме договір про надання правової (правничої) допомоги. Саме він визначає обсяг наданого клієнтом доручення, наявність/відсутність обмежень щодо повноважень адвоката, суть доручення (представництва інтересів) та ін. Таким чином, ордер є похідним від договору документом, який посвідчує існування договірних відносин та виписується адвокатом на підставі відповідного договору із клієнтом, а тому саме договір про надання правової допомоги є первинним документом, що посвідчує надання повноважень клієнтом адвокату. Отже, додавши до позову договір про надання правової допомоги, адвокат не тільки підтвердив наявність повноважень на здійснення представництва ОСОБА_1 , але й надав можливість ознайомитись з обсягом повноважень (мету, обмеження та інше). Більш того, ордер та договір є альтернативними документами, кожен з яких окремо доводить наявність та обсяг повноважень, які має представник. Проаналізувавши норми ЦПК та норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в системному зв`язку, можна дійти висновку про можливість підтвердити повноваження представника сторони у цивільній справі шляхом надання копії договору про надання правової допомоги. При цьому зазначені норми не суперечать одна одній, а доповнюють одна одну, встановлюючи альтернативність кожного з наданих документів, як підстави для представництва. Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що суд, у разі виникнення у нього сумнівів в тому, що представник дійсно є уповноваженою особою, мав можливість у встановленому законом порядку залишити позовну заяву без руху та надати позивачу можливість подати документи, передбачені ч. 4 ст. 62 ЦПК України. Враховуючи те, що представником позивача до позовної заяви було додано документи, які підтверджують його повноваження на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді, беручи до уваги те, що до апеляційної скарги також долучено копію ордеру серії ВН № 1005356 (а.с.86), виписаного на підставі договору про надання правової допомоги №9955 від 28.05.2019 року, висновок суду про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, є помилковим та таким, що порушує норми процесуального права. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки Оболонським районним судом м. Києва ухвалу від 05жовтня2020 року постановлено з порушенням норм процесуального права,зважаючи на гарантоване кожній особі право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод чи інтересів, ухвала підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст.379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: