Постанова 4857 № 461/1506/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 461/1506/25 пров. № А/857/19696/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Пліша М.А., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 23 квітня 2025 року (судді Юрківа О.Р. розглянутої у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Львові) у справі №461/1506/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, серія ЕНА №4033183 від 08.02.2025 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23 квітня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали допущено порушення норм процесуального та матеріального права. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Галицького районного суд м. Львова від 26.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 24.03.2025. 03.03.2025 до суду ОСОБА_1 подав клопотання про приєднання доказів, а саме довідку виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №425/02-33 від 19.02.2025, розгляд клопотання просить провести за відсутності сторони позивача. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.03.2025 оголошено перерву у справі. Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23 квітня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду, оскільки належним чином повідомлений позивач у судове засідання повторно не з`явився, не повідомивши про причини неявки, та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 205 КАС України. Так, частиною п`ятою цієї статті передбачено, що в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки. Наведена норма кореспондується із закріпленим у пункті 4 частини першої статті 240 КАС України правилом, за яким позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. Таким чином, підставою для ухвалення процесуального рішення про залишення позовної заяви без розгляду є повторне неприбуття позивача у судове засідання без поважних причин, за умови належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. При цьому неприбуття в судове засідання позивача належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, є повторним, коли ні позивач, ні його представник вдруге не прибули на розгляд справи, і в суду є достовірні дані (докази) про те, що обидва рази позивача належним чином повідомлено, а також сторонами не було заявлено підставне клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд такої без їх участі. Перше таке неприбуття тягне за собою відкладення розгляду справи. Системний аналіз вказаних норм дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що залишення адміністративного позову без розгляду на стадії судового розгляду справи по суті є можливим лише в разі наявності підстав для висновку про те, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, позивач (представник позивача) без поважних причин не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, за умови неможливості проведення такого засідання за відсутності позивача (неявка перешкоджає розгляду справи). Суд апеляційної інстанції зауважує, що у розумінні КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Тому, будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи. Так, справи про притягнення до адміністративної відповідальності належать до окремої категорії термінових адміністративних справ, особливості розгляду яких встановлені у главі 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) пункт 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)». У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Разом з тим, враховуючи суб`єктний склад осіб, які беруть участь у справі, предмет та підстави позову, термін розгляду справи судом першої інстанції, що повинен відбуватися на підставі 286 КАС України з дотриманням порядку передбаченим спеціальною статтею 268 КАС України, та можливості згідно частини 3 статті 268 КАС України щодо неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, що не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а тому колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, щодо перегляду постанови відповідача по суті, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, також суд першої інстанції не розглянув клопотання, яке зареєстроване в суді 03.03.2025 про приєднання доказів, а саме довідку виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №425/02-33 від 19.02.2025, в якому позивач просить розгляд клопотання провести за відсутності сторони позивача. Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи наведене з врахуванням вказаних законодавчих положень та статті 320 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідно апеляційну скаргу задовольнити частково, оскільки позивач просить також в апеляційній скарзі ще стягнути судові витрати, що не підлягає до задоволення, оскільки не передбачено процесуальним законодавством в межах перегляду процесуальної ухвали, яка скасовується апеляційним судом і направляється для продовження розгляду по суті поданої заяви позивача. Судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 308, 311, 317, 320, 321, 322, 328 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 23 квітня 2025 року у справі №461/1506/25 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк М.А. Пліш Повний текст постанови складено 20.06.2025