Постанова КЦС ВС № 2-2761/09

Постанова Іменем України 11 листопада 2020 року м. Київ справа № 2-2761/09 провадження № 61-9765св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 ,Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини», відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини», Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2020 року у складі судді Каратаєвої Л. О., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини» (далі - ТОВ «Дніпропетровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини»), про зобов`язання вчинити певні дії. У серпні 2009 року третя особа із самостійними вимогами - ТОВ «Дніпропетровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа -Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Дніпропетровське міжміське БТІ»), про визнання права власності на нерухоме майно. Короткий зміст судових рішень Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами - ТОВ «Дніпропетровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини» задоволено. Визнано за ТОВ «Дніпропетровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини» право власності на нерухоме майно, яке розташоване по АДРЕСА_1 , без додаткових актів вводу в експлуатацію. КП «Дніпропетровське міжміське БТІ» зобов`язано провести державну реєстрацію права власності за ТОВ «Дніпропетровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини» нерухомого майна, яке розташоване по АДРЕСА_1 , без додаткових актів вводу в експлуатацію. Не погоджуючись з рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2009 року, Прокуратура Дніпропетровської області звернулася 22 жовтня 2018 року з апеляційною скаргою. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року поновлено Прокуратурі Дніпропетровської області строк на апеляційне оскарження рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2009 року. Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2009 року залишено без руху. Надано заявнику строк для усунення недоліку - протягом 10 (десяти) днів з дня вручення копії ухвали надати оригінал квитанції про сплату судового збору. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області задоволено, рішення в частині задоволених позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами - ТОВ «Дніпропетровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - КП «Дніпропетровське міжміське БТІ», про визнання права власності скасовано та у скасованій частині ухвалено нове. У задоволенні позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами - ТОВ «Дніпропетровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини» відмовлено. Постановою Верховного Суду від 13 травня 2020 року ухвали Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року та від 13 листопада 2018 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2019 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2020 року відмовлено Прокуратурі Дніпропетровської області у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «Дніпропетровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини», про зобов`язання вчинити певні дії та за позовом третьої особи - ТОВ «Дніпропетровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - КП «Дніпропетровське міжміське БТІ», про визнання права власності на нерухоме майно. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки апеляційна скарга Прокуратури Дніпропетровської області подана на судове рішення від 26 серпня 2009 року, строк на апеляційне оскарження якого був встановлений абзацом третім частини третї статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та сплив на час подання апеляційної скарги у жовтні 2018 року, то на таку скаргу не можуть бути розповсюджені положення частини другої статті 358 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, й, відповідно, і випадки, які, як виключення, передбачені для поновлення строку на апеляційне оскарження, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, заступник прокурора Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, помилково не врахував вимоги статті 358 ЦПК України, в редакції на час подання апеляційної скарги. Положення вказаної статті дають підстави для висновку, що ЦПК України у редакції чинній на 18 жовтня 2018 року, гарантує особі, не залученій до участі у справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, право оскаржити таке судове рішення, не залежно від дати його постановлення. Зазначає, що прокурор та Дніпровська міська рада участь у розгляді справи не брали, оскаржуване судове рішення не оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що позбавило їх можливості дізнатися про його існування раніше. Про оскаржуване судове рішення стало відомо із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у якому перший запис про власника спірного майна з`явився 08 червня 2018 року (через дев`ять років після прийняття рішення суду першої інстанції), а наявність підстав для застосування прокурором представницьких повноважень встановлена тільки після ознайомлення ним 08 жовтня 2018 року із матеріалами справи в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська, про що є відмітка у справі № 2-2761/09. Вважає, що посилання Верховного Суду та Дніпровського апеляційного суду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05, є безпідставним, оскільки обставини оскарження у 2016 році органом місцевого самоврядування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року не є подібними цій справі, тому що оскарження відбувалося під час дії положень абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України, у редакції від 20 грудня 2011 року. Тоді як оскарження прокурором судового рішення від 26 серпня 2009 року у справі № 2-2761/09 відбувалося у 2018 році, коли присічний строк на оскарження судового рішення особою, не залученою до розгляду справи, відповідно до пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України, застосуванню не підлягав. Підставою касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду зазначає те, що судом ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У серпні 2020 року ТОВ «Дніпропетровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що касаційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга заступника прокурора Дніпропетровської області задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Частина перша статті 294 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачала, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Законом України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» були обмежені у часі права прокурора, органу державної влади або органу місцевого самоврядування на подачу апеляційних скарг встановленням однорічного строку з моменту оголошення рішення суду першої інстанції, протягом якого право на подачу апеляційної скарги могло бути поновленим. Так, відповідно до абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення. За змістом зазначеної норми, цей строк є присічним, а тому незалежно від поважності причин його пропуску не міг бути поновленим. Виходячи із системного аналізу вказаних норм процесуального права, передумовою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи (яка є прокурором, органом державної влади чи органу місцевого самоврядування), поданою після 15 грудня 2017 року, на рішення, ухвалене судом до набрання чинності редакцією ЦПК України з 15 грудня 2017 року, є вирішення питання про застосування річного строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Саме такий правовий висновок у подібних правовідносинах, викладений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г та у постанові Касаційного цивільного суду: від 10 червня 2020 року у справі № 622/179/14-ц (провадження № 61-49141св18), від 30 липня 2020 року у справі № 524/10259/15-ц (провадження № 61-44137св18), Наведене свідчить, що на подання апеляційної скарги заступником прокурора Дніпропетровської області поширюється присічний річний строк на оскарження рішення суду першої інстанції, визначений абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року, що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження у разі його пропуску особою, яка подає апеляційну скаргу. Частина друга статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) передбачала, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Положення пунктів 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) становлять винятки із загального правила, передбаченого частиною другою статті 358 ЦПК України, а тому у випадках, коли за правилами дії закону у часі не діє норма частини другої статті 358 ЦПК України, то відповідно не діють і винятки з неї. Верховний Суд вважає необхідним звернути увагу на те, що органи прокуратури в силу своєї правосуб`єктності, в контексті пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), не можуть розглядатися як особи не повідомлені про розгляд справи або не залучені до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Це правило може бути реалізоване органами прокуратури лише в разі, якщо вони були стороною у справі і діяли не в інтересах держави, а у власних інтересах, як сторона цивільної справи (і при цьому не були повідомлені про справу або залучені до участі у ній). Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Зважаючи на імперативний характер положень абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та ураховуючи, що визначений цією процесуальною нормою річний строк на подання апеляційної скарги прокурором є присічним і поновленню не підлягає, суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та їх застосовувати. Такого ж висновку у подібних правовідносинах дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05 (провадження № 14-262цс19). Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Прокуратури Дніпропетровської області, дійшов правильного висновку про те, що оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення від 26 серпня 2009 року, строк на апеляційне оскарження якого був встановлений абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та сплив на час подання апеляційної скарги у жовтні 2018 року, на таку скаргу не можуть бути розповсюджені положення частини другої статті 358 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, й відповідно і випадки, які як виключення передбачені для поновлення строку на апеляційне оскарження. Колегія суддів враховує, що ЦПК України у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, не передбачає такої підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, яка була передбачена абзацом третім статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Проте, оскільки право заступника прокурора Дніпропетровської області на апеляційне оскарження припинилося після спливу одного року з моменту оголошення оскарженого судового рішення суду першої інстанції, то подальша зміна процесуального законодавства не свідчить про відновлення права на апеляційне оскарження заступника прокурора Дніпропетровської області. Оскільки доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Керуючись статтями 400, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк