Постанова Вінницький апеляційний суд № 148/1223/20

Справа № 148/1223/20 Провадження № 33/801/955/2020 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В. Доповідач: Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2020 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Денишенко Т. О., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 ве-ресня 2020 року в адміністративній справі про притягнення до адміністративної від-повідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іден-тифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, працюючого в ресторані «Добряна» в м. Тульчині Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15 липня 2020 року се-рії ДПР18 № 461542, складеного інспектором СРПП № 2 Ладижинського ВП старшим лейтенантом поліції Чалуром А. О., о 22.00 годині 15 липня 2020 року у м. Ладижині Вінницької області Вінниці по вул. Петра Кравченка водій ОСОБА_1 передав керування транспортним засобом водію ОСОБА_2 , 03 червня 2000 року наро-дження, проживаючому в АДРЕСА_2 , який в м. Ладижині Вінницької області по вул. Енергетиків, 14 керував автомобілем марки «Фольксвaген-Пассат», державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані виражених ознак алкогольного сп`яніння. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту 2.9г Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП. Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопору-шення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, на нього накладене адмі-ністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10 200,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. З ОСОБА_1 стягнуто в дохід держави 420,40 гривень судового збору. Не погоджуючись з такою постановою судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржує її в апеляційному порядку, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду від 30 вересня 2020 року, оскільки, як він зазначає, оскар-жуваною постановою явно порушені права скаржника; справа розглянута за відсут-ності скаржника, накладене адміністративне стягнення не відповідає вимогам законо-давства, обставинам справи, порушує матеріальне право скаржника. ОСОБА_1 просить повернути йому посвідчення водія, провадження в адміністративній справі закрити за відсутності в його діях складу правопорушення. Вивчивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши доводи скаржни-ка в частині поновлення встановленого законом процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суддя апеляційного суду дійшла виснов-ку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції задоволенню не підлягає з наступних підстав. Порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопору-шення регулюється статтею 294 КУпАП. Відповідно до частини другої цієї статті по-станова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адмініс-тративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга, подана після за-кінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо во-на не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Отже початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення пов`язаний з моментом прийняття такої постанови, а не з дня отримання її копії особою, яка має намір її оскаржити. Відповідно до статті 289 КУпАП в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлений. Із матеріалів цієї адміністративної справи убачається, що адміністративна справа щодо ОСОБА_1 надійшла в Тульчинський районний суд Вінницької області 07 серпня 2020 року, була призначена до розгляду на 14 вересня 2020 року, 08.30 годину. У зв`язку з неотриманням ОСОБА_1 судової повістки і поверненням її суду з відміткою пошти про відсутність адресата по вул. Зарічній, № 5 в м. Тульчині Він-ницької області справа була відкладена розглядом на 30 вересня 2020 року, 08.30 го-дину. З метою забезпечення явки ОСОБА_1 в судове засідання крім направлен-ня в установленому порядку судової повістки за місцем проживання суд також опуб-лікував на веб-порталі судової влади України згідно норм статті 128 ЦПК України оголошення про виклик ОСОБА_1 в суд, зазначивши в оголошенні ( а. с. 17 ), з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається належним чином повідом-леною про час і місце розгляду справи, тому у разі неявки в судове засідання справа може бути розглянута у відсутності цієї особи на підставі наявних у справі доказів. На аркуші справи 26 міститься рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_3 . 26 жовтня 2020 року копії судової постанови від 30 вересня 2020 року. 30 жовтня 2020 року до суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_4 Головатюка Р. П., яка постановою апеляційного суду від 06 листопада 2020 року повернута скаржнику у зв`язку з його неповноважністю на оскарження су-дової постанови. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляцій-ний суд Вінницької області ліквідований, утворений Вінницький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку область, з місцезнаходженням у місті Вінниці. Не дивлячись на це, 12 листопада 2020 року до суду повторно надійшла апе-ляційна скарга на постанову суду першої інстанції, підписана Татьмяніним С. В., адресована неіснуючому Апеляційному суду Вінницької області та із зазначенням ад-реси для листування представника ОСОБА_5 , який не має повноважень на за-хист інтересів скаржника. Проаналізувавши викладені фактичні обставини цієї адміністративної справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу, зокрема, що клопотання ОСОБА_1 про по-новлення строку на апеляційне оскарження судової постанови не містить жодних об-ґрунтувань поважності причин його пропуску з моменту, коли він отримав копію ос-каржуваної постанови, яким є 26 жовтня 2020 року (а. с. 26). Подання скарги неповноважною особою не свідчить про поважність причин про-пуску процесуального строку на оскарження постанов суду. Таким чином з урахуванням чітко визначеного статтею 294 КУпАП порядку оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, за відсут-ності документально обґрунтованих доказів, які б свідчили про необхідність понов-лення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інс-танції, обґрунтовані, об`єктивні та умотивовані підстави для задоволення клопотання про поновлення цього строку для апеляційного оскарження відсутні. Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод 1950 року, забезпечують законну мету і не порушують саму сут-ність цього права. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини норми, які регла-ментують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належ-ного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Заці-кавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані ( Перетя-ка та Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, параграф 34 від 21 гру-дня 2010 року). Можливість поновлення строку не є необмеженою, оскільки сторони в розумінні інтервалу часу повинні вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження ( див. mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» ( ухвала ), заява № 50966/99 від 14 жовтня 2003 року). У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Єв-ропейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт перший статті 6 Кон-венції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуд-дя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової проце-дури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає у запобі-ганні безладного руху у судовому процесі. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність ( рі-шення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року ). Апеляційний суд наголошує, що відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження у цій справі не можна трактувати як обмеження у доступі до правосуддя, оскільки обставини, що спричинили порушення вказаного строку, не можна вважати об`єктивно непереборними та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення дій щодо отримання тексту судового рішення, подання у встановлений Законом строк скарги на таке рішення у випадку незгоди з ним. У свою чергу поновлення вказаного строку призведе до порушення принципу правової визначеності та права на справедливий суд. Будь-яких поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постано-ви суду першої інстанції скаржник узагалі не наводить. Апеляційний суд не знаходить причин, що були б об`єктивно непереборними, тобто таких, що не залежали від воле-виявлення скаржника, або дійсно пов`язані з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції у строк, визначений законом. З урахуванням викладеного, того, що скаржник не був позбавлений права та ре-альної можливості оскаржити судове рішення у строки, передбачені чинним КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2020 року. Відповідно апеляційна скарга згідно вимог статті 294 КУпАП підлягає поверненню особі, яка її подала. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропу-щеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2020 року в адміністративній справі № № 148/1223/20 ( провадження 33/801/955/2020 ) про притягнення його до адмініс-тративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП - відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2020 повернути йому як особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Т. О. Денишенко