Постанова 4821 № 703/2187/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 року м. Черкаси Справа № 703/2187/20 Провадження № 22-ц/821/1902/20 Категорія: 304090300 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Єльцова В.О. суддів: Бородійчук В.Г., Нерушак Л.В. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач: ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06 квітня 2010 року АТ КБ «Приватбанк» уклало з ним договір, яким надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява на отримання кредиту разом із запропонованими АТ КБ «Приватбанк» Тарифами банку і Умовами та правилами надання банківських послуг складають між ним та банком кредитний договір. Позивач стверджує, що ОСОБА_1 станом на 31 березня 2020 року має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4722 грн. 55 коп. та за процентами у розмірі 129427 грн. 92 коп., в зв`язку з чим йому було нараховано 2500 грн. 00 коп. пені. Оскільки відповідач в добровільному порядку не погашає свій борг, банк просив стягнути його в примусовому порядку. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2020 року позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення боргу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 4722 грн. 55 коп. боргу за тілом кредиту та 72 грн. 64 коп. судового збору, а всього 4795 грн. 19 коп. В решті позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що надані банком Витяг з Тарифів та Умов достовірно не підтверджують обставини про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг та домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження строку дії договору, відповідно суд позбавлений перевірити порядок і правильність нарахування відсотків. Оскільки позивачем не доведено умов, на яких надавався кредит, суд вважає що вимоги про стягнення боргу за процентами не підлягають до задоволення. При цьому, зазначає, що наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням умов кредитного договору, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» просить скасувати заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2020 року в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ «Приватбанк» задовольнити. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» мотивована тим, що суд ухилився від своїх прямих обов`язків, зокрема, від здійснення правосуддя. Позивач звернувся із позовом в межах строку позовної давності та по справі були надані усі належні докази по справі, а тому при ухваленні рішення судом 1 інстанції були порушені ст.ст. 257-264, 1054-1056 ЦК. Стверджує, що на підтвердження своїх позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» надано до суду копію анкети-заяви, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що відповідач висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив, що «Я згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді…». Вважає, що таким чином відповідач приєднався до запропонованої банком пропозиції. Більш того, відповідач підтвердив, що в подальшому зобов`язується самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифах банку Договорі банківського обслуговування в цілому. Стверджує, що зважаючи на позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 21.03.2018 по справі №441/569/17 та від 07.03.2018 по справі №755/18246/15-ц, відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. В даному випадку відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 03 листопада 2020 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 вересня 2020 року в частині відмови у стягненні суми у справі за позовом Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 листопада 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Бородійчук В.Г., Нерушак Л.В. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників про її розгляд та без виклику сторін в судове засідання. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань. Згідно з п. 1 Статуту АТ КБ «Приватбанк» рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» став правонаступником всіх прав та зобов`язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк». Як встановлено з оглянутої судом анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку від 06 квітня 2010 року, довідки про зміну кредитного ліміту та про надані картки ОСОБА_1 оформив в АТ КБ «Приватбанк» платіжну картку «Універсальна» та отримав кредит. Відповідно до виписки за договором відповідач активно користувався кредитним коштами. Згідно наданого суду розрахунку позивач станом на 31 березня 2020 року нарахував ОСОБА_1 4722 грн. 55 коп. заборгованості за тілом кредиту, 129427 грн. 92 коп. за процентами та 2500 грн. 00 коп. пені.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні суми в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» не підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що позивач АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі, та доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду 1 інстанції в частині відсутності правових підстав для стягнення відсотків та пені у визначеному позивачем розмірі, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків та пені, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Зазначеним вимогам закону в частині оскарження заочне рішення суду 1 інстанції відповідає. З матеріалів справи вбачається, що 06.04.2010 між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» - позивач у справі) та ОСОБА_1 (як позичальником відповідач у справі) укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають договір про надання банківських послуг. У відповідності із цією анкетою-заявою ОСОБА_1 ознайомився із договором надання банківських послуг до його укладення і погодився з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг погодився отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту www.privatbank.ua. Також зобов`язався виконувати Умови і правила надання банківських послуг та регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку. З матеріалів справи вбачається, що у анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 не визначена процентна ставка, не встановлений порядок нарахування пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та строк повернення кредиту (користування ним), строк дії кредитної картки, при цьому в анкеті-заяві міститься дата її складення 06 квітня 2010 року (а.с. 19). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками та нараховану пеню за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи своє право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Договором, посилався на витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Наявний в матеріалах справи Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», не містить підписів як позивача так і відповідача, та дати його складання (а.с. 20). За відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та про строк повернення кредиту (користування ним), даних про отримання кредитної карти та її номер, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватись як стандартна типова форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують указаних обставин. За таких міркувань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил ч. 1 ст. 634 ЦК України. Переглядаючи справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, виходячи з наданих позивачем доказів, неможливо перевірити правильність нарахування Банком заявлених у розрахунку сум заборгованості щодо повної вартості кредиту. При цьому, з матеріалів справи, зокрема, із розрахунку заборгованості, вбачається, що ОСОБА_1 користувався карткою, а також частково погашав заборгованість, при цьому заперечень з приводу недостовірності розрахунку зі сторони відповідача надано не було. Тому враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тобто Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді порядок нарахування заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Тому, позовні вимоги є доведеними в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 4722,55 грн. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс

19. Колегія суддів враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Відповідно до ч. 2 ст. 43ЦПК України, обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, були предметом розгляду судом, яким дана належна оцінка. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що, встановивши факт одержання кредитних коштів, суд не мав підстав для відмови у задоволенні вимог про стягнення нарахованих за договором платежів, адже для задоволення позовних вимог банку про стягнення відсотків та пені суду необхідно визначити умови їх нарахування та сплати, що в даному випадку неможливо, так як банк не довів застосовність наданих положень умов кредитування саме до договору сторін від 06.04.2010 у зв`язку з їх мінливістю. Отже, за відсутності визначеного договором порядку нарахування відсотків за користування кредитом та пені, позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 129427,92грн. та пені в сумі 2500,00грн. є необґрунтованими. Щодо поданої позивачем виписки по рахунку ОСОБА_1 безпосереднього в суд апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 7 ст. 81 цього Кодексу, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З огляду на вищевказані положення законодавства та положення ст. 367 ЦПК України, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, зазначені у виписці по рахунку ОСОБА_1 , оскільки суд апеляційної інстанції не має права збирати докази, які позивач мав би додати до поданої ним позовної заяви та до суду 1 інстанції. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про правильність вказівок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог позивача щодо заборгованості за відсотками та пенею у справі. Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24.09.2020 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення. Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 серпня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Головуючий В.О. Єльцов Судді В.Г. Бородійчук Л.В. Нерушак