Постанова 4856 № 560/2798/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2798/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К. Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 16 грудня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року (прийнято в м. Хмельницький 23.09.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправними (незаконними) та скасувати вимоги Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21 січня 2020 року № Ф-24315-17 та від 20 лютого 2020 року № Ф-24315-17. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року вищевказану позовну заяву залишено без розгляду. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане судове рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми процесуального права щодо визначення строку звернення до суду. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні. В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про час та місце розгляду спарви, не з`явилися. До суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно з п. 2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Так, судом першої інстанції встановлено, що предметом оскарження в даній справі є дві вимоги Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 21 січня 2020 року № Ф-24315-17 та від 20 лютого 2020 року № Ф-24315-17, які, як стверджує позивач, він отримав 10.03.2020 року. Згідно з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, вимога Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21 січня 2020 року № Ф-24315-17 вручена позивачу 05.02.2020 року, а вимога від 20 лютого 2020 року № Ф-24315-17 вручена позивачу 29.02.2020 року. Граничним строком на оскарження вимоги Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21 січня 2020 року № Ф-24315-17 є 17.02.2020 року, а граничним строком на оскарження вимоги Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 20 лютого 2020 року № Ф-24315-17 є 11.03.2020 року. Проте, правом на оскарження вказаних вимог в адміністративному порядку позивач не скористався, та 04.06.2020 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із вказаним вище адміністративним позовом. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду в зв`язку із пропущенням процесуального строку на звернення до суду.

Мотивувальна частина. Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до ч.1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону). Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до положень частини другої статті 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються зокрема принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Таким чином, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон № 2464-VI. Разом з тим, в силу вимог пункту 4 частини першої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб. Згідно з абзацами 6 та 7 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У той же час абзацом 11 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що у разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку. Отже, вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманою вимогою, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження. Як вже зазначалось вище, статтею 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, вимогами статті 122 КАС України чітко визначено, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Колегія суддів зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. При цьому, 10-денний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що відповідною вимогою про сплату боргу (недоїмки) порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи оскаржить вона її в судовому або адміністративному порядку. Аналогічний правовий висновок щодо застосування до спірних відносин десятиденного строку звернення до суду неодноразово викладений у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 року у справі № 802/983/18-а, від 17.07.2019 року у справі № 0740/1050/18, від 08.08.2019 року у справі № 480/106/19. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави для застосування шестимісячного строку звернення до суду в даній категорії справ у суду відсутні. Крім того, при вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду колегія суддів звертає увагу також на практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа "Мельник проти України") погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Отже, системний аналіз зазначених процесуальних норм КАС України та практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що при вирішенні питання дотримання строків звернення з позовною заявою слід враховувати не тільки безпосередню обізнаність особи про факти порушення її прав, а й об`єктивну можливість цієї особи знати про ці факти. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, вимога Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21 січня 2020 року № Ф-24315-17 була вручена позивачу 05.02.2020 року, а вимога від 20 лютого 2020 року № Ф-24315-17 вручена позивачу 29.02.2020 року. Тобто, кінцевим строком на оскарження вимоги Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21 січня 2020 року № Ф-24315-17 є 17.02.2020 року. Кінцевим строком на оскарження вимоги Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 20 лютого 2020 року № Ф-24315-17 є 11.03.2020 року. При цьому, позивач зазначив, що згідно умов договору оренди поштової скриньки, укладеного між позивачем та 27-м поштовим відділенням, усю поштову кореспонденцію, яка йому надходить, працівники цього відділення кладуть у скриньку, тому фактично дані вимоги позивач виявив у поштовій скринці №1585, яку він орендує у 27-му поштовому відділенні м. Хмельницького лише 10 березня 2020 року. Таким чином, навіть з урахуванням наведених позивачем обставин, граничним строком на оскарження вимог Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21 січня 2020 року № Ф-24315-17 та від 20 лютого 2020 року № Ф-24315-17 є 23.03.2020 року Отже, звернувшись до суду лише 04 червня 2020 року з позовом про скасування податкових вимог про сплату боргу (недоїмки) від 21 січня 2020 року № Ф-24315-17 та від 20 лютого 2020 року № Ф-24315-17, позивач пропустив 10-денний строк звернення до суду, який встановлений Законом № 2464-VI. Так, у відповідності до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. За правилами частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції може залишити позовну заяву без розгляду і в тому випадку, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, а також і в тому випадку, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважним, що й було зроблено судом першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Так, позивач у клопотанні про поновлення строку зазначив, що на його думку ним не пропущено строк звернення до суду, а якщо пропущений, то з поважаних причин, оскільки у зв`язку із прийняттям 11.03.2020 Кабінетом Міністрів України постанови №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в Україні з 12 березня 2020 року встановлено карантин. Між тим зауважив, що відповідно до п.3 розділу VI «Прикінцевих положень» КАС України, під час дії карантину, у тому числі строки звернення до суду продовжуються на строк дії такого карантину. Проте, колегія суддів критично оцінює наведені доводи позивача з огляду на наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" в Україні з 12 березня 2020 року встановлено карантин. При цьому, слід зауважити, що продовження процесуальних строків звернення до суду вказаною постановою Кабінету Міністрів України не вирішувались та не встановлювались обмеження щодо порядку звернення до суду. Між тим, 30 березня 2020 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540- IX, згідно якого розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину." Вказаний вище Закон №540-IX від 30.03.2020 року набрав чинності з дня опублікування (02.04.2020 року). Отже процесуальні строки передбачені КАС України, зокрема строки звернення до адміністративного суду до 02.04.2020 року могли бути поновлені та продовжені тільки у випадках визначених статтею 121 КАС України, тобто якщо суд визнає причини його пропуску поважними. Таким чином колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку не застосовуються положення п. 3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України, якими продовжено строки (в тому числі строк звернення до суду) на час дії карантину, оскільки карантин оголошено з 12.03.2020 року, а граничний строк на оскарження вимоги від 21 січня 2020 року № Ф-24315-17 сплинув 17.02.2020 року, вимоги від 20 лютого 2020 року № Ф-24315-17 сплинув 11.03.2020 року. Відповідно до положень частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Також, пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України установлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, відтак суд першої інстанції правомірно залишив адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду. Що посилань позивача на те, що не відповідає дійсності твердження суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду і не довів підстав для поновлення строку звернення до суду, оскільки він за цей період переніс дві операції, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 1 статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог. З матеріалів справи встановлено, що суду першої інстанції не подавались докази, які б підтверджували, що позивач за період з 18.02.2020 по 15.03.2020 переніс дві операції та перебував на стаціонарному лікуванні, зокрема: виписка з медичної карти стаціонарного хворго КНП «Хмельницький обласний протипухлинний центр» ХОР, заключення ТОВ «Сілмедгруп» від 29.02.2020, виписка із медичної карти ТОВ «Медичний центр Альтамедика», виданих на ім`я ОСОБА_1 та договір про надання медичних послуг № 443933, укладений 12.03.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Медичний центр Альтамедика». При цьому, клопотання про витребування цих доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не подавав. Згідно з частиною 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Зміст апеляційної скарги свідчить про те, що позивач не обґрунтовує причини неподання клопотання про витребування доказів разом з позовною заявою або під час розгляду справи в суді першої інстанції та не зазначає про заходи, які він вживав для отримання цих доказів самостійно. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення адміністративного позову без розгляду. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.