Постанова 4814 № 554/6980/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/6980/18 Номер провадження 22-ц/814/2495/20Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М. секретар Гнатюк О.С. імена (найменування) сторін: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ковжоги Олександра Івановича на рішення Миргородського районного суду Полтавської області, ухвалене 25 серпня 2020 року у складі судді Куцин В.М. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення в квартиру, усунення перешкод в користуванні квартирою, здійснення переобладнання, визначення порядку користування квартирою,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом та просила вселити її в квартиру АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні даною квартирою та передати ключі від замків вхідних дверей, на протязі двох місяців після набрання рішенням законної сили здійснити переобладнання квартири відповідно до висновку експерта; визначити наступний порядок користування квартирою: виділити їй в постійне користування житлову кімнату «5» площею 11,7 кв.м., приміщення шафи «6» площею 2,3 кв.м., коридор-прохід площею 3,3 кв.м. з коридору «1» площею 4,0 кв.м. до житлової кімнати «5» площею 11,7 кв.м., який буде обладнано після спорудження суцільної стіни в кімнаті «4»; виділити ОСОБА_2 в постійне користування житлову кімнату «4» площею 13,3 кв.м. з балконом площею 0,8 кв.м.; коридор площею 4,0 кв.м., санвузол (ванна, туалет) «2» площею 2,8 кв.м. та кухню «3» площею 6,2 кв.м. залишити в загальному користуванні її та ОСОБА_2 . В обґрунтування позовних вимог вказувала, що за рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2017 року, яке набрало законної сили, за нею та ОСОБА_2 визнано право власності по 1/2 частині вказаної квартири АДРЕСА_1 без її реального поділу та без визначення порядку користування квартирою. Зазначала, що як співвласник квартири має бажання користуватися та володіти нею та проживати у ній. Проте, ОСОБА_2 створює перешкоди в користуванні квартирою та не дає їй можливості вселитися у неї. Рішенням Миргородського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2020 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. ОСОБА_3 вселено в квартиру АДРЕСА_1 . Усунуто перешкоди в користуванні квартирою та зобов`язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_3 дублікат електронного ключа від вхідних дверей під`їзду будинку та дублікати ключів від замків вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 протягом двох місяців після набрання рішенням суду законної сили здійснити переобладнання квартири АДРЕСА_1 : в перегородці між коридором літ. «1» та кухнею літ. «3» пробити дверний проріз з облаштуванням дверного блоку; між кухнею літ. «3» та кімнатою літ. «4» влаштувати перегородку; в житловій кімнаті «4» влаштувати перегородку переобладнавши в приміщення житлової кімнати корисною прощею 13.3 кв.м. та коридору корисною площею 3,3 кв.м.; в перегородці між житловими кімнатами «4» та «5» демонтувати дверний блок та замурувати дверний проріз. Після здійснення переобладнання квартири виділено в користування ОСОБА_3 житлову кімнату літ.«5» площею 11,7 кв.м., приміщення шафи літ.«б» площею 2,3 кв.м., коридор-прохід площею 3,3 кв.м., що позначено червоним кольором відповідно Додатку 4 до Висновку експерта № 1709 від 28.02.2020 року; Після здійснення переобладнання квартири виділено в користування ОСОБА_2 житлову кімнату літ. «4». площею 13,3 кв. м. та балкон площею 0,8 кв.м., що позначено жовтим кольором відповідно Додатку 4 до Висновку експерта № 1709 від 28.02.2020 року. Залишено в спільному (загальному) користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 : коридор «1» площею 4,0 кв.м., санвузол «2» площею 2,6 кв.м., кухня «3» площею 6,2 кв.м. що позначено зеленим кольором відповідно Додатку 4 до Висновку експерта № 1709 від 28.02.2020 року. У задоволені інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_2 адвокат Ковжога О.І., просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення ухвалене у справі не повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2017 року визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Визнано за кожним право власності по 1/2 частині квартири (а.с. 14-17 т. 1). Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 лютого 2018 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 20 т. 1). Відповідно до технічного паспорта, виготовленого 08 травня 2018 року, квартира складається з 2-х кімнат житловою площею 28,8 кв.м, які не є ізольованими, а саме: 1-а кімната (4) площею 17,1 кв. м; 2-а кімната (5) площею 11,7 кв. м.; коридору (1) площею 4,6 кв. м; санвузла (2) площею 2, 8 кв. м; кухні (3) площею 5,8 кв. м; шафи (6) площею 2, 3 кв.м. та балкону площею 0, 8 кв.м., загальна площа квартири 45,1 кв.м. (а.с. 21-22 т. 1). Згідно технічного паспорту, виготовленого 20 червня 2019 року квартира складається з наступних приміщень: коридор (1) площею 4,0 кв.м., санвузол (2) площею 2,6 кв.м., кухня (3) площею 6,2 кв.м., кімната (4) площею 16,6 кв.м., кімната (5) площею 11,7 кв.м., шафа (6) площею 2,3 кв.м., балкон площею 0,8 кв.м., житлова площа квартири 28,3 кв.м. та загальна площа 44,2 кв.м. (а.с. 152-155 т. 1). Відповідно до довідки ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» № 6355 від 01 липня 2019 року загальна та житлова площі по квартирі змінились у зв`язку з оздобленням стін, уточненням лінійних розмірів, демонтажем та встановленням перегородок, переплануванням підсобних приміщень. Нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, реставрація відсутні (а.с. 158 т. 1). Висновком експерта № 1709 від 28 лютого 2020 року встановлено, що переобладнати частину кімнати «4» квартири АДРЕСА_1 в коридор для проходу в кімнату «5» (з демонтажем чи без такого вбудованої шафи «6») технічно можливо. В результаті влаштування коридору в приміщенні кімнати «4» та демонтажу перегородки між кімнатою «5» та шафою «6» площа приміщень наступна: площа кімнати «4» - 13,3 м2; площа влаштованого коридору - 3,3 м2; площа кімнати «5» - 14,0 м2. Першому співвласнику запропоновано виділити: в індивідуальне користування - житлову кімнату «5» площею 11,7 кв.м., частину житлової кімнати «4» площею 3,3 кв.м.; по підсобним: шафа «6» площею 2,3 кв.м; у спільне користування - коридор «1» площею 4,0 кв.м., санвузол «2» площею 2,6 кв.м., кухня «3» площею 6,2 кв.м. Другому співвласнику запропоновано виділити: в індивідуальне користування частину житлової кімнати «4» площею 13,3 кв.м.; балкон площею 0,8 кв.м.; у спільне користування - коридор «1» площею 4,0 кв.м., санвузол «2» площею 2,6 кв.м., кухня «3» площею 6,2 кв.м. Експертом встановлено, що для здійснення запропонованого варіанту порядку користування, необхідно виконати наступні переобладнання в квартирі (додаток № 4): -в перегородці між коридором «1» та кухнею «3» пробити дверний проріз з подальшим влаштуванням дверного блоку; -між кухнею «3» та кімнатою «4» влаштувати перегородку; -в перегородці між житловими кімнати «4» та «5» демонтувати дверний блок та замурувати дверний проріз; -в житловій кімнаті «4» влаштувати перегородку, переобладнавши таким чином в приміщення: житлової кімнати корисною площею - 13,3 м2, коридору корисною площею - 3,3 м2; -в перегородці між коридором «1» та утвореним коридором площею 3,3 м2 пробити дверний проріз з подальшим влаштуванням дверного блоку; -в арці між коридором «1» та житловою кімнатою площею 13,3 м2 влаштувати дверний блок; -в перегородці між утвореним коридором площею 3,3 м2 та шафою «6» пробити дверний проріз з подальшим влаштуванням дверного блоку; -демонтувати перегородку між шафою «6» площею 2,3 м2 та кімнатою «5» площею 11,7 м2, отримавши кімнату площею 14,0 м2. Експертом визначено, що технічний стан квартири АДРЕСА_1 дає можливість використовувати її приміщення як житло для проживання в ізольованих житлових кімнатах окремо однієї сім`ї різного чисельного складу, спільно користуючись підсобними приміщеннями (а.с. 66-78, т. 2). Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість вимог ОСОБА_3 про її вселення у спірне житлове приміщення та визначення порядку користування ним, оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 47 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Кожен має право на житло. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Виходячи з положень ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. За положенням ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно з ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Статтею 358 ЦК України встановлено що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Доказами по справі достовірно підтверджується, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві власності належить по Ѕ частці вказаної квартири. Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають рівні права на володіння та користування квартирою АДРЕСА_1 , у тому числі право проживати у ній. Згідно з п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані житлові та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов. Згідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04 жовтня 1991 року за № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також: між учасниками спільної сумісної власності. Квартира АДРЕСА_1 не підлягає поділу, що підтверджується висновком експертного будівельно-технічного дослідження (т. 1 а.с. 44-48). У зв`язку із цим ОСОБА_3 , як співвласник квартири, звернувшись до суду реалізувала своє право на визначення порядку користування спільним житловим приміщенням. Це є вірним способом захисту прав співвласника на користування спільним майном у випадку відсутності можливості його поділу в натурі. При цьому, місцевий суд визначив порядок користування квартирою у спосіб, що дозволяє співвласникам окремо користуватися житловими кімнатами. Заперечення щодо визначеного порядку користування квартирою в апеляційній скарзі відсутні. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. ОСОБА_3 , як співвласник квартири АДРЕСА_1 має право користуватися нею шляхом проживання у ній. Реалізація відповідної правомочності власника унеможливлена перешкодами, які чинить ОСОБА_2 , який категорично заперечує проти проживання позивача у вказаній квартирі. Такі заперечення є достатнім підтвердження факту вчинення ним перешкод у користуванні квартирою та свідчать про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту своїх прав шляхом пред`явлення вимоги про вселення у квартиру. У спірній квартирі, окрім ОСОБА_2 проживає його син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його співмешканка ОСОБА_5 та її донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов (т. 1 а.с. 52-53). Проте, вказаний факт не може бути підставою для порушення права власності ОСОБА_3 та позбавлення її правомочності користування своїм майном. Рівною мірою не може бути підставою для порушення майнових прав позивача і наявність конфлікту між нею та іншим співвласником, на що посилається апелянт. Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було. Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ковжоги Олександра Івановича залишити без задоволення. Рішення Миргородського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.Ю. Кузнєцова Судді С.А. Гальонкін Л.М. Хіль