Постанова Київський апеляційний суд № 755/3887/20

Головуючий у І інстанції Виниченко Л.М. Провадження № 22-ц/824/9368/2020 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 23 липня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Мельника Я.С., Чобіток А.О., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року про передачу на розгляд іншому суду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31 березня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання. На підставі наказу голови Дніпровського районного суду м. Києва № 28 від 18 травня 2020 року про припинення повноважень судді Астахової О.О. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 755/3887/20. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2020 року цивільну справу № 755/3887/20 передано на розгляд головуючому судді Виниченко Л.М. Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року цивільну справу №755/3887/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, позивач подала на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Дніпровського районного суду м. Києва. Обгрунтовуючи скаргу, позивач посилалась на те, що подавала позовну заяву за фактичним місцем проживання на території Дніпровського району за адресою: АДРЕСА_1 , де вона постійно проживає разом з дитиною із 2008 року по сьогоднішній день. При цьому, згідно ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, отже позивач мала право подати позовну заяву про стягнення аліментів з колишнього чоловіка саме до Дніпровського районного суду м. Києва. Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги та скасування ухвали, виходячи з наступного. За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 28 ЦПК України, яка визначає підсудність справ за вибором позивача, позови про стягнення аліментів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Як роз`яснено у пунктах 34, 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року № 3, якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред`являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням, яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", а щодо юридичної особи - за положеннями статті 93 ЦК. Право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу та передаючи справу на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва, виходив з того, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Шевченківського району м. Києва. При цьому доказів проживання за адресою, зазначеною у заяві: АДРЕСА_1 , на території Дніпровського району м. Києва, позивачем суду не надано. Однак вищенаведені висновки суду не відповідають обставинам справи та спростовуються її матеріалами, зокрема, в долученій до позовної заяви копії довідки Слов`янської гімназії від 20 травня 2019 року за № 02-02/96 зазначено, що «дитина проживає разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 » (а.с.13). Крім того, до позовної заяви позивачем долучено копію заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2011 року (а.с.11) по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, ухвалене судом за місцем її проживання у Дніпровському районі м. Києва. На вищенаведені письмові докази суд першої інстанції належної уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про недоведеність факту проживання позивача ОСОБА_1 на території Дніпровського району м. Києва. Крім того, з долученої позивачем до апеляційної скарги копії паспорту вбачається, що 12.06.2020 року її було знято з реєстрації в гуртожитку по АДРЕСА_2 , та зареєстровано в той же день за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.41-43). Тобто, на час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 підстави для розгляду справи за її позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів Шевченківським районним судом м. Києва зникли, оскільки позивач не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання або перебування на території Шевченківського району м. Києва. Таким чином, зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів, який згідно ч. 1 ст. 28 ЦПК України вона має право подати до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання чи перебування, яким є АДРЕСА_1 ), саме Дніпровський районний суд м. Києва має розглядати її позов до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві». Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки Дніпровським районним судом м. Києва ухвалу від 27 травня 2020 року постановлено з порушенням норм процесуального права та за невідповідності висновків суду обставинам справи, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст.379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядкудо Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач: Судді: