Ухвала КАС ВС № 460/2764/18

УХВАЛА 17 грудня 2020 року Київ справа №460/2764/18 адміністративне провадження №Зі/9901/180/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ханової Р.Ф. від розгляду справи №460/2764/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення, у с т а н о в и в : У провадженні Верховного Суду перебуває касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у справі №460/2764/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення. До касаційної скарги додано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Ханової Р.Ф. від розгляду справи №460/2764/18 на підставі статей 36 - 40 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою від 16 грудня 2020 року Верховний Суд визнав заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ханової Р.Ф. у справі №460/2764/18 необґрунтованою та постановив передати заяву про відвід до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 16 грудня 2020 року заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ханової Р.Ф. у справі №460/2764/18 розподілено на суддю Блажівську Н.Є. Перевіряючи заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ханової Р.Ф. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення. Положення частин першої, другої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Частиною четвертою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи. Відповідно до частини третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. У цьому випадку, є цілком очевидним, що для підтвердження наявності прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті розгляду справи, чи обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, існує необхідність довести стороною наявність відповідних вищезазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо). Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. Обґрунтовуючи відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Хановій Р.Ф. ОСОБА_1 зазначила, що суддею Хановою Р.Ф. при розгляді справ, зокрема, але не виключно справи за №820/5457/17, та вирішенні питань застосування рішень органів місцевого самоврядування про встановлення/зміну елементів податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2017 роки, прийнятих поза встановленими строками їх прийняття та оприлюднення, не враховано, зокрема, невнесення в офіційно оприлюднений Податковий кодекс України змін до його положень; норми Конституції та положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» при вирішенні питання щодо застосування рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків; висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм Податкового кодексу України; не наведено мотивів відхилення арґументів Позивача у справах та не застосування практики Європейського суду з прав людини. Також ОСОБА_1 зазначає, що Верховним Судом у складі колегій без участі судді Ханової Р.Ф. допущено до розгляду справи №1740/1952/18, №1740/2114/18, №1740/2115/18, №1740/2191/18, №817/986/18 та інші, в той час як суддею Верховного Суду Хановою Р.Ф. не допущено до розгляду касаційні скарги по справах №1740/2157/18, №1740/2181/18, що розцінюється Позивачем небажанням судді визнати помилковість своїх рішень та небажанням здійснювати правосуддя відповідно до Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливить захист права власності Позивача та виконання обов`язків зі сплати податків у порядку доведеного до Позивача закону. ОСОБА_1 стверджує, що наведене в сукупності викликає сумніви в об`єктивності та неупередженості судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Хановій Р.Ф. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Практика цього Суду свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти"). При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява №4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі "Олександр Волков проти України", заява №21722/11). Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних арґументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Проаналізувавши доводи, якими обґрунтовано відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ханової Р.Ф. від розгляду справи №460/2764/18, Суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ханової Р.Ф. у цій справі, оскільки такі не ґрунтуються на існуючих обставинах, які б свідчили про упередженість чи безсторонність судді Верховного Суду Ханової Р.Ф. при розгляді вказаної справи. При цьому інші підстави передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ханової Р.Ф. і викликали необхідність її відводу, відсутні. З урахуванням зазначеного, обґрунтованих підстав для задоволення заяви про відвід немає. Керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, - у х в а л и в : Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ханової Р.Ф. у справі №460/2764/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Н.Є. Блажівська