Постанова Київський апеляційний суд № 752/12079/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/11601/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2020 року м. Київ Справа № 752/12079/19 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Немировської О.В., Чобіток А.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Колдіної О.О., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановив: У червні 2019 року позивач ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 37 438 грн. 59 коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.09.2016 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування № 030140/46000000158, за умовами якого страховик застрахував майнові інтереси потерпілого, пов`язані з експлуатацією наземного транспорту - автомобіля марки «Subaru Legacy» державний номер НОМЕР_1 . 30.10.2016 року приблизно о 18.30 год. по вул. Амурській, 8 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу «Subaru Legacy» державний номер НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_3 , та транспортного засобу «Toyota» державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.11.2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Вказану подію визнано страховим випадком, складено страховий акт від 05.12.2016 року та здійснено виплату на користь страхувальника у розмірі 81 162 грн. 66 коп. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування», позивач звернувся до даної страхової компанії з вимогою про виплату страхового відшкодування, яка була задоволена, і здійснено страхову виплату на користь позивача в межах ліміту відповідальності страховика у розмірі 43 724 грн. 07 коп. На підставі положень ст. 1194 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром завданої шкоди та страховою виплатою, здійсненою ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування», якою була застрахована його цивільно-правова відповідальність, у розмірі 37 438 грн. 59 коп. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» шкоду у розмірі 37 438 грн. 59 коп. та судовий збір в сумі 1921 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Вказує, що оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ПрАТ СК «Альфа Страхування» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з лімітом відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб - 100 000 грн., то саме у ПрАТ СК «Альфа Страхування» у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком, і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» у зв`язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля. Крім того, звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року, відповідно до якої Велика Палата відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справ N 6-2587цс15, згідно з яким страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач або власник автомобіля «Subaru Legacy», державний номер НОМЕР_1 звертався до ПрАТ СК «Альфа Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування, та відповідно не отримував відмову страховика у виплаті страхового відшкодування, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позову до ОСОБА_1 в повному обсязі. Крім того, вартість відновлювального ремонту та розмір матеріального збитку було погоджено між позивачем та потерпілою на підставі угоди без проведення експертизи пошкодженого майна, що ставить під сумнів вказану вартість відновлювального ремонту та матеріального збитку. Крім того, на огляд пошкодженого автомобіля ані заподіювача шкоди, ані представника страхової компанії не запрошували, отже у останніх не було можливості встановити перелік та характер пошкоджень. Посилається на те, що рахунок - фактура № СРфС-0010204 від 14.11.2016 року, виконаний ТОВ «ВІДІ-СТАР», не відповідає в частині запропонованих до ремонту позицій та його видів вимогам виробника або чинного законодавства, та пропонує відновлення всього ТЗ та будь-яких пошкоджень, що не мають відношення до даного ДТП, та виникли до або після неї, методами, які не відповідають вимогам чинного законодавства та галузевим нормам відносно відновлення ТЗ. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Subaru Legacy» державний номер НОМЕР_1 не відповідає дійсності, сума потребує корегування в напрямку зменшення. Крім того, розмір завданого збитку при настанні страхового випадку повинен визначатися виключно звітом (актом) про оцінку майна. У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» - Сечко С.В., вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду залишити без змін. Вказує, що відповідач повинен сплатити різницю між фактичними витратами, які були здійснені ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», та сумою регресної виплати ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування», розмір якої становить 37 438 грн. 59 коп. Зазначає, що статтею 26 Закону України «Про страхування» встановлено, що відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку. Вважає, що оскарження суми (розміру) виплати (не виплати) за полісом АЕ/8915521, виданим ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування», можливо лише за умови подачі саме відповідачем позову до свого страховика, оскільки саме позивач є страхувальником за вказаним полісом. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що до позивача на підставі ст. 993 ЦК України перейшло право вимоги до винної особи - відповідача ОСОБА_1 , а у останнього на підставі ст. 1194 ЦК України настав обов`язок виплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 37 438 грн. 59 коп., а тому суд не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо відсутності у нього обов`язку щодо відшкодування завданих збитків, оскільки розмір шкоди не перевищує ліміту відповідальності страховика, у якого була застрахована його цивільно-правова відповідальність. Суд не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо вартості матеріального збитку, завданого потерпілій особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки на підтвердження таких обставин в розпорядження суду відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували розмір завданої шкоди власнику пошкодженого транспортного засобу, що відшкодований позивачем потерпілій особі. Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду про наявність підстав для задоволення позову відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником автомобіля «Subaru Legacy», державний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 20 вересня 2016 року між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування № 030140/46000000158, за умовами якого страховик застрахував майнові інтереси потерпілого, пов`язані з експлуатацією наземного транспорту - автомобіля марки «Subaru Legacy» державний номер НОМЕР_1 . 30.10.2016 року приблизно о 18.30 год. по вул. Амурській, 8 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу «Subaru Legacy» державний номер НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_3 , та транспортного засобу «Toyota» державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.11.2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 01 листопада 2016 року ОСОБА_3 звернулась до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» із заявою про подію, що має ознаки страхової. Згідно зі звітом про оцінку № 01-14/11 від 14.11.2016 року, складеного експертом Куліш О.В., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Subaru Legacy» державний номер НОМЕР_1 , становить 85 727 грн. 02 коп. Відповідно до рахунку-фактури № СРФС-0010314 від 16.11.2016 року, вартість деталей, які підлягають заміні, та вартість робіт для відновлення транспортного засобу становить 82 554 грн. 99 коп. Вказану подію позивачем визнано страховим випадком, про що 05.12.2016 року складено страховий акт № 00207046, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті на користь ОСОБА_3 , становить 81 162 грн. 66 коп. 06 грудня 2016 року ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» на підставі платіжного доручення № 043558 здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 у сумі 81 162 грн. 66 коп., яку перераховано на користь ТОВ «Віді Стар», що здійснювало ремонт пошкодженого транспортного засобу. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Альфа-Страхування» на підставі полісу № АЕ/8915521. 06 січня 2017 року ПрАТ «Страхова компанія «Альфа-Страхування» на підставі платіжного доручення № 333 здійснило перерахування страхового відшкодування на користь ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» у розмірі 43 724 грн. 07 коп. за вказаним страховим випадком. Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187 ЦК України). Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно з ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно з п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу. Пунктом 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зазначено: «[…] стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією». У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди ОСОБА_3 , в порядку суброгації. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, відповідач як особа винна у вчиненні ДТП в силу вимог статті 1194 ЦК України зобов`язаний відшкодувати різницю між завданою шкодою та шкодою, яка відшкодована ПрАТ СК «Альфа- Страхування». Враховуючи вищевказані норми закону позивач має право на відшкодування тих сум, які були ним виплачені потерпілій особі, автомобіль якої на час ДТП був застрахований за договором добровільного страхування, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на підставі ст.ст. 993, 1194 ЦК України різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка відшкодована ПрАТ СК «Альфа Страхування», у розмірі 37 438 грн. 59 грн. У пункті 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту № 01-14/11 про оцінку колісного транспортного засобу, виконаного СПД ОСОБА_4 на замовлення ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Subaru Legacy» держ. НОМЕР_1 , на момент оцінки з врахуванням ПДВ становить 85 727 грн. 02 коп. Вартість матеріального збитку, який визначається як сума вартостей ремонтних робіт, матеріалів та деталей, що підлягають заміні, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу і без врахування втрати товарної вартості, на момент оцінки з врахуванням ПДВ становить 43 724 грн. 07 коп. Разом з тим, як вбачається зі страхового акту від 05.12.2016 року, для розрахунку суми страхового відшкодування, ПрАТ СК «Уніка» прийнято до уваги рахунок - фактуру ТОВ «Віді-Стар» від 16.11.2016 року, згідно з яким дійсна вартість відновлювального ремонту з ПДВ, з урахуванням знижки, становить меншу суму - 82 554 грн. 99 коп., ніж визначено звітом № 01-14/11, - 85 727 грн. 02 коп. Відповідно до вказаного страхового акту, вартість матеріального збитку, визначеного на підставі рахунку-фактури СТО, становить 82 554 грн. 99 коп., сума страхового відшкодування, за вирахуванням франшизи - 1392 грн. 33 коп., становить 81 162 грн. 66 коп. Встановлено, ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» виплатила страхове відшкодування за договором майнового страхування потерпілій особі ОСОБА_3 у розмірі 81 162 грн. 66 коп., шляхом перерахування вказаних коштів на рахунок ТОВ «Віді Стар», що проводило відновлювальний ремонт автомобіля, та звернулась до ПрАТ «Страхова компанія Альфа-Страхування», як до страховика, в якого завдавач шкоди (відповідач) застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Як вбачається з копії платіжного доручення № 333 від 06 січня 2017 року, ПрАТ «Альфа-Страхування» здійснила страхове відшкодування на користь ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» у розмірі 43 724 грн. 07 коп., тобто у сумі, яка визначена звітом № 01-14/11 як вартість матеріального збитку ( сума відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей та без урахування втрати товарної вартості). Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що у ПрАТ СК «Альфа Страхування» виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду у повному обсязі в розмірі 81 162 грн. 66 коп., тобто у межах ліміту відповідальності ( 100 000 грн.), колегія суддів відхиляє, оскільки статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено обмеження на відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, та вказано, що такі витрати розраховуються з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Враховуючи, що вказаний страховик виплатив відшкодування позивачу з врахуванням законодавчих обмежень, встановлених ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що відповідальність перед позивачем має нести ПрАТ «Альфа-Страхування», оскільки завдана позивачу шкода в розмірі 81 162 грн. 66 коп. не перевищує розмір ліміту відповідальності ПрАТ СК «Альфа - Страхування» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 . Оскільки ПрАТ СК «Альфа Страхування» здійснила позивачу виплату відшкодування, виходячи із розміру матеріального збитку, розрахованого з урахуванням зносу транспортного засобу, - 43 724 грн. 07 коп., тому саме відповідач має сплатити різницю між фактичними витратами позивача на відновлювальний ремонт автомобіля потерпілої особи - 81 162 грн. 66 коп. та сумою страхової виплати - 43 724 грн. 07 коп., яка складає 37 438 грн. 59 коп. Отже, ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» в порядку суброгації має право на відшкодування за рахунок відповідача саме різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. В абзаці 3 пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Аналогічні правові висновки було викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №337/1673/16-ц та постанові від 20 червня 2019 року у справі № 362/5422/15. Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач або власник автомобіля «SubaruLegacy», державний номер НОМЕР_1 звертався до ПрАТ СК «Альфа Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування, спростовуються платіжним дорученням № 333 від 06 січня 2017 року, з якого вбачається, що ПрАТ СК «Альфа Страхування» здійснила страхове відшкодування у розмірі 43 724 грн. 07 коп. на користь ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» за шкоду заподіяну власнику автомобіля Subaru Legacy» ОСОБА_3 (а.с. 95) Доводи апеляційної скарги про те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «SubaruLegacy» державний номер НОМЕР_1 не відповідає дійсності, колегія суддів відхиляє, оскільки доказів, які б спростовували розмір завданої шкоди власнику пошкодженого транспортного засобу, що відшкодований позивачем, відповідачем надано не було. Враховуючи, що звіт № 01-14/11 від 14.11.2016 року про розмір вартості відновлювального ремонту транспортного засобу марки «SubaruLegacy», складений експертом ОСОБА_4 відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами), сумнівів щодо його недостовірності або неповноти у колегії суддів відсутні. При цьому сума виплаченого позивачем відшкодування визначена, виходячи із рахунку-фактури СТО, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля, з урахуванням застосованої ТОВ «Віді Стар» знижки, є меншою, ніж сума, що визначена у звіті про оцінку № 01-14/11 від 14.11.2016 року. Доводів та доказів щодо спростування вказаного звіту № 01-14/11 від 14.11.2016 року матеріали справи та апеляційна скарга відповідача не містить. Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих сторонами письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Немировська О.В. Чобіток А.О.