Постанова 4824 № 759/17987/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №759/17987/13-ц головуючий у І інстанції: Кириленко Т.В. провадження 22-ц/824/11400/2020 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 15 грудня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Іванової І.В., Сушко Л.П. за участю секретаря: Пітенко І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 26 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання правочинів недійсними та відшкодування моральної шкоди. Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»(надалі «УкрСиббанк» та/або Банк) звернулося з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 17 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу майна, згідно якого відповідачу надано кредит в сумі 15 550 доларів США строком до 17 квітня 2014 року. 17 квітня 2007 року був укладений Договір поруки, згідно якого ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_1 по договору про надання споживчого кредиту. Відповідач свої зобов`язання виконав не в повному обсязі, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість. У зв`язку з вказаним Банк, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість, яка станом на 27 травня 2015 року скаладала: заборгованість по кредиту в розмірі 7 811,45 доларів США, заборгованість по процентах в розмірі 5 302,24 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 40 002,12 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості про процентам в розмірі 31 871,27 грн. У січні 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», який обґрунтовано тим, що кредитний договір та договір поруки були укладені під впливом обману, внаслідок вчинення з боку окремих посадових осіб банку протиправних шахрайських дій, що спричинило укладення договорів на суму значно більшу, ніж було узгоджено сторонами. Крім того, в результаті протиправних дій з боку працівників банку, ОСОБА_1 була завдана моральна шкода. Просили визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту та заставу майна від 17 квітня 2007 року та договір поруки від 17 квітня 2007 року в частині визначення суми кредиту в розмірі 6 057, 92 доларів США, застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з банку на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 472, 22 доларів США та 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року в задоволенні позовів відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 звернулись з апеляційними скаргами. ПАТ «УкрСиббанк» просило скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити в цій частині нове про задоволення позову, в решті рішення суду залишити без змін. Посилалось на те, що суд не врахував та не надав оцінки таким доказам, як протокол зустрічі з боржником, копія договору страхування автомобіля, копія рахунку - фактури, копія заяви на видачу готівки, копія квитанції про здійснення валютно-обмінної операції, які в своїх сукупності підтверджують виконання банком умови кредитного договору щодо видачі кредиту у розмірі 15 550 доларів США. У договорі страхування вартість автомобіля вказана 78 527 грн. Представник Банку вказував, що ОСОБА_1 30 січня 2009 року уклав додаткову угоду та не заявляв жодних претензій до банку, і про отримання кредиту в іншій сумі, ніж вказано у договорі не вказував, а заявив позов тільки після звернення банку з позовом до нього про стягнення боргу. У кредитному договорі позичальник визнав, що умови договору йому зрозумілі. ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове про задоволення його позову. Посилався на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Постановою Апеляційного суду м.Києва від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрсиббанк» задоволено, а ОСОБА_1 залишено без задоволення. Позов ПАТ «Укрсиббанк» задоволено, стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 113,69 доларів США, з яких 7 811,45 доларів США заборгованість по тілу кредиту, 5 302,24 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом та 71 873,39 грн. пені, яка складається з 40 002,12 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 31 871,27 грн за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 29 липня 2020 року вищевказану постанову апеляційного суду скасовано в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Укрсиббанк» про стягнення заборгованості за процентами та пені за кредитним договором, а справу направлено на новий розгляд в цій частині до апеляційного суду. Таким чином, апеляційний суд переглядає справу виключно в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Укрсиббанк» про стягнення заборгованості за процентами та пені, рішення місцевого суду в зазначеній частині оскаржувалось ПАТ «Укрсиббанк», ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі рішення в цій частині не оскаржував. У судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з`явились. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності. Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі. Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року зазначено, що стягуючи заборгованість за процентами за користування кредитом та пенею за період з 17 квітня 2014 року до 27 травня 2015 року суд не звернув уваги на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Таким чином банк протиправно здійснював нарахування за процентами з 17 квітня 2014 року до 27 травня 2015 року. Банком надано розрахунок заборгованості станом на 27 травня 2015 року (а.с.239-255 т.1). Сума заборгованості по процентам за період до 30 січня 2009 року визначена в розмірі 457, 22, а з лютого по 2009 по 18 травня 2015 року визначена в розмірі 4845,02, Заборгованість по процентам за період з лютого по 2009 року по 17 квітня 2014 року становить 2733,63 дол. США у відповідності до розрахунку. Таким чином стягненню підлягає заборгованість по процентам в сумі 3190,63 дол. США (2733,63+457,22). Розрахунок по пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом на суму 40 002,12 грн. наданий банком (а.с. 253 т.1) проведений за період після 17 квітня 2014 року, а саме з 27 травня 2014 року, тому зазначена сума стягненню не підлягає. Розрахунок по пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами на суму 31 871,27 грн. наданий банком (а.с. 253-254 т.1) також проведений за період з 27 травня 2014 року, тому зазначена сума теж стягненню не підлягає, оскільки нарахована після 17 квітня 2014 року. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду в частині стягнення заборгованості за процентами та пені за кредитним договором підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення у відповідній частині про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення із ОСОБА_1 заборгованість за процентами в розмірі 3190 дол. США 63 центи. Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 26 листопада 2015 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за процентами та пені за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за процентами за кредитним договором в розмірі 3190 (три тисячі сто дев`яносто) доларів США 63 центи. В іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами та пенею відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «16» грудня 2020 року. Головуючий Судді: