Постанова 4857 № 461/1185/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 461/1185/20 пров. № А/857/12397/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Большакової О.О., Пліша М.А. за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 08 вересня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя - Стрельбицький В.В., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Мосура Віталія Миколайовича про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 в лютому 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Мосура В.М. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 24.12.2019 ЛВ10-3018. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08 вересня 2020 року у справі № 461/1185/20 позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить таку скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В доводах апеляційної скарги посилаючись на норми процесуального права вказує, що в суду першої інстанції не було підстав для залишення адміністративного позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, оскількив матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про дату розгляду справи. Крім того, вказує, щойого неявка у судове засідання не перешкоджала розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Залишаючи адміністративний позов без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, який не є суб`єктом владних повноважень, та який був повідомлений про дату, час та місце судових засідань у цій справі, повторно не з`явився в судове засідання, не подав суду жодних доказів поважності причин неявки та не подав заяви про розгляд справи у його відсутності. Такі висновки суду першої інстанції є помилковими та зроблені з порушенням норм процесуального права з огляду на таке. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України). За визначенням частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Положеннями частини п`ятої статті 205 КАС України передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки. Приписами пункту 4 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. За змістом наведених норм процесуального законодавства вбачається, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за існування сукупності таких умов: а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання; б) відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності; в) неявка (повторна неявка, якщо він не є суб`єктом владних повноважень)позивача в судове засідання (підготовче засідання) без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки; г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача; ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів. Таким чином, лише у випадку повторної неявки належним чином повідомленого позивача, який не повідомив суд про причини своєї неявки і від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду. Поряд з цим колегія суддів зазначає, що статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення їх до адміністративної відповідальності, які віднесені до переліку категорій термінових справ, особливості розгляду яких визначені параграфом 2 Глави 11 КАС України. За правилами частини першої статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Таким чином, суд першої інстанції повинен розглянути цю справу протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Приписами статті 268 КАС України встановлені особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ (визначених статтями 273 - 277,280 - 283, 285 289 цього Кодексу). Так, відповідно до цієї статті у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. При цьому, важливо наголосити, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (частина третя статті 268 КАС України). Наведені положення викликані скороченим терміном розгляду даної справи (10 днів з дня відкриття провадження у справі, що передбачено частиною першою статті 286 КАС України), у зв`язку із чим неявка будь-кого з учасників справи не є перешкодою для її розгляду по суті. Аналіз положень статей 268 та 286 КАС України, враховуючи обмеженість строку розгляду судами першої інстанції справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, обумовлює висновок про відсутність застережень щодо неможливості розгляду справи судом за відсутності сторін, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи. При цьому, учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи також і з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. З наведеного вбачається, що неявка позивача у судове засідання у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для відкладення розгляду справи, а його повторна неявка - не є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною першою статті 240 КАС України, суд на підставі аналізу матеріалів справи та думки інших учасників справи повинен, серед іншого, дослідити питання можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача, а також з`ясувати, чи не наполягає відповідач на розгляді справи по суті на підставі наявних у ній доказів. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 826/10538/17 (провадження № К/9901/54003/18). Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не враховано, в даному випадку, особливості розгляду справ, передбачених статтею 286 КАС України, при розгляді яких неприбуття у судове засідання учасника справи, не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції, а отже не враховано можливість розгляду справи по суті за відсутності позивача. Крім того, оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не містить жодних висновків щодо неможливості розгляду справи по суті за відсутності позивача. Суд першої інстанції не вказав про необхідність заслухати особисті пояснення позивача, а також, що його неявка перешкоджає розгляду справи. Також апеляційним судом встановлено, що явка позивача в судове засідання судом першої інстанціїобов`язковою не визнавалась. Наведені обставини в своїй сукупності під час прийняття процесуального рішення залишилися поза увагою суду першої інстанції. За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду під час розгляду з підстав повторної неявки у судове засідання позивача є необґрунтованим. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не з`ясовано наведені обставини та залишаючи позов без розгляду, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У справі Bellet v. France Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні в справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Постановивши ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права доступу до суду, що свідчить про порушення його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантоване статтею 5 КАС України. Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відповідно до положень частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що є підставою для скасування ухвали суду про залишення позову без розгляду, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті. Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 312, 317, 320, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 08 вересня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №461/1185/20 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова М. А. Пліш Повне судове рішення складено 17 грудня 2020 року Помічник заступника голови суду Довгополов Артем Олександрович 17.12.2020