Постанова Київський апеляційний суд № 755/256/17

Головуючий у І інстанції Савлук Т.В. Провадження №22-ц/824/14638/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Мельника Я.С., Поливач Л.Д., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року про повернення заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, В С Т А Н О В И В: 10.09.2020 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною. Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням їй строку на усунення недоліків. Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику в зв`язку із неусуненням недоліків. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги та скасування ухвали, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про повернення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявникомне усунуто встановлені їй недоліки форми та змісту заяви. Однак, з вищенаведеними висновками суду погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права, що вбачається з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України). Згідно п. 1 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи. Виходячи з положень частин шостої-дев`ятої статті 300 Цивільного процесуального кодексу України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу, тобто за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування. З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 вимоги ч. 7 ст. 300 ЦПК України в частині строків звернення до суду з клопотанням про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною виконала належним чином, оскільки подала дане клопотання до суду 10.09.2020 року, не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті. Вищевказаному обов`язку заявника кореспондує обов`язок суду розглянути дане клопотання до закінчення строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, що передбачено ч. 9 ст. 300 Цивільного процесуального кодексу України. Натомість суд, в порушення вищенаведених вимог, дійшов висновку про наявність підстав до залишення заяви ОСОБА_1 без руху з підстав ненадання нею доказів щодо психічного стану здоров`я ОСОБА_2 , які мали підтвердити хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (медичні довідки про психічний стан здоров`я, перебування на обліку лікаря-психіатра, проходження лікування в умовах стаціонару (виписний епікриз) інше), а також висновку судово-психіатричної експертизи щодо встановлення психічного стану особи, визнаної судом недієздатною, який є обов`язковою умовою для вирішення клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною. Крім того, суд в ухвалі від 02 жовтня 2020 року зазначив, що заявником невірно визначено коло заінтересованих осіб, за участю яких відповідно до вимог ч. 7 ст. 300 ЦПК України судом розглядається дана категорія справ, зокрема в якості заінтересованої особи залучено Службу у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, при цьому відповідний орган опіки та піклування, участь якого у розгляді справи є обов`язковою, до розгляду даної справи у якості заінтересованої особи не залучено. На виконання вимог ухвали від 02 жовтня 2020 року про залишення заяви без руху, заявник подала до суду заяву із викладенням власної позиції щодо вимог суду, однак встановлені недоліки, на думку суду, не усунула, що і стало підставою для визнання заяви неподаною та її повернення. Разом із тим, вищенаведені дії суду не відповідають нормам процесуального закону, оскільки суд, залишаючи заяву ОСОБА_1 без руху та в подальшому повертаючи її, не звернув уваги на те, що заявником до суду подано клопотання в порядку ч. 7 ст. 300 ЦПК України про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, яке згідно вимог ч. 9 ст. 300 ЦПК України суд був зобов`язаний розглянути до закінчення строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною. При цьому, неподання заявником разом із клопотанням документів, передбачених ч. 8 ст. 300 ЦПК України, може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання при розгляді його по суті, а не для залишення його без руху згідно вимог ст. 185 ЦПК України, оскільки дане клопотання не є заявою, з якою особа вперше звертається до суду в порядку окремого провадження, а є способом продовження дії існуючого рішення про визнання фізичної особи недієздатною, за умови його обґрунтованості та доведеності. Таким чином, висновок суду першої інстанції про залишення клопотання ОСОБА_1 без руху та його подальше повернення в зв`язку із ненаданням медичних довідок та висновку судово-психіатричної експертизи фактично містить судження, що стосуються суті заявлених вимог, і не є недоліками в розумінні статей 175, 177 ЦПК України. Крім того, судом проігноровано норму ч. 9 ст. 300 ЦПК України, згідно якої суд був зобов`язаний розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 до 04 жовтня 2020 року, тобто до закінчення строку дії рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 вересня 2018 року про визнання недієздатною сестри заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві». Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.ЄСПЛ зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Враховуючи те, що суд першої інстанції, постановляючи 08 жовтня 2020 року ухвалу про повернення заяви, порушив норми процесуального закону, керуючись гарантованим практикою Європейського суду з прав людини та національним законодавством України правом на реальний доступ до суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи те, що Дніпровським районним судом м. Києва ухвалу від 08 жовтня 2020 року постановлено з порушенням норм процесуального права, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст.379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, Київськийапеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: