Постанова 4815 № 569/22941/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 грудня 2020 року м. Рівне Справа № 569/22941/19 Провадження № 22-ц/4815/1269/20 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шимківа С.С., суддів: Гордійчук С.О., Хилевича С.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2020 року (ухвалене у складі судді Харечка С.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,- в с т а н о в и в : 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 4 723 грн., що відповідає мінімальному розміру заробітної плати. В обґрунтування позову вказує, що вона перебувала в фактичних шлюбних відносинах з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 . 31 січня 2017 року шлюб вони оформили офіційно, зареєструвавши його у Рівненському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про що в книзі реєстрації здійснено актовий запис №105 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Однак внаслідок безвідповідального ставлення відповідача до створення та існування сім`ї, нехтуванням обов`язків чоловіка та батька, зловживання алкоголем, вона змушена була в листопаді 2019 року виїхати з сином жити до батьків. В грудні місяці 2019 року вона подала позов про розірвання шлюбу. Наразі, вона проживає з сином окремо від відповідача, періодично винаймаючи житло. Вказує, що відповідач самоусунувся від участі в утриманні сина. Джерелом існування є соціальна допомога та матеріальна допомога її батьків. Вона позбавлена можливості працювати, оскільки дитина має вроджену патологію та потребує постійного догляду. Як мати, вживає всіх можливих та неможливих зусиль для належного утримання дитини, що ускладняється необхідністю придбавати дороговартісні ліки. В той самий час, відповідач працездатний, має постійний дохід від здійснення підприємницької діяльності. Витрачає кошти виключно на власні потреби, нехтуючи потребами дитини не дивлячись на те, що дитина потребує більшого ніж інші, здорові, діти. У зв`язку з цим звертається до суду з даним позовом. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.12.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що стягнення аліментів в розмірі 2000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідає чинним нормам Сімейного кодексу України та не порушує прав позивача, як отримувача і прав відповідача, як платника аліментів та відповідає інтересам дитини. Покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що стягнуті судом аліменти в розмірі 2000 грн. є необґрунтованими та завищеними, оскільки позивачкою не надано суду жодного доказу понесення витрат на утримання нашого сина у розмірі більшому ніж законодавчо визначеному мінімуму на дитину відповідного віку. Встановлюючи такий розмір аліментів, суд не встановив обставин за яких дійшов до такого висновку, а тому визначений розмір аліментів на утримання дитини, а саме: 2000 грн. - є недоведеним. Зазначає, що на даний час працює директором ТзОВ "Рівнебуд-Захід", але має невисокий дохід, тому стягнення аліментів в такому розмірі поставить його у скрутне матеріальне становище, оскільки відрахування по їх сплаті становитиме майже 50% розміру заробітної плати. Тому, вважає, що суд безпідставно визначив розмір аліментів більшим від встановленого законом 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки не врахував матеріальну спроможність їх платника, а також необхідність такого розміру аліментів на утримання дитини. Просить змінити рішення суду в частині розміру аліментів зменшивши їх з 2000 грн. до 1180 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції. Шлюб між сторонами не розірваний, проте позивачка проживає із сином, окремо від відповідача, що ними не заперечується. У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у той час як максимальний розмір аліментів закон не встановлює. Останній визначається судом у кожному конкретному випадку, враховуючи як потреби самої дитини, так і можливості платника аліментів - матері або батька дитини. Частиною першою ст.182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Згідно ст. 8, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною згідно з Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. N 789-ХІІ) передбачено, що, дитина враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дитини суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Позивач позбавлена можливості працювати, оскільки дитина має ряд захворювань, зокрема, дисплазія кульшових суглобів, синдром затримки мовлення, атрезія стравоходу та потребує постійного догляду, що підтверджується відповідними епікризами, медичним висновком та випискою із медичної карти реабілітаційного центру. Відповідач працює на посаді директора ТзОВ "Рівнебуд-Захід" та має сталий дохід. Наявність у нього осіб, які перебувають на його утриманні - судом не встановлено. Іншої сім`ї та дітей немає. Враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я платника аліментів, а також те, що він є працевлаштованим та не має на своєму утриманні інших осіб, виходячи із інтересів дитини та її права на належний рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру аліментів, який визначений місцевим судом. Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановлене у справі судове рішення таким критеріям відповідає. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2020 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Шимків С.С. Судді: Гордійчук С.О. Хилевич С.В.