Постанова 4850 № 360/3942/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року справа №360/3942/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 р. у справі № 360/3942/19 (головуючий І інстанції Тихонов І.В., повний текст складено 18.11.2019р. в м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування вимог,- УСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-126-17, яка винесена та направлена відповідачем на адресу позивача, зокрема: - від 08.07.2019 на суму 78 045 319,15 грн. станом на 30.06.2019; - від 09.08.2019 на суму 81 906 581,94 грн. станом на 31.07.2019; - від 10.09.2019 на суму 87 611 614,84 грн. станом на 31.08.2019. В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що заборгованість з єдиного внеску, яку відповідач щомісяця зазначає у спірній вимозі, охоплює період з вересня 2015 року по останнє число місяця, що передує місяцю, в якому ця вимога в черговий раз направляється позивачу. Винесення спірної вимоги зумовлено тим, що, на думку відповідача, у позивача виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску через порушення підприємством ч. 9 ст. 25 Закону №2464, оскільки останнє передало свої обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску іншій особі. Враховуючи об`єктивну неможливість, внаслідок арешту рахунків, сплати позивачем єдиного внеску з його банківського рахунку, з метою своєчасного виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску, в період з 30.09.2015 по 31.12.2015, з 03.06.2016 по 09.06.2016, а також з червня 2017 і по теперішній час сплата єдиного внеску здійснювалась від імені та за рахунок ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» повіреним ТОВ «Статус-Трейд» на виконання умов договору доручення №35/ФО/18-104 від 05.07.2018. Контролюючим органом зазначені кошти не було перераховано до відповідних бюджетів і обліковуються, як нез`ясований платіж, що призвело до формування на обліковій картці ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» заборгованості з єдиного внеску і, як наслідок, винесення відповідних вимог. Платежі, які здійснені ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» з власних рахунків, відповідач відносив в рахунок погашення недоїмки визначеної у вимозі. При цьому, на підставі самостійно поданих товариством звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, податковим органом фіксувалось виникнення нової недоїмки за інший період. Тобто фактично, попри спірність суми недоїмки, незважаючи на те, що вимоги були оскаржені у передбачені законом строки в судовому порядку, орган ДФС безпідставно змінював призначення здійснених платником платежів, що направлялись на сплату задекларованих поточних зобов`язань зі сплати єдиного внеску та протиправно направляв вказані кошти в рахунок погашення суми недоїмки, яка, як встановлено судом відсутня (а.с. 3-13). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 08.07.2019 № Ю-126-17 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в частині визначення податкового боргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» по сплаті суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 78 045 319,15 грн. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 09.08.2019 № Ю-126-17 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в частині визначення податкового боргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» по сплаті суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 81 906 581,94 грн. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 10.09.2019 № Ю-126-17 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в частині визначення податкового боргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» по сплаті суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 87 611 614,84 грн. (а.с. 123-127). Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що неможливість позивачем самостійно сплатити єдиний внесок через арешт коштів на його банківських рахунках державною виконавчою службою не передбачена Законом як підстава для відступу від правила, визначеного ч.7 ст.9 цього Закону щодо сплати єдиного внеску виключно платником, виключно у безготівковій формі та з його банківського рахунку. Наголошує, що сплата єдиного внеску на підставі договору доручення іншою особою, з посиланням при цьому на ч.9 ст.25 Закону, також не є належним виконанням позивачем обов`язку щодо сплати єдиного внеску. Передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством. Звертає увагу, що позивач посилається на наявність сертифікату Торгово-промислової палати України, яким засвідчено настання обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області, але згідно п.п.6.2 п.6 Регламенту, форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у відповідності до абз. 2 п. 1 частини першої ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон № 2464). Постановою про арешт коштів боржника від 25.05.2017 року в рамках виконавчого провадження №50565089, яка винесена, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, накладений арешт на кошти, що містяться на усіх відкритих рахунках, що належать боржнику: Приватному акціонерному товариству «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (а.с. 14). Відповідно п.1.1 до Договору доручення № 35/ФО/18-104 від 05.07.2018, укладеним між Позивачем ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» та ТОВ «Статус-Трейд» (Повірений), в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Повірений зобов`язується від імені та за рахунок Довірителя виконувати грошові зобов`язання. Відповідно п.1.2 виконані грошові зобов`язання, вчинені Повіреним на виконання цього Договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов`язки Довірителя (а.с. 49-52). Відповідно п.1.1 до Договору доручення № 35/ФО/19-03 від 18.02.2019, укладеним між Позивачем ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» та ТОВ «Хім-Трейд» (Повірений), в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Повірений зобов`язується від імені та за рахунок Довірителя виконувати грошові зобов`язання. Відповідно п.1.2 виконані грошові зобов`язання, вчинені Повіреним на виконання цього Договору, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов`язки Довірителя (а.с. 54-57). Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 08.07.2019 № Ю-126-17 відповідачем станом на 30.06.2019 позивачу визначений податковий борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 78 045 319,15 грн. (а.с. 15). Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ю-126-17 відповідачем станом на 31.07.2019 позивачу визначений податковий борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 81 906 581,94 грн. (а.с. 72). Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2019 № Ю-126-17 відповідачем станом на 31.08.2019 позивачу визначений податковий борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 87 611 614,84 грн. (а.с. 73). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, Відповідно до статті 2 Закону № 2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2). Виключно цим Законом визначаються зокрема: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску (частина друга статті 2). Серед визначених статтею 3 Закону № 2464 принципів збору та ведення обліку єдиного внеску наступні: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків. Пунктом першим частини першої статті 4 Закону №2464 до платників єдиного внеску віднесено роботодавців, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. До визначених частиною другою статті 6 Закону №2464 обов`язків платника єдиного внеску зокрема віднесено: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 4). Частиною четвертою статті 8 Закону №2464 визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ, якою передбачено, що: - сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті зокрема шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування (перша половина першого речення частини п`ятої статті 9); - для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску; обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина шоста статті 9); - єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома статті 9); - днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частини десятої статті 9); - єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9). Частиною дев`ятою статті 25 Закону № 2464 встановлено, що передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством. Таким чином, Закон № 2464, який є спеціальним, покладає на позивача, як платника єдиного соціального внеску (у відповідності до пункту 1 частини першої статті 4), безумовний, пріоритетний (частина дванадцята статті 9) обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів (частина п`ята статті 9) з його банківського рахунку (частина сьома статті 9). Водночас, в ході судового процесу у справі встановлені обставини, які унеможливлюють виконання Товариством зазначеного обов`язку (арешт коштів Товариства), у спосіб, визначений Законом №2464, тобто шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів. Суд враховує, що спірні правовідносини, які стосуються збору (справляння) єдиного соціального внеску, за своєю суттю є публічно-правовими. При цьому Закон №2464 не передбачає випадків, коли, як у цій справі, існують обставини, що виключають можливість виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску. Тобто має місце ситуація, коли у спеціальному законі, виключно яким визначається порядок сплати єдиного внеску (частина друга статті 2), наявні прогалини щодо порядку виконання встановленого Законом №2464 обов`язку платника єдиного внеску щодо його сплати в умовах, зокрема, неможливості застосування регламентованого цим Законом способу виконання відповідного обов`язку. Наявність таких прогалин обумовлює безпосереднє застосування регламентованих цим Законом принципів: обов`язковості сплати та захисту прав і законних інтересів застрахованих осіб (стаття 3), а також положень інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 1). Суд також виходить з того, що Закон №2464 передбачає можливість звільнення від виконання обов`язків платників єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, у разі перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та подання відповідної заяви (пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону). Разом з тим, конкретний зміст спірних правовідносин свідчить про те, що Товариство не мало на меті звільнення від сплати єдиного внеску за частиною другою статті 6 Закону №2464, але, натомість, здійснювало пошук шляхів виконання цього обов`язку з тим, щоб забезпечити відповідний страховий стаж своїх працівників. Цивільний кодекс України є нормативно-правовим актом матеріального права в значенні статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частин першої, третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237). Представництво виникає на підставі зокрема договору (частина третя статті 237). Частиною першою статті 1000 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Відповідно до статті 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Отже, зміст приватно-правових відносин щодо реалізації договору доручення між Товариством та Повіреним не входить до предмету доказування в межах даного адміністративного спору. З цього приводу не має і не може бути правового спору, віднесеного до юрисдикції адміністративного суду. Втім, відповідні договори (які є правомірними, оскільки іншого не встановлено в порядку відповідного судочинства) та положення цивільного законодавства були проаналізовані в межах цієї справи з тим, щоб встановити обґрунтованість позовних вимог Товариства, які носять публічно-правовий характер. Зазначені положення цивільного законодавства не були застосовані до спірних правовідносин, однак використані для висновку про те, чи відбулась передача публічно-правового обов`язку Товариства зі сплати єдиного внеску третій особі. Таким чином, в результаті реалізації між Товариством та Повіреним їхніх взаємовідносин за договорами доручення, не відбулось передачі третім особам обов`язку платника (Товариства) по сплаті єдиного внеску, що заборонено частиною дев`ятою статті 25 Закону №2464. Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев`ятої статті 25 Закону №2464. Тобто, у випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті - Законі № 2464 - щодо порядку (способу) виконання обов`язку платника по сплаті єдиного соціального внеску, за умов об`єктивної неможливості використати передбачений Законом спосіб виконання такого обов`язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов`язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству. Доказів чи належних обґрунтувань того, що внаслідок обраного Товариством способу реалізації обов`язку по сплаті єдиного соціального внеску допущено порушення закону, відповідачем в ході судового розгляду справи не надано. Вищевказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 25 січня 2019 року у справа №812/59/16, від 29 січня 2019 року у справі №812/15/17. Суд погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що об`єктивною передумовою застосування позивачем положень глави 68 Цивільного кодексу України, яка регулює відносини сторін за договором доручення, щодо доручення третій особі сплати єдиного внеску став факт арешту усіх відкритих рахунків, що належать позивачу, з урахуванням вказаних об`єктивних обставин укладання Товариством договору доручення з метою своєчасної сплати єдиного внеску, який відповідає вимогам Цивільного кодексу України, не можна розцінювати як такий, що суперечить приписам Закону № 2464, а навпаки - надає законодавчо визначену можливість виконання страхувальнику свого обов`язку щодо сплати єдиного внеску. Частина п`ята статті 9 Закону № 2464 встановлює порядок сплати єдиного внеску, разом із тим вказана норма не визначає, що сплата єдиного внеску віднесена до виключної компетенції страхувальника (в даному випадку - позивача), та не містить прямої заборони на виконання зазначеного обов`язку іншою особою. Абзацом першим частини сьомої статті 9 Закону № 2464 зазначено, що єдиний внесок сплачується платником, а не виключно «страхувальником», що надає право на підставі положень частини 9 статті 25 цього Закону сплачувати єдиний внесок відповідно до положень статті 1000 Цивільного кодексу України. Судом також встановлено, що на час виникнення недоїмки до 2017 року позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а саме на обліку в СДПІ у м. Луганськ МГУ ДФС, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669). Підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону № 1669 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. За положеннями статті 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Згідно абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час. 02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал). Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 року №1053. Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час. Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014, до зазначених населених пунктів належить місто Сєвєродонецьк, яке є місцезнаходженням позивача та з грудня 2014 року місцезнаходженням СДПІ у м. Луганськ МГУ ДФС. Отже, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, у тому числі до Товариства, не застосовуються. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не порушував положення ч. 9 ст. 25 Закону №2464 в частині передачі свого обов`язку зі сплати єдиного внеску ТОВ «Статс-Трейд», ТОВ «Хім-Трейд», оскільки вчинив такі дії у передбачений чинним законодавством спосіб, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових вимог підлягають задоволенню. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення про задоволення позовних вимог з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 р. у справі №360/3942/19 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 р. у справі № 360/3942/19 - залишити без змін. Повне судове рішення 18 лютого 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді І.Д. Компанієць Е.Г. Казначеєв