Постанова Київський апеляційний суд № 761/25962/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/25962/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/8992/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Музичко С.Г., Олійника В.І., при секретарі Кузьмич Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору поруки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Притули Н.Г.,- встановив: У серпні 2015 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із названим позовом. З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 31-9NG/09-2006И від 25 вересня 2006 року в розмірі 218 466,19 доларів США з яких: 137 982,64 доларів США - кредитна заборгованість; 80 483,55 доларів США - заборгованість по процентам; 1 283 872,90 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом та тіла кредиту з яких: 664 793,58 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 619 079,32 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 31-9NG/09-2006И від 25 вересня 2006 року, внаслідок чого виникла заборгованість, яку банк просить стягнути у судовому порядку з позичальника та поручителя солідарно. У зустрічному позові ОСОБА_2 просила визнати недійсним договір поруки № 31-9NG/09-2006И від 25 вересня 2006 року на тій підставі, що вона не підписувала вказаний договір. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року позов акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 31-9NG/09-2006И від 25 вересня 2006 року в сумі: 137 982, 64 долари США заборгованість за тілом кредиту, 16 591,49 доларів США заборгованість за відсотками та 3 654,00 грн. судового збору. В зустрічному позові ОСОБА_2 до акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки відмовлено. В апеляційнійскарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову АТ «УкрСиббанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, які мають значення для справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «УкрСиббанк» зазначив, що рішення суду законне та обґрунтоване, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримала. Представник АТ «УкрСиббанк» проти апеляційної скарги заперечив. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про його час і місце повідомлені належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі належним чином не виконували зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно. Відмовляючи у стягненні пені, суд першої інстанції виходив із того, що вона нарахована в порушення п.7.1 кредитного договору. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із недоведеності належними та допустимими доказами, що ОСОБА_2 не підписувала договір поруки. Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржується. Встановлено, що 25 вересня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 31-9NG/09-2006И. Сума кредиту: 288 800 дол. США. Строк, на який надано кредит: до 25 вересня 2021 року. Процентна ставка: 10,3 процентів річних. Цільове призначення: придбання домоволодіння та земельної ділянки, кадастровий номер 3220888001:01:011:0128, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п. 1.3.1. договору, за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 10,3 процентів річних. По закінченню цього терміну та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно умов п. 9.2. даного договору. Відповідно до п. 1.4. договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у банку для подальшого цільового використання. Сторонами погоджено та підписано графік погашення кредиту (додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту). 25 лютого 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої змінено строки сплати процентів. 27 серпня 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до якої сторони домовилися зокрема про те, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного заборгованості боргу на дату виникнення такого прострочення. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості. 25 вересня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 31-9NG/09-2006И, за умовами якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань перед кредитором у повному обсязі, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 31-9NG/09-2006И від 25 вересня 2006 року, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. 09 липня 2015 року АТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимоги про погашення простроченого зобов`язання протягом 31 календарного дня з дати одержання цього повідомлення, а у випадку не усунення порушень на 32-й день з дня отримання вимоги, банк змушений вимагати виконання зобов`язань по поверненню кредиту в повному обсязі. Зазначені вимоги отримані відповідачами. Проте вимоги банку не виконані. Банк виконав свої зобов`язання, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується банківською випискою. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань станом на 26 серпня 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 154 574,13 дол. США, яка складається з: - 137 982,64 дол. США - кредитна заборгованість, в тому числі прострочена заборгованість з вересня 2014 року 20 857,72 дол. США; - 16 591, 49 дол. США - заборгованість про процентам; - 106 696,74 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; - 82 890,39 грн - пеня за прострочення сплати процентів. Обґрунтовуючи поданий позов, АТ «УкрСиббанк» зазначило, що воно виконало свої зобов`язання в повному обсязі. Всупереч умовам договору ОСОБА_1 не здійснює платежів для погашення процентів по кредиту з вересня 2014 року, чим порушує, взяті на себе зобов`язання. Вимоги банку, направлені відповідачам, про погашення заборгованості залишені без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, одним з яких є сплата неустойки. Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Згідно висновку експертів за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 19 червня 2020 року № 10694/10695/20-32, підписи від імені ОСОБА_2 , що містяться в договорі поруки № 31-9NG/09-2006И від 25 вересня 2006 року виконані ОСОБА_2 . На підтвердження позовних вимог банком надано: розрахунок заборгованості за кредитним договором; виписка по рахунку; довідка про рух коштів по рахунку; виписка за кредитним договором. Довідки-розрахунки кредитної заборгованості містять дати сплати та максимальний залишок заборгованості, дати та суми погашення, залишок строкової, простроченої заборгованості та загальний розмір заборгованості. Виписка за кредитним договором підтверджує розмір заборгованості. Належних та допустимих доказів на спростування наданого банком розрахунку заборгованості відповідачами не надано. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильно висновку про стягнення з відповідачів солідарно кредитної заборгованості у розмірі 137 982, 64 дол. США за тілом кредиту та 16 591,49 дол. США за відсотками. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наданий представником ОСОБА_1 висновок судового експерта Вавілової В.В., яким встановлено заборгованість по кредиту в сумі 129 883,10 дол. США та заборгованість по сплаті відсотків в сумі 15 829,99 дол. США не є належним доказом, оскільки розрахунок заборгованості складений експертом суперечить сумам, які були сплачені на погашення заборгованості (копіям квитанцій, які надав позичальник суду). Доводи апеляційної скарги про те, що банком не надано належних доказів на підтвердження направлення вимоги відповідачам, а у позичальника не виникло обов`язку погашення заборгованості у зв`язку із порушенням порядку направлення повідомлення про дострокове погашення заборгованості, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем надано копії вимог, список згрупованих рекомендованих відправлень, квитанцію та зворотні повідомлення про отримання вимоги. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано детального розрахунку заборгованості та доказів видачі кредиту, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а саме банківською випискою по рахунку. Доводи апеляційної скарги про те, що кредитором безпідставно застосовано процентну ставку у розмірі 20,6 %, колегія суддів відхиляє, оскільки додатковою угодою № 2 до кредитного договору, сторони погодили, що за користування кредитними коштами понад встановлений термін, банк нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі, збільшеному вдвічі від ставки встановленої умовами договору. Доводи апеляційної скарги про те, що суми боргу, нараховані кредитором після направлення вимоги про дострокове погашення заборгованості не можуть бути стягнуті з позичальника, колегія суддів не приймає, оскільки заборгованість за тілом кредиту в сумі 137 982,64 доларів США та нараховані проценти в розмірі 16 591,49 доларів США стягнуто станом на 26 серпня 2015 року, що відповідає умовам договору та закону. Доводи апеляційної скарги про те, що судом необґрунтовано відмовлено у клопотанні про проведення судово-економічної експертизи, колегія суддів не приймає, оскільки відповідачами не надано достатніх та переконливих доказів на підтвердження того, що банківський розрахунок заборгованості є неповним чи неправильним. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд в мотивувальній частині зазначив інший розмір заборгованості, який підлягає стягненню, аніж в резолютивній частині, колегія суддів оцінює критично, оскільки така описка в мотивувальній частині рішення може бути виправлена судом в порядку, передбаченому ст. 269 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущені строки позовної давності, оскільки позивач мав право звернутися до суду з позовною заявою до 27 листопада 2009 року, колегія суддів оцінює критично. Вимога банку про дострокове стягнення кредитної заборгованості пред`явлена боржникам у липні 2015 року, з позовом банк звернувся у серпні 2015 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 04 березня 2021 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 18 жовтня 2021 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.Г. Музичко В.І. Олійник