Ухвала КАС ВС № 460/2764/18

УХВАЛА 17 грудня 2020 року м. Київ справа № 460/2764/18 адміністративне провадження № Зі/9901/179/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Олендера І. Я. від розгляду справи № 460/2764/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення, установив: 09 квітня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 460/2764/18. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2019 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: ОСОБА_3 (суддя-доповідач), Бившева Л. І., Хохуляк В. В. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 460/2764/18. Рішенням Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 звільнено ОСОБА_3 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2020 року у справі визначено новий склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Ханова Р. Ф. (суддя-доповідач), Гончарова І. А., Олендер І. Я. Під час ознайомлення з касаційною скаргою, Судом виявлено, що окрім іншого до касаційної скарги додано заяву позивача про відвід судді Верховного Суду Олендера І. Я., від розгляду справи № 460/2764/18 на підставі статей 36 - 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Олендера І. Я. визнано необґрунтованою, у зв`язку з чим зазначену заяву згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 грудня 2020 року передано судді Шишову О. О. Обґрунтовуючи заяву позивач посилається на наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Верховного Суду. Заяву мотивовано тим, що колегією суддів Верховного Суду до якої входить, зокрема Олендер І. Я., не допущено до розгляду касаційні скарги у справах № 1740/2157/18 та № 1740/2181/18. Такі дії судді позивач розцінює, як бажання будь-яким чином не допустити висновку про помилковість своїх рішень та не бажання здійснювати правосуддя в порядку та за вимогами встановленими Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, що може привести до неможливості захисту своїх конституційних прав по праву власності та праву виконувати свої обов`язки по сплаті податків лише в порядку доведеного до позивача законом. Частиною восьмою статті 40 КАС України передбачено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. Суддя перевіривши доводи зазначеної заяви приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення відводу судді з огляду на таке. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статті 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Згідно з частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи). При розгляді зазначеної заяви будь-яких вищенаведених обставин, які б давали підстави для відводу судді у цій справі, не встановлено. Надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах. Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших висловлювань, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання. При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Крім того, згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява № 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11). Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Тобто, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Наведені позивачем доводи, за яких, на її думку, є сумнів у неупередженості або об`єктивності судді мають суб`єктивний характер, оскільки жодного прикладу вчинення ним дій, які б свідчили про його упередженість чи ставить під сумнів безсторонність судді, не наведено. Крім того, позивачем також не наведено обставин, які б свідчили про пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результатах розгляду справи. Ураховуючи викладене, суддя вважає, що заявлений відвід є необґрунтований, а отже у його задоволенні слід відмовити. Керуючись статтями 36, 39, 40, 248 КАС України, - ухвалив: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Олендера І. Я. від розгляду справи № 460/2764/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя О.О. Шишов