Постанова 4819 № 2-384/2011

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 року м. Херсон справа № 2-384/2011 провадження № 22-ц/819/1416/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого ( суддя-доповідач)Чорної Т.Г., суддів:Воронцової Л.П., Ігнатенко П.Я. секретарГеленко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Рядчої Т.І. від 26 серпня 2020 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, яке встановлене згідно ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 09 квітня 2020 року. Заява обґрунтована тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Пирожка Є.В. перебуває виконавче провадження відкрите 22.11.2018 року щодо виконання виконавчого листа виданого Комсомольським районним судом міста Херсона від 16.09.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 277 996,94 грн. та 18 373,62 грн. Приватним виконавцем вчиняються дії, спрямовані на примусове виконання виконавчого листа, зокрема накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , накладено арешт та оголошено у розшук транспортний засіб останнього, накладено арешт на його грошові кошти, що містяться на рахунках, відкритих у 32-х банках та фінансових установах. Посилаючись на те, що заявник не ухиляється від виконання зобов`язання, покладеного на нього судовим рішенням, тому вважає, що є наявні підстави для скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26 серпня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове судове рішення яким скасувати відносно ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 діє не добросовісно, умисно тривалий час ухиляється від виконання зобов?язання, покладеного на нього судовим рішенням, навмисно чи свідомо не виконує обов?язків за рішеннями суду від 2011 року про стягнення грошових коштів, оскільки, факт повного невиконання рішення суду дійсно є, але факт ухилення не має, оскільки, на даний час правоохоронними органами міста Херсона встановлюються фактичні обставини та особи, які завдали апелянту майнової шкоди під час купівлі ним автотранспортного засобу. Також, матеріали виконавчого провадження не містять документального підтвердження отримання боржником або його представником викликів щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, або інших процесуальних документів. Крім того, судом першої інстанції не встановлено відсутність у матеріалах виконавчого провадження будь яких доказів щодо наявності у боржника на рахунках у фінансових установах грошових коштів, а також не встановлено чинення боржником перешкод державному виконавцю у перевірці його майнового стану. Таким чином апелянт вважає, що судом першої інстанції неповно з?ясовано всі обставини, що мають значення для справи, адже факт ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов?язань, покладених на нього рішенням повинен бути об?єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 20.04.2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області, позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 277996,94 грн. та 18373,62 грн. та понесені судові витрати у розмірі 910 грн. з кожного. Рішення суду звернуто до примусового виконання. Стаття 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачає, що виконання рішень, перелік яких встановлюється законом про виконавче провадження, покладається на державних виконавців відповідних відділів державної виконавчої служби. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Порядок вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України регламентується статтею 441 ЦПК України. Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Згідно із ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання - до виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбаченому законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань. Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 р., у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року р.№ 1404-VIII. За змістом п. 19 ч. 3ст. 18 вказаного Закону державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.04.2020 року, яку залишено без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 14.07.2020 року, подання приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Пирожка Є.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 задоволено. Відповідно до частини 5 статті 441 ЦПК Українисуд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування. Згідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення усаників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказами. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В порушення зазначених процесуальних норм права заявником не надано до суду доказів які б свідчили про вчинення ним дій спрямованих на виконання рішення Комсомольського районного суду від 20 квітня 2011 року або на відсутність підстав які були встановлені ухвалою Херсонського міського суду від 09 квітня 2020 року. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, встановленого судовим рішенням. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі судового рішення, а тому підлягають відхиленню. Ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для її скасування та ухвалення нового судового рішення колегія суддів не вбачає. При цьому слід зазначити, що згідно 8 статті 441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26 серпня 2020 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.Г.Чорна Судді: Л.П.Воронцова П.Я.Ігнатенко Повний текст постанови складено 18 грудня 2020 року Суддя Т.Г. Чорна