LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Дніпровський апеляційний суд752/17566/24

від 27.01.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» - задовольнити. Заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року скасувати та ухва…

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2047/26 Справа № 752/17566/24 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2026 року м. Кривий Ріг справа № 752/17566/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач Приватне акціонерне товариство «Провагроінвест» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» на заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року, яке ухвалено суддею Онопченком Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складення повного тексту рішення відсутні, ВСТАНОВИВ: В серпні 2024 року ПрАТ «Страхова компанія «Провідна»», назву якого змінено на ПрАТ «Провагроінвест», звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації. В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 04 червня 2021 року між ПрАТ «СК «Провідна» та ТОВ «ДММ-Автосервіс» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6773478/1046/21, за яким було застраховано транспортний засіб «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_1 . 17 вересня 2021 року в м. Києві на перехресті вул. Байкова-Грінченка сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобіля «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіля «Аudi», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП з вини відповідачки, що встановлено постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року, було пошкоджено автомобіль «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_1 . З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_1 , було проведено його огляд, про що складено акт огляду транспортного засобу від 17 серпня 2021 року, та отримано рахунок на оплату ремонту автомобіля № КО-0000352 від 18 вересня 2021 року з ремонтною калькуляцією до нього, згідно якого вартість ремонту пошкодженого автомобіля складає 63 776,98 грн. Після цього, 05 жовтня 2021 року ПрАТ «СК «Провідна» було виплачено на рахунок СТО розмір вищевказаного страхового відшкодування. Цивільно-правова відповідальність відповідачки на момент ДТП була застрахована в АТ «СК «АРКС», відповідно позивач звернувся до останньої із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (суброгації) на суму 63 776,98 грн, однак позивачу було виплачено лише 39 372,56 грн, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на запчастини 0,41. Невідшкодованою залишилась сума в розмірі 24 404,42 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки. Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Провагроінвест» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ПрАТ «Провагроінвест», в інтересах якої діє Мисюкевич К.В., не погоджується з рішенням суду, вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення, тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що у ПрАТ «Провагроінвест» виникло право вимоги до винної особи на суму 24 404,42 грн, що становить різницю між фактичними збитками (63 776,98 грн) та страховою виплатою АТ «СК «АРКС» (39 372,56 грн). Посилається на Закон України «Про ОСЦПВ» № 1961-IV, яким передбачено, що, у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу, відшкодовуються витрати пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законом. Тобто, АТ «СК «АРКС» була обмежена законом у виплаті страхового відкодування ПрАТ «СК «Провідна» у повному обсязі завданої майнової шкоди та мала виплатити страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги бухгалтерську довідку, розрахунки страхового відшкодування та документи АТ «СК «АРКС» та не зазначив підстав їх недостатності. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 369 ЦПК України, у редакції чинній на час подання апеляційної скарги). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.12.2021, визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та встановлено, що 17 вересня 2021 року о 08:05 год водійка ОСОБА_1 у м. Києві на перехресті вул. Байкова-Грінченко, керуючи автомобілем «Аudi», державний номерний знак НОМЕР_2 , перед поворотом праворуч завчасно не зайняла відповідне крайнє положення на проїзній частині, внаслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 10.4 Правил дорожнього руху України. Автомобіль «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_1 застрахований в ПАТ «СК «ПРОВІДНА», що підтверджується договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6773478/1046/21 від 04.06.2021. Автомобіль «Аudi», державний номерний знак НОМЕР_2 застрахований в АТ «СК «АРКС» за полюсом № 201997903 від 17.09.2021, що встановлено довідкою МТСБУ. 17 вересня 2021 року власник автомобіля «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування в результаті ДТП, за участю водія автомобіля «Аudi», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 . Актом огляду транспортного засобу від 17.09.2021 визначено характер та об`єм пошкоджень «Аudi», державний номерний знак НОМЕР_2 , та розрахунком суми матеріального збитку від 27.09.2021 визначено вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля в розмірі 63 776,98 грн, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на запчастини 0,4100, розмір збитку визначено у розмірі 39 372,56 грн. 06 жовтня 2021 року позивачем було перераховано ФОП ОСОБА_3 страхову виплату для ОСОБА_2 в розмірі 63 776,98 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 041892 від 06.10.2021. 02 червня 2022 року позивач звертався до відповідачки з досудовою вимогою, та пропозицією сплати в досудовому порядку заподіяну шкоду в розмірі 24 404,42 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Провагроінвест» суд першої інстанції із досліджених судом письмових матеріалів справи не встановив, та в ході слухання справи не надано позивачем суду доказів, що АТ «СК «АРКС» було виплачено позивачу страхове відшкодування в порядку суброгації на суму 39 372,56 грн із заявлених 63 776,98 грн, тому суд не мав можливості визначити різницю невідшкодованої суми АТ «СК «АРКС», яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача. Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це становлено договором. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Відповідно до ч.ч. 16, 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України «Про страхування»). Згідно з частиною другою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом. Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення міститься у статті 27 Закону України «Про страхування». У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок з відшкодування шкоди не виконала. Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. При застосуванні наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц: стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Позивач, як страховик потерпілої особи, виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі. У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачкою ОСОБА_1 в порядку суброгації. Отже, відносини між ОСОБА_1 та її страховиком АТ «СК «АРКС» регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та Законом № 1961-IV. За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону № 1961 - IV встановлюють певні умови (обмеження) для визначення розміру шкоди (збитків),яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: виключно відшкодовується: 1) Оцінена шкода, а розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленому у полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону №1961- IV); 2) Розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу 3) Розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст. 9, 12 Закону № 1961 - IV). Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961- IV передбачено, що в разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, життю, здоров`ю, майну третьої особи. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Згідно з п. 2-3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розкомплектованого колісного транспортного засобу. Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку. (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розкомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Згідно з п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації. Відповідно до матеріалів справи встановлено, що страховою компанією АТ «СК «АРКС» застосовано коефіцієнт фізичного зносу. Тобто, страховик АТ «СК «АРКС» діяв в межах Закону України № 1961-IV. Аналогічні позиції, а саме щодо стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що такої різниці неодноразово висловлювався Верховний Суд у своїх постановах, зокрема: у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц, у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1,6 статті 81 ЦПК України). Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 80 ЦПК України). Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої інстанції не звернув увагу, що різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме з врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За наведених обставин, саме відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити скаржнику таку різницю, між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). З матеріалів справи убачається, що при виплаті страхового відшкодування страхова компанія відповідача вирахувала знос транспортного засобу, внаслідок чого, не покрила нанесений збиток відповідачем у розмірі фактичних витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу (ст. 22 ЦК України.) Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 24 404,42 грн (63 776,98 грн фактичні збитки 39 372,56 грн виплачені страховиком відповідачки). При цьому, посилання суду першої інстанції на те, що в матеріалах справи відсутні докази про виплату АТ «СК «АРКС» позивачу ПрАТ «СК «Провідна» страхового відшкодування в порядку суброгації на суму 39 372,56 грн із заявлених 63 776,98 грн є помилковими, оскільки матеріали справи містять страховий акт №2300365344 від 05 жовтня 2021 року та розрахунок суми матеріальних збитків, що підтверджує вартість відновлюваного ремонту, та розрахунок розміру страхованого відшкодування по пошкодженому транспортному засобу, визначений за відповідною формулою, що підтверджує залишок суми, який має бути стягнутий з відповідачки. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що фінансові взаємовідносини між страховиками не є предметом розгляду даної справи, а матеріали справи, в свою чергу, містять достатньо доказів на підтвердження позовних вимог ПрАТ «СК «Провідна». Суд першої інстанції, допустивши порушення норм матеріального права, не повно встановив обставини у справі та оцінив наявні в ній докази, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Виходячи із того, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» до ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір, який був сплачений позивачем в суді першої інстанції у розмірі 3 028 грн та в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 542 грн. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» - задовольнити. Заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» матеріальну шкоду в порядку суброгації у розмірі 24 404,42 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції в загальному розмірі 7 570 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 27 січня 2026 року. Головуючий Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»