Постанова 4875 № 905/2419/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" грудня 2020 р. Справа № 905/2419/18 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. за участю секретаря Гончарова О.В. за участю представників сторін: стягувача - Мернік О.В., довіреність від 31.08.20 р. № 3 ; боржника - Тимошина О.А., довіреність від 10.07.20 р. б/н, Пирогов А.А., наказ від 28.05.15 р. №5 ; приватного виконавця - Нелюба С.А., ордер ВІ № 1026952 від 07.12.20 р., ; розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу боржника-Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" (вх. №3018 Д/2) на ухвалу господарського суду Донецької області від 19.10.20 у справі № 905/2419/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест Трейдінг", м. Миколаївка Cлов`янського району Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас", м. Селидове Донецької області про стягнення 26257778,71 грн. збитків, 8565269,80 грн. інфляційних та 1927246,88 грн. 3% річних. ВСТАНОВИЛА: Рішенням господарського суду Донецької області від 16.06.2020 у справі №905/2419/18 за результатами нового розгляду стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоінвест Трейдінг суму коштів у розмірі 24538555,20 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1 237 909,38 грн. 10.08.2020, на примусове виконання рішення суду №905/2419/18, виданий відповідний наказ. 08.09.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас подало до господарського суду Донецької області скаргу (вх.№109-юр від 04.09.2020) про: 1) визнання неправомірними дій Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко К.П. щодо відкриття виконавчого провадження №62856636 та стягнення основної винагороди, накладання арешту на кошти та майно ТОВ Шахтоуправління Донбас, вчинених в рамках виконавчого провадження №62856636; 2) скасування постанов Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко К.П. від 19.08.2020 про відкриття виконавчого провадження №62856636, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, прийнятих в рамках виконавчого провадження №62856636. Скарга обґрунтована, зокрема, тим, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельниченко К.П., при здійсненні оскаржуваних виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №62856636, порушив положення статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», частин 1, 2 статті 24, Закону України Про виконавче провадження, оскільки постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва від 19.08.2020 про відкриття виконавчого провадження №62856636 винесена з порушенням принципу територіального поділу округів виконавчих органів, на яку поширюються його функції, а тому неправомірними є й подальші оскаржувані виконавчі дії в рамках виконавчого провадження №62856636. Зокрема, боржник зазначив, що відповідно до положень статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», частин 1, 2 статті 24, Закону України Про виконавче провадження приватний виконавець має приймати до виконання документи за місцем знаходження боржника або його майна, в межах виконавчого округу приватного виконавця. Мельниченко Костянтин Павлович є приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва, в той час як відповідач не має ані місцезнаходження, ані майна в межах виконавчого округу міста Києва, оскільки він зареєстрований за місцезнаходженням в м.Селидове Донецької області, а місцезнаходженням його майна є м. Донецьк та Донецька область, Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.10.2020 у справі № 905/2419/18 у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас (вх. № 16838/20 від 08.09.2020) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича про: 1) визнання неправомірними дій Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка К.П. щодо відкриття виконавчого провадження №62856636 та стягнення основної винагороди, накладання арешту на кошти та майно ТОВ Шахтоуправління Донбас, вчинених у рамках виконавчого провадження №62856636; 2) скасування постанов Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка К.П. від 19.08.2020 про відкриття виконавчого провадження №62856636, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, прийнятих у рамках виконавчого провадження №62856636 відмовлено у повному обсязі. Відмовляючи зазначеною ухвалою у задоволенні скарги боржника на дії приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до поданої стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження у боржника, на рахунку боржника № НОМЕР_1 , відкритому в АБ Укргазбанк, із місцезнаходженням в місті Київі, тобто у виконавчому окрузі міста Києва, наявні кошти у розмірі 1000,00 грн., на підтвердження чого, стягувач надав квитанцію від 19.08.2020 № 28055717(призначення платежу-за рішенням суду). При цьому суд відхилив доводи боржника щодо того, що ним був відкритий поточний рахунок у філії ПАТ АБ Укргазбанк, яка знаходиться у м. Селидове, Донецької області, а отже й майно -кошти на рахунку, перебувають саме у Донецькій області, з огляду на те, що філія банку - це відокремлений підрозділ банку, який не є юридичною особою, діє від імені головного банку на підставі окремого положення та працює на єдиному (консолідованому) кореспондентському рахунку, з головним банком (що знаходиться безпосередньо у місті Києві). А отже, зараховані кошти на рахунок, що відкритий в філії та/або в головному банку, в будь-якому разі, акумулюються на єдиному (консолідованому) кореспондентському рахунку, та відображаються за обліком клієнтів, в межах філії, яка лише наділена повноваженнями здійснювати обслуговування клієнта по рахунку. Крім того, у приватного виконавця, на момент вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, не було підстав для сумнівів щодо місця знаходження майна боржника, оскільки, як вбачається з квитанції №28055717 від 19.08.2020, банком отримувача коштів вказано АБ Укргазбанк, а не філія. Також суд відхилив доводи боржника про те, що платіжна вимога за рахунком № НОМЕР_1 , яка була повернута банком без виконання, свідчить про відсутність коштів (майна) на рахунку боржника 19.08.2020, з огляду на те, що останнім не надано доказів, з яких можливо було простежити обіг (зарахування та/або зняття/переведення) коштів, впродовж банківського дня 19.08.2020 (виписки по рахунку).З наданої банком інформації на зворотньому боці платіжної вимоги по рахунку № НОМЕР_2 , вбачається, про наявність на ньому коштів, які станом на 19.08.2020 є арештованими. Боржник -Товариство з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас подав на зазначену ухвалу до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить цю ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас (вх. № 16838/20 від 08.09.2020) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича. В обґрунтування апеляційної скарги боржник посилається на те, що господарський суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що приватний виконавець Мельниченко К.П. відповідно до вимог чинного законодавства відкрив виконавче провадження №62856636 за місцезнаходженням майна боржника грошових коштів в сумі 1000 грн., які знаходяться на рахунку в банківській установі із зареєстрованим місцезнаходженням в м. Києві, оскільки, на думку скаржника місцезнаходження грошових коштів на рахунку банківської установи та місце реєстрації такої банківської установи не є тотожніми поняттями та можуть різниться, у зв`язку з тим, що така установа може мати численні філії поза своїм місцезнаходженням їз відкриттям в них банківських рахунків.Разом з тим, скаржник зазначає, що господарським судом першої інстанції не було досліджено надану боржником копію довідки ПАТ АТ «Укргазбанк» від 16.09.2020 № 5 315/-4/448/2020 в якій зазначено, що відкриття та розміщення рахунку № НОМЕР_1 у відділенні № 315/04 Східної регіональної дирекції АБ «Укргазбанк» у місті Краматорськ Донецької області, а не у місті Селідове Донецької області, як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі. Крім цього, скаржник зазначає, що надана стягувачем приватному виконавцю квитанція від 19.08.2020 № 28055717 не є документальни підтвердженням наявності коштів на рахунку боржника НОМЕР_1 у ПАТ "Укргазбанк" та взагалі коштів на рахунку боржника, оскільки доказом відсутності коштів на цьому рахунку є повернута Банком платіжна вимога Приватного виконавця від 19.08.2020 № 62856636 по вказаному рахунку боржника без виконання у зв`язку з відсутністю на рахунку коштів. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020 для розгляду справи №905/2419/20 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас на ухвалу господарського суду Донецької області від 19.10.2020 у справі № 905/2419/18 та призначено її розгляд на 07.12.2020 р. об 11:30. 25.11.2020 від приватного виконавця Мельниченка К.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 11579 від 25.11.2020, вх. ел. пошти 3901), в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін та приватного виконавця, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зважаючи на таке. З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 16.06.2020 у справі №905/2419/18 за результатами нового розгляду стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоінвест Трейдінг суму коштів у розмірі 24538555,20 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1 237 909,38 грн. 10.08.2020, на примусове виконання рішення суду №905/2419/18, виданий відповідний наказ. Стягувач-ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" , 19.08.2020, звернувся до приватного виконавця Мельниченко К.П. виконавчого округу міста Києва із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу №905/2419/18 від 10.08.2020, до якої додав: оригінал судового наказу, квитанцію № 28055717 від 19.08.2020 про перерахування стягувачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас коштів у сумі 1000,00 грн., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підтвердження повноважень особи, що підписала відповідну заяву. У заяві з примусового виконання наказу, обґрунтовуючи звернення до приватного виконавця округу м. Києва, стягувач зазначив, що боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас, має безготівкові кошти на рахунку в установі банку, що розташована та зареєстрована в місті Києві. В якості документального підтвердження наявності коштів на рахунку боржника в банківській установі розташованій в межах виконавчого округу міста Києва, а саме в ПАТ АБ УКРГАЗБАНК, МФО 320478, надав оригінал квитанції № 28055717 від 19.08.2020 (дата валютування - 19.08.2020), про сплату коштів на рахунок № НОМЕР_1 з призначенням платежу- на виконання рішення суду. Одночасно, стягувач, на підставі ч. 7 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження просив негайно, після відкриття виконавчого провадження, накласти арешт на кошти боржника. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко К.П. від 19.08.2020 відкрито виконавче провадження № 62856636 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/2419/18 від 10.08.2020. За наслідками прийняття вказаної постанови в межах виконавчого провадження №62856636, приватним виконавцем 19.08.2020 також винесено постанови про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, та про стягнення з боржника основної винагороди.. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з частинами 1-3 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3). За приписами частини першої статті 18 статті 26 Закону України Про виконавче провадження, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. Пунктом 2 частини 2 цієї статті Закону у повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність. Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону, виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України Про виконавче провадження знаходиться у межах, в яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України Про виконавче провадження приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України "Про виконавче провадження" і Закон Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною 3 статті 25 Закону Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органівправо приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України і таке відкриття здійснюється за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням його майна. Визначення місця вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже правомірно відкритому виконавчому провадженні здійснюється відповідно до загальних норм, якими визначаються вимоги щодо місця вчинення відповідної виконавчої дії - без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність (частина 6 статті 25 Закону та абзац 2 частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження"). Зі змісту наведеної норми частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. Згідно з інформацією Єдиного реєстру приватних виконавців України, виконавчим округом приватного виконавця Мельниченка К.П., є місто Київ. Місцезнаходженням боржника за даними єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Донецька область, м. Селидове, вул. Щорса, 10 кв. 67, яке не входить до виконавчого округу міста Києва. Також колегія суддів вважає, що на час винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 62856636 у приватного виконавця Мельниченка К.П. були відсутні підтверджені належними та допустимими доказами відомості про знаходження майна боржника у виконавчому окрузі міста Києва. Так, як зазначено вище, стягувач при зверненні до приватного виконавця Мельниченка К.П. із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу №905/2419/18 від 10.08.2020 зазначив про наявність безготівкових грошових коштів боржника сумі 1000,00 грн. на рахунку в установі банку, що розташована та зареєстрована в місті Києві - ПАТ АБ УКРГАЗБАНК, МФО 320478, на підтвердження чого надав оригінал квитанції № 28055717 від 19.08.2020 (дата валютування - 19.08.2020) про перерахування стягувачем на рахунок № НОМЕР_1 із призначенням платежу- на виконання рішення суду. Господарський суд першої інстанції правомірно пославшись на положення ч.1 ст. 51 Закону України Про банку та банківську діяльність ч. 1 ч.2 глави ІІ Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті (в редакції від 03.08.2020) (далі-Інструкція), зазначив, що філія банку, це відокремлений підрозділ банку, який не є юридичною особою, діє від імені головного банку на підставі окремого положення, та працює на єдиному (консолідованому) кореспондентському рахунку, з головним банком (що знаходиться безпосередньо у місті Києві), а тому, зараховані кошти на рахунок, що відкритий в філії та/або в головному банку, в будь-якому разі, акумулюються на єдиному (консолідованому) кореспондентському рахунку, та відображаються за обліком клієнтів, в межах філії, яка лише наділена повноваженнями здійснювати обслуговування клієнта по рахунку. Проте, надаючи оцінку квитанції від 19.08.2020 № 28055717 , господарський суд першої інстанції внаслідок незастосування норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин дійшов помилкового висновку, що вона містить відомості про наявність грошових коштів на рахунку № НОМЕР_1 на час відкриття 19.08.2020 приватним виконавцем Мельниченком К.П. виконавчого провадження 62856636. Так, в квитанції від 19.08.2020 № 28055717 зазначено відомості про ініціювання платником стягувачем ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» 19.08.2020 платежу з перерахування через касу банку платникаАТ «ПУМБ» готівки в сумі 1000 грн. на розрахунковий рахунок отримувача- ТОВ "Шахтоуправління "Донбас" в АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_1 , із призначенням платежу- на виконання рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується стягувачем в судовому засіданні, вказане перерахування здійснено на виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2019 у справі № 910/22878/17 , яким з ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" на користь ТОВ "Шахтоуправління "Донбас" стягнуто заборгованість за договором постачання вугільної продукції від 10.06.2017 № 10/06-1 основного боргу в розмірі 90 834 747,51 грн., 3% річних в сумі 4 012 278,93 грн., інфляційних в сумі 18 351 941,78 грн. та судовий збір в сумі 240 000 грн. Як пояснили представники стягувача та боржника стягувач в суді апеляційної інстанції, окрім перерахованих 19.08.2020 ТОВ "Енергоінвест Трейдінг" 1000 грн. на рахунок ТОВ "Шахтоуправління "Донбас", інших оплат на виконання зазначеного рішення суду не проводилось та зарахування зустрічних однорідних вимог у виконавчому провадженні з виконання цього рішення суду у справі № 910/22878/17 та у даній справі сторонами не здійснювалось. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі. платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів. отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. платіжний інструмент - засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому носії інформації, який використовується для ініціювання переказів. До платіжних інструментів належать документи на переказ та електронні платіжні засоби. Відповідно до статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника. Обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов`язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача. Згідно зі статтею 24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією. Банки, агенти банків та учасники платіжних систем, які приймають готівку (у тому числі за допомогою платіжних пристроїв) для подальшого її переказу, зобов`язані видати після здійснення операції (у тому числі за допомогою платіжного пристрою) касовий документ (квитанцію/чек тощо), який відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань ведення касових операцій банками України містить усі обов`язкові реквізити касового документа. Статтею 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов`язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі. Відповідно до Глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі Інструкція), Ця Інструкція розроблена відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк) та встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді; платіжні інструменти - засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунку платника; платник - особа, з рахунку якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою коштів; отримувач/одержувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу в готівковій формі; дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в банку, що обслуговує отримувача, або в установі - члені платіжної системи; Відповідно до глави 2 Інструкції, Банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції: банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника" та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається його заповнення); банк отримувача - заповнення таких реквізитів: "Отримувач", "Код отримувача", "Рахунок отримувача", "Банк отримувача" та "Підписи отримувача" (якщо згідно з формою документа вимагається його заповнення); Якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 9 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 11.11 глави 11 цієї Інструкції. Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. З наведених положень чинного законодавства вбачається, що при оформленні банківської квитанції банк платника не перевіряє й не підтверджує надходження коштів платника на рахунок одержувача, відкритий в іншому банку, а тому квитанція від 19.08.2020 № 28055717 не є документом, який містить відомості про зарахування коштів, перерахованих ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» на розрахунковий рахунок отримувача - ТОВ «Шахтоуправління`Донбас» в банку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_1 , отже вказана платіжна квиатнція від 19.08.2020 № 28055717 не може бути доказом наявності коштів на рахунку № НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» . Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 19.08.2020, тобто того ж дня , в який ТОВ «Енергоінвест Трейдінг» ініціювало перерахування грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» приватний виконавець направив до цього ж банку платіжну вимогу про перерахування із зазначеного рахунку на рахунок банку стягувача-28354111,04 в порядку стягнення коштів за наказом господарського суду Донецької області від 10.08.2020 № 905/2419/18, яка цього ж дня повернута Акціонерним банком «Укргазбанк» без виконання згідно з пунктом 21.18 та п. 2.20 глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 № 22 через відсутність грошових коштів на зазначеному рахунку. З наведеного вбачається, що станом на час звернення стягувача із заявою до приватного виконавця Мельниченко К.П. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу №905/2419/18 від 10.08.2020 та на час прийняття останнім 19.08.2020 постанови про відкриття виконавчого провадження №62856636 у нього були відсутні жодні докази про місцезнаходження боржника чи його майна в межах виконавчого округу міста Києва, в якому приватний виконавець здійснює свою професійну діяльність, й відповідно відсутні будь-які законні підстави для відкриття зазначеного виконавчого провадження та вчинення ним будь-яких виконавчих дій відносно боржника. Отже приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком К.П. порушено вимоги частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", який не провів на момент розгляду заяви стягувача обов`язкову перевірку відомостей про боржника, а відразу відкрив виконавче провадження на підставі неперевіреної та недостовірної інформації. Стосовно доводів приватного виконавця Мельниченка К.П. щодо неможливості перевірки відповідних відомостей до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що частина 8 статті 48 Закону України "Про виконавче" провадження містить припис відповідно до якого виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. Разом з тим, стаття 48 Закону регулює питання порядку звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, тобто регламентує порядок дій приватного виконавця при виконанні ним такої виконавчої дії як звернення стягнення. Дана стаття не встановлює порядок вчинення приватним виконавцем дій під час відкриття виконавчого провадження, а отже на даній стадії не підлягає застосуванню. Твердження про обов`язок виконавця в будь-якому випадку відкрити виконавче провадження, а вже потім здійснювати відповідні перевірки спростовується пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", яким встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Обов`язок виконавця, передбачений частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", винести, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа, постанову про відкриття виконавчого провадження, залежить від права приватного виконавця прийняти цей виконавчий документ до виконання. До того ж, право стягувача (частина 3 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження") зазначити у заяві про примусове виконання рішення відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, суми яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати, - є підставою для накладання виконавцем негайно після відкриття виконавчого провадження арешту на кошти боржника, як це зазначено у частині 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", але не є підставою для зміни місця виконання виконавчого документу. Відповідно до частини 6 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям на їхню письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", стосовно наявності та/або стану рахунків боржника, руху коштів та операцій на рахунках боржника за конкретний проміжок часу, а також про інформацію щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. Зазначена стаття не ставить в залежність надання інформації по рахункам боржника від наявності відкритого виконавчого провадження. Щодо доводів приватного виконавця Мельниченка К.П. про відсутність порушення прав боржника оспорюваними діями виконавця, колегія суддів зазначає, що відкриття виконавчого провадження з порушенням правил місця виконання рішення має наслідком порушення прав сторін, оскільки призводить до штучного збільшення витрат виконавчого провадження внаслідок віддаленості місцезнаходження органу чи особи, які здійснюють примусове виконання судового рішення, й безпосереднього місця вчинення виконавчих дій, що визначається місцем проживання, перебування боржника або місцезнаходженням його майна. Крім того, виконання судового рішення не за місцезнаходженням майна боржника або його місцем проживання ускладнює процес виконання та може призводити до порушення строків виконання судового рішення. На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що винесення приватним виконавцем Мельниченком К.П. постанови від 19.08.2020 про відкриття виконавчого провадження № 62856636 відбулося з порушенням вимог частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки приватний виконавець відкрив виконавче провадження 62856636 за відсутності підстав, у нього були відсутні повноваження і щодо здійснення подальших виконавчих дій стосовно боржника, а саме, накладення арешту на кошти та майно боржника шляхом винесення 19.08.2020 відповідних постанов. Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Отже, Закон України «Про виконавче провадження» встановив спеціальний порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання постанов про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження. Згідно з цим порядком відповідні спори належать до юрисдикції адміністративних судів, і їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства Подібні правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №705/1804/13-ц, від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, від 05.05.2020 у справі №589/117/17. Пунктом 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. З огляду на викладене, оскільки оскарження постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, то скарга ТОВ "Шахтоуправління "Донбас" в частині вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця з винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про скасування цієї постанови не може бути розглянута відповідно до вимог господарського процесуального закону, а оскаржувана ухвала в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Разом з тим, чинне процесуальне законодавство України не наділяє суди повноваженнями щодо зобов`язання приватних виконавців вчиняти або утриматися від вчинення певних виконавчих дій. Крім того, Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає, що приватний виконавець може скасувати винесені ним постанови на підставі судового рішення. Натомість суди за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність приватних виконавців, встановивши їх неправомірність, вирішують питання щодо скасування відповідних постанов. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що обраний боржником спосіб захисту порушених прав шляхом скасування судом постанов приватного виконавця є таким, що реально поновлює його права, порушені винесенням неправомірних постанов, та відповідає чинному законодавству. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 03.07.2020 у справі № 824/264/2018. Отже, вимоги скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас про визнання неправомірними дій Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко К.П. щодо відкриття виконавчого провадження №62856636 накладання арешту на кошти та майно ТОВ Шахтоуправління Донбас, вчинених в рамках виконавчого провадження №62856636; скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко К.П. від 19.08.2020 про відкриття виконавчого провадження №62856636, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, прийнятих в рамках виконавчого провадження №62856636 є такими, що підлягають задоволенню. Тому, оскаржувана ухвала в цій частині підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про задоволення зазначеної частини вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко К.П. Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення, яким слід: Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас (вх. № 16838/20 від 08.09.2020) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича щодо відкриття виконавчого провадження №62856636, накладення арешту на кошти та майно ТОВ Шахтоуправління Донбас, вчинені в рамках виконавчого провадження №62856636; Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича про відкриття виконавчого провадження від 19.08.2020, постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича про арешт майна боржника від 19.08.2020, постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича про арешт коштів боржника від 19.08.2020, що прийняті у рамках виконавчого провадження №62856636. Закрити провадження у справі в частині вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас (вх. № 16838/20 від 08.09.2020) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича щодо визнання неправомірними дій Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка К.П. про стягнення з боржника основної винагороди та скасування постанови від 19.08.2020 про стягнення з боржника основної винагороди, прийнятої у рамках виконавчого провадження №62856636. Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269,ст. 271, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтоуправління "Донбас" задовольнити частково. Ухвалу господарського суду Донецької області від 19.10.2020 у справі № 905/2419/18 скасувати і ухвалити нове рішення. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас (вх. № 16838/20 від 08.09.2020) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича щодо відкриття виконавчого провадження №62856636, накладення арешту на кошти та майно ТОВ Шахтоуправління Донбас, вчинені в рамках виконавчого провадження №62856636; Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича про відкриття виконавчого провадження від 19.08.2020, постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича про арешт майна боржника від 19.08.2020, постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича про арешт коштів боржника від 19.08.2020, що прийняті у рамках виконавчого провадження №62856636. Закрити провадження у справі в частині вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас (вх. № 16838/20 від 08.09.2020) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича щодо визнання неправомірними дій Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченко К.П. про стягнення з боржника основної винагороди та скасування постанови від 19.08.2020 про стягнення з боржника основної винагороди, прийнятої у рамках виконавчого провадження №62856636. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 17.12.2020 Головуючий суддя І.В. Тарасова Суддя О.О. Крестьянінов Суддя О.А. Пуль