Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/16337/22

Справа № 127/16337/22 Провадження № 33/801/964/2022 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф. Доповідач: Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2022 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Денишенко Т. О., розглянувши матеріали адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадяни-на України, працюючого водієм ПП «Вінницька паляниця», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністра-тивної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, за апеляцій-ною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2022 року, В С Т А Н О В И В: Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 26 липня 2022 року серії ДПР18 № 337187, складеним о 5.40 годині у м. Вінниці по вул. Чорновола, 11, у цей день 26 липня 2022 року о 05.24 годині у м. Вінниці по вул. Чорновола, 11 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz 308», державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`я-ніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою «Alcotest 7510» прилад ARLM0449, проба позитивна - 0,49‰. Подія фіксувалася на боді-камери 472970, 473372. Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення вимог пункту 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП. Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23 ве-ресня 2022 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі нео-податковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 496,20 гривень судового збору. Не погоджуючись із такою постановою судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржує її в апеляційному порядку, просить дану постанову суду скасу-вати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення. Одночасно скаржником подане окремо письмово викладене клопотання про поновлення йому процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки розгляд справи проведений за його відсутності, а про наявність оскаржуваної постанови він дізнався лише 13 жовтня 2022 року. Оскаржувана постанова суду оприлюднена на порталі судової влади 27 вересня 2022 року. Скориставшись своїм правом на захист, він звернувся за правовою допомогою задля подачі зая-ви про ознайомлення з матеріалами справи, але на день ознайомлення дана по-станова суду уже набрала законної сили. ОСОБА_1 звертає увагу, що працює водієм підприємства критичної інфраструктури зі щільним графіком з 03.30 го-дини до 19.00 години за маршрутом Вінниця - Біла Церква, що унеможливило для нього своєчасно отримувати судову поштову кореспонденцію. Дослідивши матеріали адміністративної справи, поданої апеляційної скар-ги на постанову суду першої інстанції, суддя апеляційного суду дійшла виснов-ку, що апеляційну скаргу належить повернути особі, яка її подала, з наступних підстав. Порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне право-порушення регулюється нормами статті 294 КУпАП. Відповідно до частини другої цієї статті постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку при-тягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, за-хисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертаєть-ся апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Отже, початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення пов`язаний з моментом прийняття такої постанови, а не з днем отримання її копії особою, яка має намір її оскаржити. Відповідно до статті 289 КУпАП у разі пропуску строку з поважних при-чин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути по-новлений. Як слідує із матеріалів цієї адміністративної справи, згідно зі штампом вхідної кореспонденції вона перебувала у провадженні суду першої інстанції з 01 серпня 2022 року. Справа призначалася до розгляду неодноразово, зокрема, на 06 та 23 вересня 2022 року. Судові повістки про виклик до суду надсилалися ОСОБА_1 як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, за єдиною відомою суду адресою, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення: АДРЕСА_2 . Разом із тим, судова повістка про виклик до суду на 06 вересня 2022 року повернута до суду у зв`яз-ку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується відповідни-ми відмітками «Укрпошти» на конверті. Оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП винесена Вінницьким міським судом Вінницької області 23 вересня 2022 року, її копія направлена скаржнику на його поштову адресу 29 вересня 2022 року, що підтверджується супровідним листом від 29 вересня 2022 року. Убачається доцільним заува-жити, що аналогічна адреса проживання вказана безпосередньо ОСОБА_1 у самій його апеляційній скарзі. Суддя апеляційного суду, дослідивши матеріали адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 , проаналізувавши у сукупності усі доводи його клопо-тання щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження по-станови суду першої інстанції, дійшла переконливого, об`єктивного та справед-ливого висновку про відсутність законних підстав для задоволення клопотання скаржника на поновлення йому строку щодо апеляційного оскарження постано-ви суду від 23 вересня 2022 року. Такий висновок суду ґрунтується на тій фак-тичній обставині, що скаржник, будучи обізнаним з липня 2022 року про наяв-ність відносно нього складеного протоколу про адміністративне правопорушен-ня, тривалий час жодним чином не цікавився результатом процесуального руху та розгляду щодо нього адміністративної справи. Апеляційний суд бере до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 уже пода-валася апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції від 23 вересня 2022 року, де ним одночасно порушувалося питання про поновлення строку на її оскарження із зазначенням фактично аналогічних підстав для поновлення цього процесуального строку. Однак постановою апеляційного суду від 04 лис-топада 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційна скарга повернута йому як особі, яка її подала. Розглядаючи повторно подане клопотання про поновлення строку на ос-карження постанови суду першої інстанції від 23 вересня 2022 року, апеляцій-ний суду дійшов висновку, що не може бути визнана поважною причиною про-пуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження зазначення ним встанов-леної тривалості у нього робочого часу, адже це не позбавляло його можливості дізнатися про результат розгляду справи стосовно себе у будь-який можливий спосіб, яких існує достатньо. Тобто, належить констатувати дійсно безпідставне зволікання скаржником у відповідній реалізації своїх прав щодо апеляційного оскарження судової постанови. Суд, крім іншого, критично оцінює такі аргу-менти ОСОБА_1 зважаючи, що у поданому 27 жовтня 2022 року клопотанні про поновлення строку ним вказувалася зовсім інша тривалість робочого часу, що додатково викликає обґрунтовані сумніви в об`єктивності мотивів клопо-тання та виключає можливість виправдати зволікання ОСОБА_1 у поданні апеляційної скарги. Окремо убачається доцільним звернути увагу на таку обставину. Під час складання 26 липня 2022 року протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не повідомив правоохоронцям про місце своєї роботи. За мате-ріалами справи працевлаштування ОСОБА_1 засвідчується лише довідкою ПП «Вінницька паляниця» від 28 лютого 2022 року, виданою ще до події вчинення правопорушення. Такий документ, що не адресований суду, загалом не може бути визнаний належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом, ос-кільки обставина працевлаштування водія повинна бути доведена даними тру-дової книжки працівника. Таким чином, з урахуванням чітко визначеного статтею 294 КУпАП поряд-ку оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності документальних доказів, які б свідчили про необхідність, обґрун-тованість поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження поста-нови суду першої інстанції, об`єктивні, належно умотивовані підстави для задо-волення клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для апеляційного оскарження постанови суду відсутні. Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, забезпечують законну мету і не порушують саму сутність цього права. Згідно з усталеною практикою Євро-пейського суду з прав людини норми, які регламентують строки подання скарг, безмовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуд-дя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані ( рішення у справі Пере-тяка та Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, параграф 34 від 21 грудня 2010 року ). Можливість поновлення строку не є необмеженою, ос-кільки сторони у розумінні певного інтервалу часу повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження ( див. mutatis mutan-dis, рішення у справах «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27, від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» ( ухвала ), заява № 50966/99 від 14 жовтня 2003 року ). У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Поль-щі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо дос-тупності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони та обмежен-ня, зміст яких полягає у запобіганні безладного руху у судовому процесі. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду у такому його елементі як правова визначеність ( рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року ). Апеляційний суд наголошує, що відмову у поновленні строку на апеля-ційне оскарження у цій конкретній справі не можна трактувати як обмеження у доступі до правосуддя, оскільки обставини, що спричинили порушення вказа-ного строку, неможливо вважати об`єктивно непереборними, пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення дій щодо отримання тексту судового рішення, подання у встановлений Законом строк скарги на таке рішення у випадку незгоди з ним. У свою чергу поновлен-ня вказаного строку у цій конкретно справі призведе до порушення принципу правової визначеності та права на справедливий суд. Як уже зазначалося, будь-яких поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 23 вересня 2022 року скаржник не наводить. Апеляційний суд не знаходить причин, що були б об`єктивно непереборними, тобто таких, як вказує Європейський суд з прав людини, що не залежали від волевиявлення скаржника, або дійсно пов`язані з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду апеляційної інстанції у визначений законом строк. З урахуванням викладеного, того, що скаржник не був позбавлений права та реальної можливості оскаржити судове рішення у строк, визначений норма-ми чинного КУпАП, апеляційний суд дійшов переконливого та справедливого висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у поновленні пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2022 року. Відповідно апеля-ційна скарга ОСОБА_1 згідно з вимогами статті 294 КУпАП підлягає повер-ненню йому як особі, яка її подала. Керуючись нормами статті 294 КУпАП, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суд-ді Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2022 року в ад-міністративній справі про притягнення його до адміністративної відповідаль-ності за частиною першою статті 130 КУпАП - відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Він-ницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2022 року повернути йому як особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду Т. О. Денишенко