Постанова 4856 № 240/6200/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/6200/19 Головуючий у 1-й інстанції: Шуляк Л.А. Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В. 04 листопада 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. за участю: секретаря судового засідання: Стаднік Л. В., представників позивача: Гумінського М. В., Литвинчук Н. П. представника відповідача: Коршак Л. А розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" та Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року (прийняте у м. Житомирі) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : позивач 19.04.2019 звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому з урахуванням заяви про зміну предмету просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0000951401 від 18.01.2019, №0000961401 від 19.01.2019, №0000971401 від 18.01.2019, №0000941403 від 18.01.2019, №0000961401 від 18.01.2019. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області: - №0000951401 від 18.01.2019 в частині застосування штрафу з ПДВ у сумі 157500 грн; - №0000971401 від 18.01.2019 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ по декларації за червень 2018 року у сумі 315 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги. Позивач у поданій апеляційній скарзі просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що подання платником актів списання основних засобів типової форми ОЗ-3 є належним повідомленням податкового органу про ліквідацію основних засобів, що звільняє платника від визначення податкових зобов`язань по ПДВ із балансової (залишкової) вартості основних засобів. Крім того, застосування контролюючим органом до позивача господарської санкції у вигляді пені за порушення строків валютних розрахунків у сфері ЗЕД по спливу 6 місяців з дня виявлення такого порушення (акт виїзної позапланової документальної перевірки позивача від 18.08.2017 № 494/06-30-14-03/31280048, проведеної відповідачем, та річного строку з дня порушення суб`єктом господарювання встановлених вимог Закону № 185, є протиправним. У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач зазначив, що суд першої інстанції правомірно погодився з контролюючим органом про заниження податкових зобов`язань по податку на додану вартість за жовтень 2017 року в сумі 30 637 грн. та обґрунтованість застосування штрафу в розмірі 7659 грн. (30637*25%) за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188,1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 п. 201.10 ст.201 ПК України, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування ППР № 0000961401 від 18.01.2019. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 3794725,71 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування ППР № 0000941403 від 18.01.2019. У додаткових письмових поясненнях товариство вказало, що у разі якщо внаслідок ліквідації необоротних активів отримуються товарно-матеріальні цінності (комплектувальні вироби, складові частини, компоненти або інші відходи), які оприбутковуються на матеріальних рахунках з метою їх використання в господарській діяльності платника (подальшої реалізації, тощо) на такі операції не нараховуються податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Відповідач у поданій апеляційній скарзі зазначив, що позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час подачі заперечень до перевірки, а ні під час подання позовної заяви до суду не надано документальних доказів щодо звернення до банківської установи про зміну призначення платежу та, відповідно, отриманої відповіді та/або відмови у зміні призначення платежу тощо. Водночас, в ході перевірки встановлено, що при отриманні коштів (авансового платежу) позивач не включив, їх до податкового зобов`язання, не виписав та не зареєстрував податкову накладну в ЄРПН. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020 відкрито апеляційне провадження, ухвалою суду від 04.05.2020 справу призначено до розгляду на 27.05.2020. 26.05.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину по всій території України. Враховуючи положення ст. 30 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", ст. 11 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", п. 2 ч. 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 N 530-IX, керуючись постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 та рекомендації Ради суддів України від 16.03.2020 №9рс-186/20 про запровадження особливого режиму роботи судів на період проведення карантинних заходів, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, колегія суддів дійшла висновку про відкладення розгляду справи на 07.10.2020. 07.10.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину по всій території України. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020 відкладено розгляд справи на 04.11.2020. В судовому засіданні 04.11.2020 представники позивача підтримали вимоги своєї апеляційної скарги, та просили колегію суддів її задовольнити, а рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю. Проти апеляційної скарги поданої відповідачем заперечили. Представник відповідача заперечила проти апеляційної скарги товариства. Водночас просила апеляційну скаргу відповідача задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог повністю. Водночас в задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини. На підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, наказу №2281 від 18.10.2018 відповідача було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018. За результатами перевірки складений акт перевірки №1480/06-30-14-01 31280048 від 17.12.2018, відповідно до висновків якого встановлено порушення: - п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 421 128 грн, в т.ч. по періодах: - січень 2015р. в сумі 87159 грн; - лютий 2015р. в сумі 333969 грн та завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 30 637 грн за жовтень 2017р. і від`ємного значення податку на додану вартість, що переноситься на наступні податкові періоди, в сумі 318 064 грн (рядок 21 Декларації за червень 2018р.); - п.201.10 ст.201 ПК України - платником не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, в кількості 4 шт. на загальну суму ПДВ 348 701 грн, в т.ч. за: - квітень 2016р. в сумі 315 000 грн; - лютий 2017р. в сумі 2 700 грн; - травень 2017р. в сумі 364 грн; - жовтень 2017р. в сумі 30 637 грн; - статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами і доповненнями): - при виконанні експортного контракту від 29.10.2014р. №415-VL, укладеного з нерезидентом "Tolexis Enterprises AG" (Швейцарія) валютна виручка в сумі 78 270,00 дол. США надійшла з порушенням термінів розрахунків; - при виконанні експортного контракту від 29.10.2014р. №575 VL-TI, укладеного з нерезидентом "Tolexis International LTD" (Кіпр) валютна виручка в сумі 221 080,05 дол. США надійшла з порушенням термінів розрахунків; - при виконанні експортного контракту від 02.09.2016р. №020916, укладеного з нерезидентом "RESCOM MINERAL TRADIHG FZE" (ОАЕ) валютна виручка в сумі 235 375,49 євро надійшла з порушенням термінів розрахунків. На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Житомирській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: - №0000951401 від 18.01.2019 про застосування штрафу з ПДВ у сумі 174 351 грн.. згідно вимог п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, ст. 120-1 ПК України за не складення та не реєстрацію податкових накладних протягом граничного строку передбаченого ст.201 ПК України (т.1, а.с.32-33); - №0000961401 від 18.01.2019 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлену на рахунок платника у банку по декларації за жовтень 2017 року, на 38 296 грн, у тому числі: сума завищеного бюджетного відшкодування - 30 637 грн, штрафні (фінансові) санкцій (штраф) - 7 659 грн за порушення вимог п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України (т.1, а.с.34-35, т.2, а.с.20-21); - №0000971401 від 18.01.2019 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за червень 2018 року на 318 064 грн за порушення вимог п.185.1 ст. 185. п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст.201 ПК України (т.1, а.с.36-37) - №0000941403 від 18.01.2019 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 3 794 725,71 грн, за порушення ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Постанови Правління НБУ "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (т.1, а.с.38-39). Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0000961401 було надіслано позивачу із помилкою у даті його складання - 19.01.2019, замість вірної - 18.01.2019, що підтверджується листом ГУ ДФС у Житомирській області від 29.05.2019 №7258/6/06-30-14-01, супровідним листом ГУ ДФС у Житомирській області від 18.01.2019 №720/6/06-30-14-27 та оригіналом вказаного податкового повідомлення-рішення, яке залишилось у податкового органу та було оглянуто судом, належним чином засвідчена копія долучена до матеріалів справи. Відтак, податкові повідомлення-рішення №0000961401 від 19.01.2019 та №0000961401 від 18.01.2019, є одним тим самим рішенням. Позивач не погоджуючись із вказаними рішеннями звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зазначив, що оскільки між ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" та ТОВ "Валки-Ільменіт" дійсно існували договірні відносини щодо надання фінансової допомоги, зміст даної господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку, зміни у реквізиті "Призначення платежу" погоджені між сторонами переказу, то кошти в сумі 1 890 000 грн, що надійшли згідно виписки банку від 22.04.2016 на розрахунковий рахунок ТОВ "Валки-Ільменіт" від ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" були поворотною фінансовою допомогою. Водночас, враховуючи, що демонтаж та списання лінії електропередачі проведено позивачем за самостійним рішенням, дана операція не відноситься до перелічених винятків щодо застосування абз.1 п.189.9 ст.189 ПК України. За таких обставин, при проведенні списання основних засобів (лінії електропередачі) позивач зобов`язаний був нарахувати податкові зобов`язання на суму списання та зареєстровати в ЄРПН податкову накладну. Крім того, застосування контролюючими органами санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі нарахування пені за порушення строків розрахунків, повинно здійснюватися з урахуванням терміну позовної давності (1095 днів), а тому оскільки валютна виручка в сумі 235375, 49 євро у законодавчо встановлені терміни не надійшла, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 3 794 725,71 грн за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, Апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори. Згідно ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Пунктом 188.1 ст.188 ПК України, передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. За приписами п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Стосовно не включення до бази оподаткування податком на додану вартість коштів у вигляді авансових платежів, які надійшли на розрахунковий рахунок підприємства, що призвело до заниження податкових зобов`язань в сумі 315 000 грн за квітень 2016 року, колегія суддів зазначає таке. Підставою для висновку контролюючого органу була інформація, що згідно виписки банку від 22.04.2016 на розрахунковий рахунок ТОВ "Валки-Ільменіт" надійшли кошти від ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" в сумі 1 890 000 грн з призначенням платежу "Оплата за поставку ільменітового концентрату по договору №1347-1 від 19.12.2013, в т.ч. ПДВ". Водночас, позивач вказує, що дані кошти надійшли як поворотна фінансова допомога, а у призначенні платежу контрагентом було допущено помилку. Так, відповідно до договору поставки від 19.12.2013 №1347-1 ТОВ "Валки-Ільменіт" (постачальник) здійснювало продаж ільменітового концентрату ПрАТ "Кримський Титан" (нова назва - ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс") (покупець). У періоді, що перевірявся по зазначеному договору поставки товариством було реалізовано товару на загальну суму 32 693 949 грн, в т.ч. ІІДВ. При цьому, станом на 01.04.2016 розрахунки за поставлений товар покупцем проведені в повному обсязі, заборгованість по бух. рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" по контрагенту ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" відсутня, що підтверджено контролюючим органом в ході перевірки. Кошти в сумі 1 890 000 грн, що надійшли згідно виписки банку від 22.04.2016 на розрахунковий рахунок ТОВ "Валки-Ільменіт" від ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" в бухгалтерському обліку позивача відображені по бухгалтерському рахунку 685/1 "Розрахунки з іншими кредиторами", Д-т рахунку 311 К-т рахунку 685/1, як поворотна фінансова допомога. Разом з тим, як зазначає позивач, ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" допущено помилку в такому реквізиті платіжного доручення №58298 від 22.04.2016 як "Призначення платежу", а саме: замість вірного призначення "Надання безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі згідно договору № 14/505 від 21.03.2016, без ПДВ" було помилково вказано "Оплата за поставку ільменітового концентрату по договору №1347-1 від 19.12.2013, в т.ч. ПДВ 55 000,00 грн". Як вірно встановлено судом першої інстанції, що між ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" (позикодавець) та ТОВ "Валки-Ільменіт" (одержувач) 21.03.2016 укладено договір №14/405 про надання безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі. Згідно п.1.1 вказаного договору позикодавець надає одержувачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 100 000 000 грн без ПДВ на поворотній основі зі строком повернення до 30.12.2016, а одержувач зобов`язується отримати її та повернути в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п.3.1 фінансова допомога (її частина) надається у безготівковому порядку (платіжним дорученням) шляхом перерахування суми грошових коштів фінансової допомоги (її частини), визначеної у п.1.1 цього договору на рахунок одержувача. Додатковими угодами №1 від 23.12.2016 та №2 від 29.12.2017 продовжено строки повернення даної фінансової допомоги до 30.12.2018 (т.1, а.с.192-195). Записи у картці рахунку 685.1 позивача за період з 01.01.2016 по 30.06.2018 по контрагенту ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" свідчать про те, що повернення фінансової допомоги здійснювалось позичальником у відповідності до вищевказаного договору. При цьому ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" виявило вищевказану помилку у реквізиті "Призначення платежу" вже після списання коштів зі свого рахунку, про що листом №243 від 21.04.2019 повідомило ТОВ "Валки-Ільменіт". Статтею 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-111 від 05.04.2001 (далі - Закон №2346-111) установлено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. За приписами п. 32.3 ст. 32 Закону №2346-111 банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону. Відповідно до п. 22.6 ст. 22 Закону №2346-111, обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника. Згідно п. 30. 1 ст. 30 Закону №2346-111 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Відповідно до п. 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція №22) реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками. Згідно п. 2.9 Інструкції № 22 банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених нормативно-правовими актами Національного банку України, які можуть стосуватися, зокрема, зміни з ініціативи банку платника номера рахунку платника, назви та коду банку платника, при частковому виконанні платіжної вимоги. Внесення банком змін до реквізиту платіжного доручення "Призначення платежу" нормативно-правовими актами не передбачається. Цей реквізит заповнюється платником таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і несе за неї відповідальність. Заповнення цього реквізиту банки перевіряють лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.7 глави 3 Інструкції № 22). Пунктом 2.29 Інструкції № 22 передбачено, що платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжне доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку, і оформити нове з необхідними змінами. За приписами п. 1.19 Інструкції № 22 банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) (обов`язкових платежів). Крім того, в силу п. 33.2 Закону №2346-111 платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації. Таким чином, питання щодо внесення змін до реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача вирішується між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, оскільки платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку. Отже, порядок узгодження між сторонами питань щодо проведення безготівкових розрахунків після зарахування коштів на рахунок отримувача чітко не визначений законодавством та відбувається на власний розсуд сторонами таких розрахунків. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №2а-335/10/2670. Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо врахування наданого під час перевірки листа №243 від 21.04.2019 щодо зміни реквізиту "Призначення платежу", і зазначає, що він підтверджує дійсний зміст господарської операції в рамках якої відбулось перерахування вказаних коштів. Відтак враховуючи, що між ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" та ТОВ "Валки-Ільменіт" дійсно існували договірні відносини щодо надання фінансової допомоги, зміст даної господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку, зміни у реквізиті "Призначення платежу" погоджені між сторонами переказу, а тому доводи позивача, що кошти в сумі 1 890 000 грн, які надійшли згідно виписки банку від 22.04.2016 на розрахунковий рахунок позивача від ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" були поворотною фінансовою допомогою. Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. Згідно з п.п. "а" та "б" п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та/або послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу. За приписами п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання послуг будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. А постачання товарів будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України). У зв`язку з тим, що операція з надання/отримання платником поворотної фінансової допомоги не підпадає під визначення операцій з постачання товарів/послуг, така операція не є об`єктом оподаткування ПДВ, відповідно в даному випадку відсутній обов`язок платника виписувати та реєструвати податкову накладну. Таким чином, кошти в сумі 1 890 000 грн, що надійшли 22.04.2016 на розрахунковий рахунок позивача від ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" як поворотна фінансова допомога, правомірно не включено до бази оподаткування податком на додану вартість коштів. Отже, податкове повідомлення-рішення №0000971401 від 18.01.2019 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за червень 2018 року на 315 000 грн та податкове повідомлення-рішення №0000951401 від 18.01.2019 про застосування штрафу з ПДВ у сумі 157 500 (315 000*50%) грн є протиправними та підлягають скасуванню. З приводу заниження податкового зобов`язання на 30 637 грн по списаній лінії електропередачі, апеляційний суд зазначає таке. Так, під час перевірки проведено аналіз списання позивачем товарно-матеріальних цінностей та основних засобів, в тому числі і тих, які використовувались не у господарській діяльності, зокрема по бух. рахунках 10, 13, 20, 97, 949, 946 та встановлено, що в окремих випадках підприємством не проведено коригування податкового кредиту шляхом нарахування податкового зобов`язання відповідно до законодавчих вимог, а саме: - в сумі 30 637 грн. за жовтень 2017 року, бух. проведення Д-т рах.97 "Інші витрати" - К-трах.103 "Будинки, споруди, передавальні пристрої" - при проведенні списання лінії електропередачі внаслідок її демонтажу (акт демонтажу від 11.09.2017 №11/09 та акт на списання від 12.09.2017 №12/09) загальною балансовою вартістю 372 234 грн підприємством суму зносу вказаної лінії відображено по рах.13 "Амортизація" (Д-т рах.13 К-т рах.103) 219 047 грн, та залишкову вартість відображено по рах.97 "Інші витрати" (Д-т рах.97 К-т рах.103) 153 187 грн. Крім того, оприбутковано матеріали від демонтажу в сумі 27 460 грн. На залишкову вартість списаної лінії електропередачі підприємством не проведено нарахування податкового зобов`язання. Відповідно до п. 189.9 ст. 189 ПК України якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма п. 189.9 ст. 189 ПК України не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням. За змістом наведених вище положень п 189.9 ст. 189 ПК України в тому випадку, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються і платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів в інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, правила щодо оподаткування такої ліквідації, встановлені в абз. 1 п. 189.9 ст. 189 ПК України, не поширюються. Згідно з Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія. Ця постійно діюча комісія: здійснює безпосередній огляд об`єкта, що підлягає списанню; встановлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об`єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість; складає і підписує акти на списання основних засобів. У разі списання основних засобів, які вибувають в результаті аварії або стихійного лиха, до акта додається копія акту аварії і зазначаються обставини стихійного лиха. Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів. Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об`єктів основних засобів. Так, згідно наказу (розпорядження) від 01.09.2017 № 60/1-од створено спеціальну комісію зі списання ТМЦ, основних засобів, введення в експлуатацію основних засобів, малоцінних матеріальних необоротних активів, МШП, нематеріальних активів. Згідно акту демонтажу №11/09 від 11.09.2017, акту списання №12/09 від 12.09.2017, акту списання основних засобів від 31.10.2017, акту огляду №30/08 від 29.08.2017 у зв`язку із відпрацюванням ділянки землевідводу, на якій була змонтована електролінія, позивачем вирішено демонтувати та ліквідувати електролінію ВЛЕП 6 кВТ. Актом експертної комісії зроблено висновок про непридатність для подальшого використання основного засобу та демонтаж, ліквідацію, списання такого об`єкта з основних засобів балансу підприємства, та оприбуткування як матеріали б/у на склад підприємства. Копії згаданих документів щодо списання основних засобів долучено до матеріалів справи. Ці ж самі документи платник надав також і під час проведення перевірки. Крім того, згідно вимог Узагальнюючої податкової консультації № 673 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018 та Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561, на які посилається контролюючий орган у податковій консультації, для не нарахування платником податків зобов`язань з податку на додану вартість факт розібрання основного засобу у разі його ліквідації повинен підтверджуватись актом комісії підприємства (що і зроблено позивачем). При цьому, жодних приписів щодо того, що у такому випадку розібрання основного засобу має відбуватись лише за відсутності згоди платника податку, зазначена Узагальнююча податкова консультація № 673 в собі не містить, що узгоджується з приписами п. 189.9 ст. 189 ПК України. Таким чином, позивачем дотримані вимоги законодавства щодо документального оформлення операції по ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податків. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 06.05.2020 у справі № 813/5611/15. Так, ВС у зазначеній постанові дійшов висновку, що норма пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України в тому випадку, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються і платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів в інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, правила щодо оподаткування такої ліквідації, встановлені в абзацом 1 пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, не поширюються. Отже, контролюючий орган дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 п.201.10 ст.201 ПК України, а тому податкові повідомлення-рішення №0000961401 від 18.01.2019 та №0000951401 від 18.01.2019 є протиправними та підлягають скасуванню. Щодо порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та застосування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 3 794 725,71 грн апеляційний суд зазначає таке. Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР (в редакції, чинній на момент існування даних правовідносин, далі - Закон №185), а саме: несвоєчасне надходження валютних коштів за зовнішньоекономічними контрактами від 29.10.2014 №415- VL, від 29.10.2014 №575 VL-TI, від 02.09.2016 №020916. Зокрема зазначено, що резидентом укладено експортні контракти з: - нерезидентом - компанією "Tolexis Enterprises AG" від 29.10.2014 №415-VL про експорт руди та концентратів титанових, на виконання умов якого резидентом було відвантажено товар на загальну суму 444 210,00 дол. США, що еквівалентно 9 575 052,48грн. В періоді, що перевірявся по даному контракту, на валютний рахунок ТОВ "Валки-Ільменіт" від нерезидента надійшла виручка за відвантажений товар на загальну суму 613 050,00 дол. США, в тому числі в сумі 78 270 дол. США надійшла з порушенням термінів (граничний термін надходження валютної виручки 27.08.2015, кількість прострочених днів 1); - нерезидентом - компанією "Tolexis International LTD" від 29.10.2014 №575 VL-TI про експорт руди та концентратів титанових, на виконання умов якого резидентом було відвантажено товар на загальну суму 149 410,00 дол. США, що еквівалентно 3 656 948,92 грн. В періоді, що перевірявся по даному контракту, на валютний рахунок ТОВ "Валки-Ільменіт" від нерезидента надійшла виручка за відвантажений товар на загальну суму 610370,00 дол. США, в тому числі з порушенням термінів по сумі 69 680,00 дол. США (граничний термін надходження валютної виручки 08.02.2015, кількість прострочених днів 4), по сумі 16 080,00 дол. США (граничний термін надходження валютної виручки 09.02.2015, кількість прострочених днів 3), по сумі 32 160,00 дол. США (граничний термін надходження валютної виручки 10.02.2015, кількість прострочених днів 2) та по сумі 103 160,05 дол. США (граничний термін надходження валютної виручки 25.02.2015, кількість прострочених днів 6); - нерезидентом - компанією "RESCOM MINERAL TRADIHG FZE" від 02.09.2016 №020916 про експорт руди та концентратів титанових, на виконання умов якого резидентом було відвантажено товар на загальну суму 3 050 000,00 євро, що еквівалентно 86061026,50грн. В періоді, що перевірявся по даному контракту, на валютний рахунок ТОВ "Валки-Ільменіт" від нерезидента надійшла виручка за відвантажений товар на загальну суму 3 050 000,00 євро, в тому числі в сумі 235 375,49 євро надійшла з порушенням термінів (граничний термін надходження валютної виручки 09.03.2017, кількість прострочених днів 410). Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані у статті 44 ГК України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Наведений вище принцип вільного вибору і самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, перш за все, встановлює можливість для суб`єктів підприємницької діяльності України підтримувати відносини з іноземними суб`єктами господарської діяльності з урахуванням положень Конституції та законів України, а також міжнародних норм і правил. Правове регулювання такої діяльності, а також обмеження щодо її здійснення встановлені Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність " від 16.04.1991 №959-ХІІ (далі - Закон №959-ХІІ, тут і далі - у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин). Закріплення принципу використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд надає право підприємцям самостійно вирішувати питання про долю належної їм частки валютної виручки, тобто прибутку, отриманого від здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності. Проте цей принцип також діє з певними обмеженнями, які, зокрема, встановлені Законом №185/94-ВР. Одним з таких обмежень, є закріпленні статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин (втратив чинність на підставі Закону № 2473-VIII від 21.06.2018 року)), №185/94-ВР присічних строків розрахунків при експорті товарів/послуг. Згідно з вказаною нормою виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Відповідно до ст. 2 Закону № 185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті. Відповідальність за порушення наведеної вище вимоги Закону №185/94-ВР передбачена статтею 4 вказаного Закону, яка встановлює, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Отже, Закон №185/94-ВР встановлює відповідальність за порушення строків розрахунку в іноземній валюті (надходження виручки) за наслідками виконання зовнішньо-економічних контрактів, і єдиною підставою до звільнення від такої відповідальності визнає наявність висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При цьому вимоги ст. 1 Закону № 185/94-ВР, регламентує строки зарахування валютної виручки резидентів на їх рахунки в уповноважених банках за результатами у разі саме безпосередньо виконання зовнішньо-економічних контрактів. Водночас, законодавство України не дає правового визначення терміну "валютна виручка", проте, виходячи із рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»» від 17 грудня 2004 року №04-5/3360 під валютною виручкою слід розуміти суму грошових коштів, яка підлягала отриманню на рахунок за фактично реалізовану суб`єктом господарювання - резидентом продукцію (роботи, послуги). Моментом же одержання виручки у іноземній валюті за експортовану продукцію вважається дата надходження коштів на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку України (абз. 2 п.5 Інструкції про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті за експортно-імпортними операціями на умовах відстрочки платежів чи поставок, затвердженої Наказом Національного банку України від 14 червня 1994 року N 85). Зазначений правовий висновок викладений у постанові ВС від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18. За приписами ст. 1 Закону № 185/94-ВР Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті. Постановою Правління НБУ від 14.09.2016 № 386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів (п.1). Постанова набирає чинності з 15.09.2016 та діє до 15.12.2016 включно. Згідно Постанови Національного банку України від 13.12.2016 № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів (п.1). Постанова набирає чинності з 16.12.2016 та діє до 15.06.2017 включно. Постановою Правління НБУ від 25.05.2017 № 41 «Про внесення змін до деяких нормативно - правових актів Національного банку України» внесені зміни до Постанови Правління НБУ від 13.12.2016 № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», а саме: пункт 1 виключено. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування. Тобто введене тимчасове 120-денне обмеження щодо строків розрахунків за експортно-імпортними операціями скасовано. Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року). Отже, з 26.05.2017 згідно Закону України від 06.11.2012 № 5480-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок», Постанови НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 25.05.2017 №41, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 180 календарних днів. Статтею 4 Закону № 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Так, згідно з матеріалів справи відлік строку для здійснення розрахунків у даному випадку посадова особа контролюючого органу розпочала з дати оформлення вантажно-митної декларації № 14371 від 09.11.2016 та обчислила його з урахуванням 120 календарних днів з моменту митного оформлення, що були запровадженні п. 1 Постанови Національного банку України від 13.12.2016 № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України». Однак, на момент здійснення перевірки розрахунки за операціями з експорту товарів, передбачені в статті 1 Закону № 185/94-ВР, здійснюється у строк, що не перевищує 180 календарних днів, а посадовою особою при визначенні граничного строку надходження валютної виручки в порушення норм закону застосований нормативно-правовий акт, який втратив чинність. Отже, оскільки в спірному випадку порушення граничного строку розрахунків відбулось під час дії Закону № 185/94-ВР, до спірних правовідносин мають застосуватись норми цього Закону, в тому числі і в частині відповідальності за порушення такого строку. Разом з тим, згідно матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем повідомлення-рішення № 0000941403 від 18.01.2019, яким до позивача застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у загальному розмірі 3794725,71 грн. стало надходження валютної виручки в сумі 235375,49 євро по експортному контакту укладеному з нерезидентом - компанією "RESCOM MINERAL TRADIHG FZE" від 29.10.2014 № 020916. Крім того, порушення зафіксоване в Акті відповідача від 18.08.2017 №494/06-30-14-03/31280048 про результати виїзної позапланової документальної перевірки позивача при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 02.09.2016 №020916 укладеного з нерезидентом - компанією "RESCOM MINERAL TRADIHG FZE" за період з 02.09.2016 по 31.07.2017. За результатами розгляду матеріалів позапланової перевірки та на підставі Акту ГУ ДФС у Житомирській області 06.09.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017561403, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у загальному розмірі 2887059,97 грн. ГУ ДФС у Житомирській області за результатами розгляду скарги позивача від 21.12.2017 № 30904/6/99-99-11-01-02-25 ДФС складено нові податкові повідомлення-рішення: Податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 № 0027151403 (форма «С»), яким до Товариства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2886889,97 грн; Податкове повідомлення рішення від 27.12.2017 № 0027151403 (форма «С»), яким до Товариства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 170, 00 грн. При цьому застосована пеня за наслідками вказаної виїзної позапланової перевірки в загальному розмірі 2887059,97 грн. сплачена позивачем до бюджету в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення від 29.03.2018 № 52530 та випискою банку АБ «Кліринговий дім» по рахунку № НОМЕР_1 з 30.03.2018 до 30.03.2018. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000941403 від 18.01.2019, відповідач діяв всупереч нормам діючого законодавства, а тому таке рішення є незаконним та підлягає скасуванню. З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Житомирській області №0000951401 від 18.01.2019 та №0000971401 від 18.01.2019. Водночас, висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та скасуванні податкових повідомлень - рішень №0000961401 від 19.01.2019, №0000941403 від 18.01.2019, №0000961401 від 18.01.2019 не відповідають встановленим обставинам справи, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції, порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову повністю. При цьому доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у Житомирській області колегія суддів вважає необґрунтованими, та такими, що не спростовують встановлені обставини справи. А тому, апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити частково, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити повністю. У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову. Адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області: №0000951401 від 18 січня 2019 року, №0000961401 від 19 січня 2019 року, №0000971401 від 18 січня 2019 року, №0000941403 від 18 січня 2019 року, №0000961401 від 18 січня 2019 року. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 11 листопада 2020 року. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.