Постанова 4851 № 520/16754/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2026 р. Справа № 520/16754/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., повний текст складено 29.10.25 по справі № 520/16754/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області застосувати при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугою років, призначеної відповідно до Закону України №1788 «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показник середньої заробітної плати в розмірі 12236,71 грн (використовується при призначенні пенсії в 2023 році) протиправною і скасувати; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області застосувати при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугою років, призначеної відповідно до Закону України №1788 «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показник середньої заробітної плати в розмірі 12236,71 грн (використовується при призначенні пенсії в 2023 році), виконати перерахунок призначеного розміру пенсії, починаючи з 26.06.2023 i здійснити виплату. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у незастосуванні при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з 27.04.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд: змінити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 по справі №520/16754/25 в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у незастосуванні при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області застосувати при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугою років, призначеної відповідно до Закону України №1788 «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показник середньої заробітної плати в розмірі 12236,71 грн (використовується при призначенні пенсії в 2023р.) - протиправною і скасувати; змінити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 по справі №520/16754/25 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 27.04.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, та прийняти в цій частині нове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області застосувати при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугою років, призначеної відповідно до Закону України №1788 «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показник середньої заробітної плати в розмірі 12236,71 грн (використовується при призначенні пенсії в 2023р.), виконати перерахунок призначеного розміру пенсії, починаючи з 26.06.2023, і здійснити виплату; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму судового збору у розмірі 3028,00 грн (1211,20 грн + 1816,80 грн). В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішенні суду першої інстанції не вказано ані сам показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, ані три роки, за які береться цей показник. Звертає увагу, що також у рішенні суду першої інстанції вказана дата 27.04.2025 (дата подання заяви про виправлення допущеної помилки), замість 26.06.2023 (дата подання заяви про перехід з пенсії за вислугою років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 21.10.2014 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області у зв`язку із призначенням пенсії за вислугою років, як працівнику освіти, у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення». 26.06.2023 позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, вид перерахунку перехід на інший вид пенсії, а саме: на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 26.06.2023 позивачку переведено з пенсії за вислугою років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Як зазначає позивачка, 27.04.2025 її представник звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести позивачці розрахунок пенсії за віком з використанням показника середньої заробітної плати в розмірі 12236,71 грн (використовується при призначенні пенсії в 2023 році). Листом від 04.06.2025 відповідач повідомив представника позивачки про те, що при проведенні перерахунку пенсії щодо переходу з пенсії за вислугою років на пенсію за віком відсутні підстави застосовувати середню заробітну плату (дохід), визначену частиною другою статті 40 цього Закону. Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у застосуванні при переведенні з пенсії за вислугою років на пенсію за віком показника середньої заробітної плати в розмірі 12236,71 грн (використовується при призначенні пенсії в 2023 році), позивачка ініціювала даний спір. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у незастосуванні при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з 27.04.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV). За приписами ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною 1 ст.10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Разом з цим, згідно зі ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі по тексту - Закон №1788-XII) за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Частиною 3 ст.45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, у випадку призначення особі пенсії за вислугу років, а надалі при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV. Великою Палатою Верховного Суду вказано, що в частині третій статті 45 Закону №1058-ІV дійсно встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак у випадку призначення іншої пенсії за іншим законом має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком). У спірному випадку з 21.10.2014 позивачці призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», тоді як пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачці призначено з 26.06.2023. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком з 26.06.2023, оскільки в даному випадку мало місце призначення іншої пенсії (за віком) за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Наведені висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23, від 27.11.2024 у справі №560/11681/23, від 16.01.2025 у справі №580/4901/22, від 27.02.2025 у справі №380/21644/23, від 25.03.2025 у справі №380/3740/24, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи. З урахуванням вищенаведеного, позивачка має право на перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020, 2021 та 2022 роки). Щодо дати, з якої позивачка має право на перерахунок пенсійної виплати та доводів апеляційної скарги з цього питання, то колегія суддів зазначає наступне. Право громадян на перерахунок пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. За обставинами справи, 26.06.2023 позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, вид перерахунку перехід на інший вид пенсії, а саме: на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 26.06.2023 позивачку переведено з пенсії за вислугою років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто, про порушення своїх прав з боку пенсійного органу позивачка повинна була дізнатись з моменту призначення пенсії за віком - з 26.06.2023. З адміністративним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду 23.06.2025, тобто з пропуском строку звернення до суду. У відповідності до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом. Колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28 липня 2022 року у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом. В обґрунтування підстав пропуску строку звернення до суду з позовом позивачка зазначила, що шестимісячний строк звернення до суду був пропущений з поважних присин (карантинні обмеження COVID-19, військовий стан, окупація та відмова мирного врегулювання питання, датована 04.06.2025, що тримана позивачкою в кінці червня 2025 року). Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, колегія суддів звертає увагу, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України встановлено карантин. 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 №731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», (далі - Закон №731-IX), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України. Пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України викладено в такій редакції: «3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення». Колегія суддів зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 16.04.2024 у справі №280/381/23 поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав. Однак, звертаючись до суду, позивачка не надала доказів неможливості подати позовну заяву у визначений КАС України строк через запровадження карантину та не вказала як саме карантинні заходи вплинули на неможливість дотримання встановлених строків. Щодо посилань позивачки на обставини запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації воєнного стану, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. У постанові від 28.11.2022 у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказав, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини. Однак, позивачкою не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду у зв`язку з запровадженням на території України воєнного стану, не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. За відсутності документів, які свідчать про наявність безпосереднього та прямого причинного зв`язку між пропуском позивачкою строку звернення до суду і запровадженням в Україні воєнного стану, вказана позивачкою причина не може бути визнана судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду із цим позовом. Також, колегія суддів враховує, що отримання позивачкою відповіді відповідача на звернення зі спірного питання не може змінювати момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Суд враховує, що позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду не містять доказів на підтвердження того, що позивачка була позбавлена можливості раніше отримати інформацію про обставини нарахування та виплати пенсії за віком, або доказів того, що відповідач чинив їй перешкоди в отриманні відповідної інформації та документів. У даному випадку, отримуючи пенсію за віком, позивачка мала реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації, із застосуванням якої середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, розраховано пенсію за віком. Реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивачки. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вказує на відсутність будь-яких належних і беззаперечних доказів на підтвердження поважності пропуску позивачкою встановленого законом строку для звернення до суду із даними позовними вимогами та неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод. Таким чином, позовні вимоги позивачки можуть бути захищені судом лише з 23.12.2024, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України, а не з 27.04.2025 (дата звернення представника позивачки із заявою про розрахунок пенсії), як помилково вважає суд першої інстанції. Зазначена позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 18.02.2025 у справі №400/5696/24, від 08.12.2025 у справі № 580/7896/24. З урахуванням вищенаведеного, наявні підстави для визнання протиправною відмови та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 23.12.2024 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2020, 2021, 2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за період з 26.06.2023 по 22.12.2024 (включно) підлягають залишенню без розгляду. Інші доводи і заперечення сторін по суті спору на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.2 ст.308 КАС України). Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивачки слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 по справі № 520/16754/25 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2020, 2021, 2022 роки. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 23.12.2024 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2020, 2021, 2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за період з 26.06.2023 по 22.12.2024 (включно) - залишити без розгляду. В іншій частині в позові відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 3028,00 грн. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко