Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/6417/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/6417/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 21 грудня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року (прийнято в м. Хмельницький 09.09.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: громадська організація "Проти придурків та ідіотів", сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Племзавод Коростишів", про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: громадська організація "Проти придурків та ідіотів", сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Племзавод Коростишів", в якому просив: визнати протиправною відмову ГУ ДПС у Житомирській області у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 2 квітня 2020 року. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що інформація про СТОВ "Племзвод Коростишівський" одержана конфіденційно, а тому її розповсюдження без згоди товариства суперечить вимогам чинного законодавства. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 2 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Житомирській області із запитом на публічну інформацію, в якому відповідно до статті 34 Конституції України, статей 1, 13, 19, 20 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон №2939-VI) просив надати інформацію про площу орендованої землі з земель на території Коростишівської міської ради, яку показало в податковій декларації СТОВ "Племзавод Коростишівський". Листом від 8 квітня 2020 року відповідач у наданні запитуваної інформації відмовив, посилаючись на те, що згідно із підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов`язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами, та на те, що до ГУ ДПС не надходили дозволи від СТОВ «Племзавод Коростишівський» на розповсюдження інформації про себе, а тому запитувана у листі інформація не може бути надана. Позивач, вважаючи відмову відповідача у наданні інформації протиправною, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Мотивувальна частина. Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 2 статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Відповідно до статей 1 - 3 вказаного Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Метою створення даного нормативно - правового акту є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Пунктами 1, 4 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. Статтею 19 Закону №2939-VI встановлено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. За змістом частини 1 статті 22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту на інформацію у наступних випадках: розпорядник не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації, з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього Закону. Статтею 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду, зокрема, запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Контролюючі органи згідно з чинним законодавством можуть надавати інформацію про платників податків третім особам лише у межах та у спосіб, передбачений Законами України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» та «Про захист персональних даних», а також Податковим кодексом України. Так, відповідно до статті 21 Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон №2657-ХІІ) інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Частиною 1 статті 7 Закону №2657-ХІІ визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач просив Головне управління ДПС у Житомирській області надати інформацію, яка відображена у податковій декларації СТОВ «Племзавод Коростишівський». Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №2657-ХІІ податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кoдeкcoм України. Згідно з статтею 20 Закону №2657-ХІІ за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Відповідно до підпункту 20.1.23 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право надавати відповідно до закону інформацію з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Державного реєстру страхувальників органам державної влади, Пенсійному фонду України та органам фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю, що стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов`язків, крім випадків, це прямо передбачено законами. Відповідно до пункт 1 частини 1 статті 10 Закону №2939-VI кожна особа має право знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених Законом. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом. Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що інформація про інших осіб може бути надана для ознайомлення виключно за рішенням суду та для реалізації і захисту прав та законних інтересів особи. Відповідачем доведено правомірність дій щодо відмови у наданні запитуваної інформації, оскільки інформація, яку запитував позивач, не підлягає розголошенню контролюючими органами без надання дозволу на це платника податків, тому суд правильно дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Враховуючи викладені вище обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що інформація про юридичну особу, яка відображена у податковій звітності, відповідачем не може бути розповсюджена без дозволу цієї юридичної особи, тому контролюючий орган правомірно відмовив у задоволенні запиту на інформацію. Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.