Постанова 4850 № 360/2872/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 грудня 2020 року справа №360/2872/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року (повний текст складено 25 серпня 2020 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/2872/20 (суддя І інстанції Свергун І.О.) за позовом приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: 29.07.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот (далі позивач, ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (далі відповідач, приватний виконавець Щербаков І.М.), в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М. від 17.07.2020 ЗВП № 62598000 про арешт майна. Позовну заяву обґрунтовано тим, що 17.07.2020 приватним виконавцем Щербаковим І.М. винесено постанову ЗВП № 62598000 про арешт майна ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот, яку позивач отримав 20.07.2020. Позивач вважає, що оскаржена постанова прийнята відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому вона є протиправною та підлягає скасуванню. Згідно спірної постанови на майно позивача накладається арешт, оскільки на примусовому виконанні у відповідача знаходяться у тому числі: наказ про примусове виконання постанови № 9/5014/969/2012, виданий 04.04.2016 господарським судом Луганської області про стягнення з позивача на користь ДК Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України загальної суми 79617022,77 грн (далі Наказ № 1); наказ про примусове виконання постанови № 913/518/13-г, виданий 07.12.2016 господарським судом Луганської області про стягнення з позивача на користь ДК Газ України загальної суми 47275319,88 грн (далі Наказ № 2); наказ про примусове виконання постанови № 913/869/14, виданий 29.12.2016 господарським судом Харківської області про стягнення з позивача на користь ДК Газ України загальної суми 44046419,17 грн (далі Наказ № 3). Кінцевий строк пред`явлення Наказу № 1 до 04.04.2019, Наказу № 2 до 07.12.2019, Наказу № 3 до 29.12.2019. 19.03.2019 на підставі заяви ДК Газ України відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження № 58667811 з виконання Наказу №

1. За інформацією сайту Автоматизована система виконавчого провадження Міністерства Юстиції позивачу стало відомо, що 16.07.2020 на підставі заяви ДК Газ України Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби була винесена постанова ВП № 58667811 про повернення Наказу № 1 до ДК Газ України. Також 19.03.2019 на підставі заяви ДК Газ України відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження № 58667869 з виконання Наказу №

2. За інформацією сайту Автоматизована система виконавчого провадження Міністерства Юстиції позивачу стало відомо, що 16.07.2020 на підставі заяви ДК Газ України відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби була винесена постанова ВП № 58667869 про повернення Наказу № 2 ДК Газ України. Крім того, 19.03.2019 на підставі заяви ДК Газ України відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження № 58668051 з виконання Наказу №

3. За інформацією сайту Автоматизована система виконавчого провадження Міністерства Юстиції позивачу стало відомо, що 16.07.2020 на підставі заяви ДК Газ України відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби була винесена постанова ВП № 58668051 про повернення Наказу № 3 ДК Газ України. В цьому випадку повернення Наказів № 1, № 2, № 3 відбулось на підставі заяв ДК Газ України, а не з підстав неможливості виконання рішення або заборони на відчуження на майно, у зв`язку з чим це не є підставою для поновлення строків для повторної подачі Наказів № 1, № 2, № 3 з дня повернення цих Наказів ДК Газ України. Фактично, строк для подачі Наказів № 1, № 2, № 3 закінчився в 2019 році. Відповідно, дії відповідача з винесення постанови ЗВП № 62598000 від 17.07.2020 про арешт майна позивача на підставі Наказів № 1, № 2, № 3, строк пред`явлення яких до виконання сплинув ще у 2019 році, вчинені поза межами повноважень приватного виконавця, не відповідають вимогам Закону України Про виконавче провадження та є неправомірними. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 360/2872/20 у задоволенні позову відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначає строк пред`явлення документа до виконання після переривання саме з дня його повернення лише для випадків повернення з підстав «неможливості в повному обсязі або частково виконати рішення або встановлення заборони на звернення стягнення на майно». Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот (ідентифікаційний код юридичної особи 33270581) зареєстровано як юридична особа 24.12.2004 за № 13831210000000337. Судом встановлено, що 04.04.2016 Господарським судом Луганської області видано наказ № 9/5014/969/2012 про стягнення з ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 31301827) 3% річних у сумі 8206220,29 грн., пені у сумі 3411912,92 грн., інфляційні нарахування у сумі 67926087,57 грн., судовий збір за позовною заявою у розмірі 72801,99 грн. (далі Наказ № 1) (арк. спр. 36). 21.12.2017 Господарським судом Харківської області видано наказ № 913/869/14 про стягнення з ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот (ЄДРПОУ 33270581) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ЄДРПОУ 31301827) 257096613,12 грн. інфляційних втрат, 17933755,02 грн. 3% річних, 327263,04 грн. судового збору (далі Наказ № 2) (арк. спр. 48). 29.02.2016 Господарським судом Харківської області видано наказ №913/869/14 про стягнення з ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот (код ЄДРПОУ 33270581) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 31301827) 26102541,19 грн. інфляційних втрат, 17933755,02 грн. 3% річних, 10122,96 грн. судового збору (далі Наказ № 3) (арк. спр. 57). 07.12.2016 Господарським судом Луганської області видано наказ №913/518/13-г про стягнення з ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот (ЄДРПОУ 33270581) на користь Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ЄДРПОУ 31301827) інфляційні нарахування в сумі 16629105,41 грн, 3% річних в сумі 30577394,47 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 68820,00 грн (далі Наказ № 4) (арк. спр. 71). Накази № 1, № 2, № 3 та № 4 перебували на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.07.2020 ВП № 58667811 наказ № 9/5014/969/2012 від 04.04.2016 повернуто стягувачу за його заявою. Пунктом 3 постанови встановлено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 16.07.2023 (арк. спр. 39-40). Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.07.2020 ВП № 58667721 наказ № 913/869/14 від 21.12.2017 повернуто стягувачу за його заявою. Пунктом 3 постанови встановлено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 16.07.2023 (арк. спр. 49-50). Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.07.2020 ВП № 58668051 наказ № 913/869/14 від 29.02.2016 повернуто стягувачу за його заявою. Пунктом 3 постанови встановлено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 16.07.2023 (арк. спр. 62-63). Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.07.2020 ВП № 58667869 наказ № 913/518/13-г від 07.12.2016 повернуто стягувачу за його заявою. Пунктом 3 постанови встановлено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 16.07.2023 (арк. спр. 73-74). 16.07.2020 дочірня компанії Газ України звернулася до приватного виконавця Щербакова І.М. з заявами про відкриття виконавчих проваджень на підставі Наказів № 1, № 2, № 3 та № 4 (арк. спр. 33-35, 45-47, 54-56, 68-70). Постановою приватного виконавця Щербакова І.М. від 16.07.2020 ВП №62597669 відкрито виконавче провадження з примусового виконання Наказу № 1 (арк. спр. 42-43). Постановою приватного виконавця Щербакова І.М. від 16.07.2020 ВП №62597704 відкрито виконавче провадження з примусового виконання Наказу № 2 (арк. спр. 52-53). Постановою приватного виконавця Щербакова І.М. від 16.07.2020 ВП №62597739 відкрито виконавче провадження з примусового виконання Наказу № 3 (арк. спр. 65-66). Постановою приватного виконавця Щербакова І.М. від 16.07.2020 ВП №62597777 відкрито виконавче провадження з примусового виконання Наказу № 4 (арк. спр. 76-77). Також 16.07.2020 приватним виконавцем Щербаковим І.М. винесено постанову ВП № 62597704 про об`єднання виконавчих проваджень ВП №62597669, ВП №62597704 у зведене виконавче провадження №62598000 (арк. спр. 78-79), постанову про приєднання виконавчого провадження № 62597739 до зведеного виконавчого провадження №62598000 (арк. спр. 81-82) та постанову про приєднання виконавчого провадження № 62597777 до зведеного виконавчого провадження №62598000 (арк. спр. 84-85). 17.07.2020 приватним виконавцем Щербаковим І.М. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №62598000 винесено оскаржувану постанову про арешт майна боржника, згідно з якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат даного зведеного виконавчого провадження 490927699,70 грн (арк. спр. 87-88). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України. Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404) та Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі Закон № 1403). За визначенням статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 5 Закону № 1404 регламентовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі судових наказів. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (частина перша статті 5 Закону № 1404). Частиною першою статті 18 Закону № 1404 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Абзацом другим частини першої статті 19 Закону № 1404 встановлено, що право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу. Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Згідно з частиною першою статті 56 Закону № 1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Відповідно до частини другої статті 56 Закону № 1404 арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частина третя статті 56 Закону № 1404). Законом № 1404 передбачено підстави для винесення виконавцем постанови про арешт майна (коштів) боржника, а саме винесення її під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Як на підставу для скасування спірної постанови про арешт майна боржника ЗВП №62598000, позивач посилається на те, що кінцевий строк пред`явлення Наказів № 1, № 2, № 3 сплинув ще у 2019 році. З таким твердженням позивача суд не погоджується з огляду на таке. Згідно з ч. 5 ст. 37 Закону № 1404 повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Частинами 1, 2 ст. 12 Закону № 1404 встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Таким чином, Накази № 1, № 2, № 3 та № 4 підлягали пред`явленню у встановлені цим Законом строки, тобто наказ № 9/5014/969/2012 від 04.04.2016 - до 05.04.2017, наказ № 913/869/14 від 21.12.2017 - до 16.12.2017, наказ №913/869/14 від 29.02.2016 - до 17.02.2017, наказ №913/518/13-г від 07.12.2016 - до 22.11.2019, про що зазначено і в самих наказах. Матеріали справи свідчать про те, що Накази № 1, № 2, № 3 та № 4 у встановлені Законом строки було своєчасно пред`явлено до виконання, про що 19.03.2019 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено відповідні постанови та відкрито виконавчі провадження, що не заперечується сторонами. Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. При цьому, в силу п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону № 1404 строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. За таких обставин, зважаючи на пред`явлення стягувачем Наказів № 1, № 2, № 3 та № 4 до виконання, трирічний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався. Після переривання перебіг строку поновлюється. При цьому, ч. 5 ст. 12 Закону № 1404 передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Зазначені положення законодавства визначають момент, з якого встановлюється строк пред`явлення виконавчого документу до виконання у двох визначених законом випадках. Разом з тим, зазначеною нормою не виключається та не обмежується можливість переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання у разі повернення його стягувачу з інших підстав. У відповідності до положень п.1 ч.1 ст.37 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо зокрема стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону № 1404 повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону. Як встановлено судом, рішення судів на час подання стягувачем відповідних заяв та повернення виконавчих документів боржником не виконувалося. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що стягувачем було своєчасно пред`явлено до виконання Накази № 1, № 2, № 3 та № 4; на цій підставі було відкрито виконавчі провадження, отже, строк пред`явлення виконавчих документів до виконання перервався, після переривання перебіг строку поновився; повернення виконавчих документів за заявою стягувачу згідно постанов від 16.07.2020 не позбавило останнього права повторно пред`явити Накази № 1, № 2, № 3 та № 4 до виконання, про що приватним виконавцем 16.07.2020 було прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №62597669, ВП №62597704, ВП №62597739 та ВП №62597777. Тобто повторне пред`явлення наказів до виконання було здійснене стягувачем з додержанням строку, встановленого ст.12 Закону України Про виконавче провадження. Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц. Судом встановлено, що ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот було подано скарги на постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №62597669, ВП №62597739 та ВП №62597777, з підстав пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, однак ухвалами Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 у справі № 913/869/14, Господарського суду Луганської області від 07.08.2020 у справі № 913/518/13-г, Господарського суду Луганської області від 07.08.2020 у справі № 9/5014/969/2012 (5/65/2011) у задоволенні скарг було відмовлено (арк. спр. 95-126). З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 360/2872/20 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 360/2872/20 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 17 грудня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.Д. Компанієць