Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/214/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2020 року Справа № 300/214/20 пров. № А/857/9660/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Затолочного В.С., при секретарі судового засідання Хомича О.Р., розглянувши у відкритому судовому в м.Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року (суддя Гундяк В.Д., м.Івано-Франківськ, повний текст складено 1 червня 2020 року) у справі за його позовом до Управління Укртрансбезпеки в Рівненській області про визнання дій протиправними,- ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП) звернувся до суду із позовом до Управління Укртрансбезпеки в Рівненській області (далі Управління) в якому просив визнати протиправними дії відповідача, вчинені 15.08.2019 на стаціонарному пункті габаритно-вагового контролю, який розміщений на автодорозі Київ-Чоп 434 км, які полягають у порушенні порядку проведенні габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля SCANIA з реєстраційним номером НОМЕР_1 (далі ТЗ), який належить ФОП та порядку нарахування останньому плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом згідно розрахунку від 15.08.2019 №1308 (далі Розрахунок). Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року провадження у справі закрито. Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить таку скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі із покликанням на окремі обставини справи вказує, що позивач оскаржує дії територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління під час здійснення габаритно-вагового контролю, а не Розрахунок, як рішення органу владних повноважень щодо позивача. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Зі змісту позовної видно, що 15.08.2019 посадовими особами Управління проведено габаритно-ваговий контроль ТЗ, який належить ФОП. За результатами проведення габаритно-вагового контролю ТЗ, посадовими особами органу Управління складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0022910 та Розрахунок, яким нараховано до сплати 708 євро. Про наведені вище обставини позивачу-апелянту стало відомо із отриманої ним претензії про сплату плати за проїзд, що надійшла від Управління від 28.08.2019 №44228/34/24-19 (а.с.11-26). Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС (в редакції, чинній на час звернення до суду з розглядуваним позовом) адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Частиною першою статті 2 КАС передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача. Положеннями пунктів 1, 5 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. Аналізуючи матеріали справи та зміст позовної заяви і апеляційної скарги суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що заявлені ФОП вимоги фактично стосується незгоди позивача з складенням розрахунку плати за проїзд від 15.08.2019. Разом з тим, самі дії відповідача щодо складання Розрахунку за результатами проведеного зважування транспортного засобу жодним чином не спричиняють виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків позивача. У спірних відносинах Укртрансбезпекою відповідно до наданих їй повноважень та за умови встановлення під час проведення габаритно-вагового контролю перевищення автомобілем перевізника вагових або габаритних показників параметри яких перевищують нормативні за встановленою формулою здійснюється лише нарахуванням плати за проїзд, що оформлюється відповідним розрахунком. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Водночас, сама плата за проїзд є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та у разі недобровільної сплати стягується шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Відтак, оскаржуваний Розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому, Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Враховуючи наведене, розглядувані вимоги у цій справі не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку правову позицію, в аналогічних відносинах, висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року №11-1173апп18. Згідно пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено та підписано 17 грудня 2020 року у зв`язку з перебуванням судді-доповідача на курсах з підвищення кваліфікації у період з 07.12.2020 по 11.12.2020 та судді зі складу колігії з 14.12.2020 по 16.12.2020.