Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/13741/20

Справа № 127/13741/20 Провадження № 33/801/826/2020 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Вишар І. Ю. Доповідач: Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Денишенко Т.О., за участі осо-би, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , роз-глянувши її апеляційну скаргу на постанову Вінницького міського суду Він-ницької області від 14 липня 2020 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження цієї постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 23 червня 2020 року серії БР № 203291 у цей день 23 червня 2020 року о 18.00 годині у м. Він-ниці по вул. Олександра Кошиці, 15, водій керувала транспортним засобом мар-ки «Toyota Prius», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкоголь-ного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовилася у присут-ності двох свідків, допустивши порушення вимог підпункту 2.5 Правил дорож-нього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2020 року ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного пра-вопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, на неї на-кладене адміністративне стягнення у виді штрафу розміром шістсот неоподат-ковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 гривень на ко-ристь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. З ОСОБА_1 стягнуто в дохід держави 420,40 гривень су-дового збору. Не погоджуючись з такою постановою судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржує її в апеляційному порядку, просить поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки, як зазначає, вона у судове за-сідання не викликалася, про наявність оскаржуваної постанови їй стало відомо лише 27 серпня 2020 року під час ознайомлення з матеріалами іншої судової справи № 127/13740/20, де була наявна роздруківка оскаржуваної постанови з Єдиного державного реєстру судових рішень. 02 вересня 2020 року їй була на-дана в суді для ознайомлення дана адміністративна справа № 127/13741/20. Та-ким чином скаржниця вважає, що нею з поважних причин пропущений строк на апеляційне оскарження. Крім того ОСОБА_1 просить постанову Вінниць-кого міського суду Вінницької області від 14 липня 2020 року скасувати, про-вадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю у її діях події та складу адмі-ністративного правопорушення. Заслухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеля-ційне оскарження постанови суду першої інстанції задоволенню не підлягає з наступних підстав. Порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне право-порушення регулюється статтею 294 КУпАП. Відповідно до частини другої цієї статті постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку при-тягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, за-хисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертаєть-ся апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Отже початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення пов`язаний з моментом прийняття такої постанови, а не з дня отримання її копії особою, яка має намір її оскаржити. Відповідно до статті 289 КУпАП в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновле-но. Як слідує із матеріалів адміністративної справи оскаржувана постанова ви-несена Вінницьким міським судом Вінницької області 14 липня 2020 року, її ко-пія згідно супровідного листа суду направлена ОСОБА_1 17 липня 2020 року. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлен-ня № 2105017729253, наявного у матеріалах справи на аркуші справи 19, копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримала 31 липня 2020 року. Апеляційний суд критично оцінює доводи скаржниці, що таке поштове від-правлення містило у собі судову повістку на 14 липня 2020 року. Така мотива-ція скарги не відповідає дійсності, спростовуються змістом самого рекомендо-ваного повідомлення, на якому зазначено, яка кореспонденція була відправлена та у якій справі ( копія постанови ). Крім того у матеріалах справи наявне реко-мендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 210517523302, отриманого особисто ОСОБА_1 06 липня 2020 року, - без-посередньо судової повістки на 14 липня 2020 року у справі № 127/13741/20. Таким чином з урахуванням чітко визначеного статтею 294 КУпАП порядку оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності документально обґрунтованих доказів, які б свідчили про необхід-ність поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інс-танції, підстави для задоволення клопотання про поновлення строку апеляцій-ного оскарження відсутні. Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, законну мету і не по-рушують саму сутність цього права. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпе-чення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми бу-дуть застосовані ( Перетяка та Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, параграф 34 від 21 грудня 2010 року). Можливість поновлення строку не є необмеженою, оскільки сторони в розумінні інтервалу часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження ( див. muta-tis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти Украї-ни» ( ухвала ), заява № 50966/99 від 14 жовтня 2003 року). У справах Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт перший стат-ті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступ-ності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати пра-вила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає у запобіганні безладного руху у судовому процесі. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є пору-шенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як пра-вова визначеність ( рішення Європейського суду з прав людини у справі «Не-шев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року ). Апеляційний суд наголошує, що відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження у цій справі не можна трактувати як обмеження у доступі до право-суддя, оскільки обставини, що спричинили порушення вказаного строку, не можна вважати об`єктивно непереборними та пов`язаними з дійсними істотни-ми перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення дій щодо отриман-ня тексту судового рішення. У свою чергу поновлення вказаного строку призве-де до порушення принципу правової визначеності та права на справедливий суд. Інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження поста-нови суду першої інстанції, крім зазначених в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 не наводить. Вказані ж нею причини не є об`єктивно непереборними, тобто такі, що не залежали від її волевиявлення, або пов`язані дійсно з істотними об-ставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звер-нення до апеляційної інстанції у строк, визначений законом. З урахуванням викладеного, того, що скаржниця не була позбавлена права та реальної можливості оскаржити судове рішення у строки, передбачені чин-ним КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у поновленні про-пущеного строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2020 року. Відповідно апеляційна скарга згідно вимог статті 294 КУпАП підлягає поверненню особі, яка її подала. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення про-пущеного строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2020 року в адміністративній справі № 127/13741/20 ( провадження № 33/801/826/2020 ) про притягнення її до адмініс-тративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП - відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Вінниць-кого міського суду Вінницької області від 14 липня 2020 року повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Т. О. Денишенко