Постанова 4855 № 580/2340/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2340/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинівське" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року (прийняте за наслідом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суддя Бабич А.М.) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинівське" про стягнення коштів, - В С Т А Н О В И В : Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинівське", в якій просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинівське" з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, кошти на користь державного бюджету через Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області в рахунок погашення податкової заборгованості на суму 279293, 97 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю; стягнуто через Головне управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліщинівське» (код ЄДРПОУ 03794555) на користь місцевого бюджету податковий борг по орендній платі з юридичних осіб та з єдиного податку четвертої групи у загальній сумі 279293,97 грн. (двісті сімдесят дев`ять тисяч двісті дев`яносто три гривні дев`яносто сім копійок). Не погоджуючись із вказаним рішенням, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ліщинівське" подало апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт, вказує, що доказів надсилання відповідачу вимоги на суму, яка стягується, судом не було проаналізовано, отже, ймовірно, вони взагалі відсутні. 16.12.2020 від Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві позивач вказує, що враховуючи той факт, що податковий борг у відповідача є безперервним та повністю не погашався, що підтверджується зокрема інтегрованою карткою платника податків, то відсутні підстави у контролюючим органу формувати нову податкову вимогу. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з даними ЄДРПОУ сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ліщинівське" зареєстроване, як суб`єкт господарювання, юридична особа з 17.03.2000, ідентифікаційний код 03794555, основний вид діяльності «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» та є платником податку четвертої групи. Перебуває на податковому обліку позивача. З даних облікової картки колегія суддів встановила, що у відповідача наявна недоїмка з орендної плати з юридичних осіб у сумі 127093, 15 грн. та з єдиного податку четвертої групи в сумі 152200, 82 грн., що виникла на підставі самостійно поданих відповідачем податкових декларацій: з орендної плати з юридичних осіб: від 30.01.2019 №9008975089, якою самостійно нараховане зобов`язання за листопад - грудень 2019 року із розрахунку щомісячної сплати в сумі 21735,26 грн., (3318,4 грн. переплата), терміном сплати 30.12.2019 та в сумі 21735, 25 грн., терміном сплати 30.01.2020 (заборгованість 40152,11 грн.); від 19.02.2019 №9030201419, якою самостійно нараховане зобов`язання за січень квітень 2020 року із розрахунку щомісячної сплати в сумі 21735, 26 грн., терміном сплати 01.03.2020, 30.03.2020, 30.04.2020, 30.05.2020 (заборгованість 86941, 04 грн.); з єдиного податку четвертої групи у сумі 152200, 82 грн - від 20.02.2019 №9026545280, відповідно до якої самостійно нараховане зобов`язання на: 3 квартал 2019 року становить 95375, 51 грн. (враховуючи переплату 400,00 грн.), 4 квартал 2019 року становить 57225, 31 грн. Станом на 20.02.2019 у відповідача рахувалась переплата з єдиного податку у сумі 400,00 грн., яку позивач зарахував у рахунок сплати єдиного податку. Відтак загальна сума податкового зобов`язання з єдиного податку, не сплаченого відповідачем, склала 152200,82 грн. Розрахунок: (95375, 51 грн. + 57225, 31 грн.) - 400,00 грн. = 152200, 82 грн. Відповідно до довідки позивача від 18.06.2020 №12644/23-00-10-01-013 відповідач має 12 відкритих рахунків у банках в національній валюті. У зв`язку з несплатою узгоджених сум позивач сформував 25.11.2019 податкову вимогу форми «Ю» №188111-52 на загальну суму 94975, 51 грн., яка у подальшому отримана відповідачем 03.12.2019, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Зважаючи на наявність недоїмки зі вказаних податків та відсутність доказів сплати або оскарження їх нарахування, Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області звернулося до суду з адним позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинівське" з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, кошти на користь державного бюджету через Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області в рахунок погашення податкової заборгованості на суму 279293, 97 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність недоїмки згідно з даними облікових карток на час розгляду справи та відсутність доказів сплати або оскарження їх нарахування свідчать про наявність заборгованості у відповідача, яка підлягає стягненню. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 54.1. ст.54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно пункту 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Згідно п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Заборгованість відповідача визначена ним у податковій декларації вважається узгодженою. Отже, грошові зобов`язання, визначені деклараціями, не сплачені у встановлений строк, є податковим боргом. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до у зв`язку з несплатою узгоджених сум позивач сформував 25.11.2019 податкову вимогу форми «Ю» №188111-52 на загальну суму 94975, 51 грн., яка у подальшому отримана відповідачем 03.12.2019, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Згідно із п.п. 59.1, 59.3, 59.4, 59.5 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). З даних облікової картки відповідача, колегія суддів встановила, що недоїмка сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинівське" з часу прийняття податкової вимоги від 25.11.2019 №188111-52 на загальну суму 94975, 51 грн. та до часу розгляду справи судом першої інстанції не переривалася. Отже, погашенню підлягає вся сума податкового боргу відповідача, у т.ч. яка виникла після прийняття податкової вимоги (у загальному розмірі 279293, 97 грн. (що підтверджується і розрахунком податковому боргу станом на 10.07.2020, а.с.27, т.1). Крім того, колегія суддів враховує, що правові засади справляння єдиного податку врегульовані Главою 1 Розділу XIV ПК України. Пунктом 291.4 ст.291 ПК України передбачено, що платники єдиного податку поділяються на чотири групи. Зокрема, до четвертої групи відносяться юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж, провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси, не використовують працю найманих осіб, членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України, площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів. Відповідно до пунктів 294.1, 294.2 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду. Згідно з п.295.9 ст.295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи: самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу; сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах: у I кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків. Відповідно до підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи. Окремі недоліки процесуальних документів суду не спростовують обов`язку платника податків своєчасно сплатити узгоджені суми податкових зобов`язань. Дотримуючись вказаних вище норм відповідач зобов`язаний був сплачувати єдиний податок четвертої групи, визначений ним самостійно у податковій декларації від 20.02.2019 №9026545280, щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу. Відповідно до пункту 52-4 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції на час вирішення спору) не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року. У разі, якщо у березні чи квітні 2020 року платниками плати за землю було подано уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року з причин, які не пов`язані із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданій ними податковій декларації, такі платники плати за землю зобов`язані подати не пізніше 30 квітня 2020 року уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в яких відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податкові періоди березень та квітень 2020 року відповідно до положень цього підпункту. При цьому у разі подання таких податкових декларацій з підстав, визначених цим підпунктом, до таких платників податків не застосовуються санкції, визначені статтею 50 цього Кодексу, та штрафні санкції згідно з вимогами пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу, за внесення змін до податкової звітності в частині збільшення податкових зобов`язань з плати за землю за податковий період квітень 2020 року. Установлено, що платники плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), які визначають податкові зобов`язання із плати за землю на підставі податкових декларацій, сплачують податкове зобов`язання зі сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року у повному обсязі за місцезнаходженням земельної ділянки у строк до 30 червня 2020 року без нарахування пені та штрафних санкцій, передбачених цим Кодексом за порушення термінів сплати податкових зобов`язань щодо загальних термінів сплати податкового зобов`язання за такий період. Відповідачем не надано жодного доказу щодо подання ним уточнюючого розрахунку зі вказаних вище податків у порядку виконання пункту 52-4 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Такі факти не підтверджені і даними облікових карток Згідно з п.87.9.ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до п.95.1.ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 вказаної статті ПК України). Згідно з п.95.3. ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орендна плата з юридичних осіб та єдиний податок відповідно до підп.265.1.3. п.265.1. ст.265 ПК України входять до складу податку на майно, який згідно з підп.10.1.1. п.10.1. ст.10 ПК України належить до місцевих податків. На підставі п.10.5. ст.10 ПК України місцеві податки та збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України. Таким чином, враховуючи викладені норми та обставини, зважаючи, що грошові зобов`язання є узгодженими, тобто визнаються податковим боргом, а також звертаючи увагу на те, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав та необхідність стягнення заборгованості, яка обліковується за відповідачем, у судовому порядку. Щодо доводів апелянта про те, що доказів надсилання відповідачу вимоги на суму, яка стягується, судом не було проаналізовано, отже, ймовірно, вони взагалі відсутні, суд апеляційної інстанції вказує, що нормами ПК України, як було зазначено вище, не перебачено формування нової вимоги, якщо сума боргу збільшилася, а погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. Отже, з огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинівське" залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов А.Б. Парінов