Постанова 4850 № 360/3384/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року справа №360/3384/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року у справі № 360/3384/19 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В. повний текст рішення складено 7 листопада 2019 року у приміщенні суду за адресою: просп. Космонавтів, 18, м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом Офісу великих платників податків ДФС до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення готівки в рахунок погашення податкового боргу,- ВСТАНОВИВ: 29 липня 2019 року Офіс великих платників податків ДФС (далі-позивач, податковий орган) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» (далі- відповідач, ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот») в якому просив суд надати дозвіл на стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» в розмірі 10 372 344,64 грн (а.с. 3-4). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року позов задоволено (а.с. 144-146). Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» на користь Державного бюджету України за рахунок готівки податковий борг у сумі 10 372 344,64 грн. Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що діюче законодавство, вимагає доведення контролюючим органом факту наявності у платника податків готівки що належить саме відповідачу та за рахунок якої можливо буде виконати рішення суду, або докази на підтвердження здійснення платником податків в своїй діяльності розрахунків в готівковій формі, що, в свою чергу може свідчити про гіпотетичну можливість виявлення у боржника готівки з метою її подальшого стягнення в рахунок погашення податкового боргу. Вважає, що податковим органом, при зверненні до суду, мало бути доведено належними та допустимими доказами факту наявності у платника податків готівки що належить саме відповідачу та за рахунок якої можливо буде виконати рішення суду, або докази на підтвердження здійснення платником податків в своїй діяльності розрахунків в готівковій формі. На думку апелянта, суд першої інстанції, в порушення норм процесуального законодавства, взяв до уваги поданий позивачем доказ, не отримавши при цьому, жодних пояснень контролюючого органу щодо поважності причин порушення вказаного строку та порядку подання доказу (а.с. 157-167). Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Суд, заслухав суддю доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне. Відповідача - ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.07.2019 року зареєстровано як юридичну особу 24.12.2004 року. Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість, який виник на підставі: - податкового повідомлення - рішення (форма «Н») № 0001664103 від 26.03.2018 року, штраф на суму 6566481,08 грн, пені - 53245,49 грн (а.с. 12-13); - податкового повідомлення - рішення (форма «Н») № 0004754103 від 04.06.2018 року, штраф на суму 400,00 грн (а.с. 16-17); - податкового повідомлення - рішення (форма «Н») № 0002694103 від 12.04.2018 року, штраф на суму 9900,00 грн (а.с. 20-21); - податкового повідомлення - рішення (форма «Ш») № 0007054103 від 23.07.2018 року, штраф на суму 3611709,14 грн (а.с. 24); - податкового повідомлення - рішення (форма «Н») № 0010294102 від 17.12.2018 року, штраф на суму 6600,36 грн (а.с. 27); - податкового повідомлення - рішення (форма «Ш») № 0000754708 від 06.03.2019 року, штраф на суму 124008,57 грн (а.с. 32). Вказані податкові повідомлення-рішення спрямовані на адресу відповідача засобами поштового зв`язку рекомендованими листами та отримані відповідачем (а.с. 15, 19, 23, 26, 31, 34). На час розгляду даної справи, докази скасуванням вищевказаних податкових повідомлень-рішень у судовому порядку представником відповідача не надано. Позивачем сформовано та направлено підприємству податкову вимогу № 137-17 від 31.01.2018 року засобами поштового зв`язку рекомендованим листом, яка отримана уповноваженою особою відповідача 09.02.2018 року (а.с. 39). Сторонами до суду не надано доказів оскарження зазначеної податкової вимоги. Позивачем, з метою погашення раніше стягнутої за судовими рішеннями податкової заборгованості відповідача, подано інкасові доручення до банківських установ, що обслуговують відповідача, які повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю вільних від арешту коштів на рахунках платника (а.с. 105-113). Вказану суму податкового боргу ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» не сплачено, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податку з ПДВ (а.с. 35-37). Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до приписів статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом. Зі змісту пп. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п. 16.3 ст. 16 Податкового Кодексу України (далі-ПК України) вбачається, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом Пунктом 41.2 ст. 41 ПК України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу. Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно із п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Відповідно до п.57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо оскарження платником податків вказаних податкових повідомлень-рішень. При цьому, відповідач не скористався правом надати такі докази до суду, що дає підстави вважати грошове зобов`язання за вказаними податковими повідомленнями - рішеннями таким, що набуло статусу узгодженості. Судами встановлено, що податковий борг в сумі 10 372 344,64 грн підприємство добровільно не сплатило, а тому вказана заборгованість підлягає до стягнення в судовому порядку. Вирішуючи спір, судом взято до уваги, що у зв`язку із несплатою відповідачем у визначений законом строк узгодженої податкової заборгованості, позивач вживав заходи з метою погашення податкового боргу відповідача. Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України сформовано та направлено боржникові податкову вимогу № 137-17 від 31.01.2018 року Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (п. 59.5. ст. 59 ПК України). Як вже зазначалось контролюючим органом надіслано на адресу відповідача податкову вимогу №137-17 від 31.01.2018 року. Податковий кодекс України не містить норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. На підставі викладеного вище та враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 10372344,64 грн та вважає їх такими, що підлягають до задоволення. Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється главою 9 Податкового кодексу України. Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до п. 87.9. ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Пунктом 95.1. статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України). Пунктом 95.4 ст. 95 ПК України , зазначено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 1244 від 29.12.2010 року затверджено Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу (далі Порядок № 1244). Цей Порядок визначає механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу. Вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками контролюючого органу (далі - працівники) з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.5 статті 95 Податкового кодексу України (пункт 1, 2 Порядку № 1244). У випадках, передбачених пунктами 95.2-95.4 статті 95 Податкового кодексу України, рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про погашення усієї суми податкового боргу видається за формою згідно з додатком 1 на підставі рішення суду про стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків (пункт 3 Порядку № 1244). З аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу здійснюється за рішенням суду. Позивачем надано до суду баланс (звіт про фінансовий стан) ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» станом на 30.09.2019 року, відповідно до якого відповідач має готівкові кошти на кінець звітного періоду у розмірі 1 тис. грн (рядок 1166 балансу) (а.с. 140-141). Отже, колегія суддів вважає, безпідставними доводи апеляційної скарги, оскільки позивачем доведено наявність у ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» готівки, що передбачає можливість її вилучення у встановленому чинним законодавством порядку в рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року у справі № 360/3384/19 за позовом Офісу великих платників податків ДФС до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення готівки в рахунок погашення податкового боргу залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року у справі № 360/3384/19 залишити без змін. Повний текст постанови складений та підписаний 22 січня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач: І.В. Геращенко Судді: Т.Г. Арабей Г.М. Міронова