Постанова 4854 № 420/2431/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/2431/20 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Коваля М.П., суддів - Кравця О.О., - Зуєвої Л.Є., за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, прийнятого у складі суду судді Єфіменка К.С. у місті Одеса по справі за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, - В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 , Приватний виконавець) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Відповідач 1, Дисциплінарна комісія), Міністерства юстиції України (далі - Відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.05.2020 року (Том ІІ, а.с. 115-117), просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке оформлено протоколом № 29 від 06.03.2020 року, в частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, прийнятого за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 від 20.11.2019 року; - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1196/5 від 25.03.2020 року про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 В обґрунтування позовних вимог зазначено про безпідставність притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування щодо нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця терміном на шість місяців на підставі того, що платіжні вимоги від 25.10.2019 року, 04.11.2019 року, 14.11.2019 року по виконавчому провадженню (далі - ВП) № 60107252 не містили підпису відповідального виконавця та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця. Також вважає, що наказом Міністерства юстиції України № 1196/5 від 25.03.2020 року протиправно зупинено його діяльність як приватного виконавця строком на шість місяців. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 року, по справі № 420/2431/20 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке оформлено протоколом № 29 від 06.03.2020 року, в частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, прийнятого за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 від 20.11.2019 року; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1196/5 від 25.03.2020 року про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 204 грн. (Том ІІ, а.с. 130-140, 242-252). Постановою Верховного Суду від 11.02.2021 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 року по справі № 420/2431/20, а зазначену справу направлено на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду (Том ІІІ, а.с. 158-177). Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи необхідно дослідити за якою процедурою (поетапно) Позивач подав означені платіжні вимоги до банку, у якому відкрито рахунок клієнта-боржника, які реквізити були наявні/відсутні на цих вимогах, кому саме належав обов`язок щодо їх проставлення, чи існували в спірних правовідносинах обставини, через які їх проставлення уповноваженим виконавцем банку стало неможливим за встановленою законодавством процедурою, у зв`язку з чим виникли ці обставини та чиї дії слугували їх виникненню. 24 лютого 2021 року справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та ухвалою від 01 березня 2021 року прийнята до провадження (Том ІV, а.с. 1, 4-5). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке оформлено протоколом № 29 від 06.03.2020 року, в частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, прийнятого за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 від 20.11.2019 року; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1196/5 від 25.03.2020 року про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 (Том ІV, а.с. 118-130). Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Міністерство юстиції України звернулося до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій вважає оскаржуване рішення таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції повністю та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (Том ІV, а.с. 178-196). Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приватний виконавець не здійснює та не повинен здійснювати проставлення відповідних відміток на платіжних документах, які не у повному обсязі були наявні у платіжних вимогах з огляду на неправильне тлумачення норм спеціального законодавства, що регулює основи організації та діяльності приватних виконавців. Вважає, що законодавством передбачено обов`язок приватного виконавця перед направленням в банк в якому відкрито рахунок боржника оформити платіжну вимогу належним чином, а саме: платіжна вимога повинна містити підпис відповідального виконавця банку та відбиток штампу. В даному випадку приватний виконавець всупереч вимогам пункту 5.2 Положення направив платіжні вимоги безпосередньо до банку боржника та не звернувся до банку у якому він обслуговується для проставлення підпису та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує його, у зв`язку з чим ці вимоги повернуті банком ПАТ «Банк Восток» три рази без виконання. На переконання апелянта, обов`язок направлення платіжної вимоги до уповноваженого банку у якому відкрито рахунок боржника, належить саме приватному виконавцю, вказана платіжна вимога повинна бути оформлена з дотриманням вимог щодо зазначення у ній обов`язкових реквізитів передбачених п. 5.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземній валюті та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року № 216 (далі - Положення № 216). Також апелянт зауважує, що приватного виконавця було притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме за порушення процедури направлення вищезазначених платіжних вимог до банку, у якому відкрито рахунок - клієнта боржника та не забезпечення правильного/повного оформлення платіжних вимог (проставлення підпису та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця). Разом з тим, беззаперечним та очевидним є той факт, що відповідальний виконавець є виконавець банку. Однак, саме на приватного виконавця покладається обов`язок подання платіжних вимог, оформлених належним чином. Платіжні вимоги № 60107252 від 25.10.2019 року, 04.11.2019 року, та 14.11.2019 року не містили підпису відповідального виконавця та відбитку уповноваженого банку, що унеможливило списання банком коштів боржника, відтак Позивачем не було вжито заходів щодо примусового виконання рішень, ефективно, своєчасно та не виконано вимоги Положення №

216. Як наслідок, зазначене спричинило не вжиття ефективних, своєчасних заходів примусового виконання рішення, що призвело до значного затягування виконання рішення суду, та відповідно є проявом невідповідності дій приватного виконавця вимогам законодавства. Крім цього, сторона вважає висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову передчасним та таким, що зроблений без повного з`ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення справи, оскільки по-перше судом першої інстанції не надана оцінки Витягу з протоколу № 29 засідання Дисциплінарної комісії від 06.03.2020 року, долученого до матеріалів справи, в якому відображено, що приватний виконавець ОСОБА_1. під час розгляду Подання повідомив всіх присутніх членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців, що ним перевіряються платіжні вимоги перед направленням їх до банків, однак у зв`язку з великою кількістю платіжних вимог ним технічно не проставлено підпису відповідального виконавця банку на платіжних вимогах. Таким чином, ОСОБА_1 визнано протиправність своїх дій щодо не забезпечення проставлення відбитку штампа та підпису відповідального виконавця банку на платіжних вимогах. По-друге судом першої інстанції не досліджено листи AT КБ «ПриватБанк» від 19.11.2020 року та 24.12.2020 року. До того ж, скаржник зазначає, що задовольняючи позовні вимоги суд попередньої інстанції виходив з того, що всі скарги на дії приватного виконавця, які подавались боржником в рамках виконавчого провадження № 60107252 до Приморського районного суду м. Одеси були залишенні без задоволення, тому відсутні підстави для застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. Проте, судом першої інстанції помилково враховані зазначені судові рішення, які не мали преюдиційного значення для справи щодо застосування дисциплінарного стягнення до приватного виконавця у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків, а саме за неналежне оформлення платіжних вимог на списання коштів, оскільки Приморським районним судом м. Одеси досліджувалось питання щодо правомірності направлення приватним виконавцем платіжних вимог, проте ні застосування до Позивача дисциплінарного стягнення за порушення ним вимог абзацу 2 пункту 5.2 Положення № 216 щодо оформлення платіжної вимоги та частини 1 статті 18 Закону щодо оформлення платіжних вимог на списання коштів. За таких обставин вважає, що рішення Дисциплінарної комісії, яке оформлено протоколом № 29 від 06.03.2020 року, в частині застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, прийнятого за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 від 20.11.2019 року та наказ Міністерства юстиції України № 1196/5 від 25.03.2020 року «Про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1» є законними та не підлягають скасуванню. Позивач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вислухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є приватним виконавцем у виконавчому окрузі Одеської області, що підтверджується відповідним посвідченням № НОМЕР_1 , яке видано 13.03.2019 року Міністерством юстиції України (Том І, а.с. 6). На виконанні у приватного виконавця ОСОБА_1 перебувало виконавче провадження № 60107252 з примусового виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси № 522/19690/18 від 18.09.2019 року про стягнення з ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) на користь ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) грошових коштів в сумі 250 000 доларів США, що еквівалентно 7 003 828, 25 грн. за курсом НБУ станом на 06.11.2018 року (Том І, а.с. 13). 18 вересня 2019 року відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем ОСОБА_1. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60107252, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження (Том І, а.с. 15). З метою забезпечення виконання рішення суду приватним виконавцем ОСОБА_1. накладено арешт на майно боржника по виконавчому провадженню № 60107252, а саме: - накладено арешт на частку ОСОБА_2 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄНІКІОЙ» (ЄДРПОУ 03766033) в розмірі 29 870 100, 00 грн., що складає 69, 36% статутного капіталу, яка належать боржнику (постанова про арешт майна боржника від 18.09.2019 року (Том І, а.с. 20)); - накладено арешт на все рухоме та все нерухоме майно, яке належить боржнику (постанова про арешт майна боржника від 19.09.2019 року (Том І, а.с. 26)); - накладено арешт на частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «СИСТЕМ СЕК`ЮРІТІ КОНСАЛТ» (ЄДРПОУ 41440653) в розмірі 1 000 грн., що складає 100% статутного капіталу, яка належать боржнику (постанова про арешт майна боржника від 19.09.2019 року (Том І, а.с. 27)). 19.09.2019 року приватним виконавцем ОСОБА_1. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (Том І, а.с. 35). 19.09.2019 року приватним виконавцем ОСОБА_1. на адресу ТОВ «ЄНІКІОЙ» направлено вимогу за № 644 про надання документів, що підтверджують розмір активів ТОВ «ЄНІКІОЙ» (майна, майнових прав, основних та зворотних засобів, оборотних коштів, інших матеріальних активів, тощо), а також повідомлення про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) за № 645 (Том І, а.с. 29, 30). Як вказував Позивач, боржником вимоги виконавчого документу тривалий час не виконувались, проте ним систематично подавались скарги на дії приватного виконавця першочергово до суду, який видав виконавчий документ. Ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 21.10.2019 року від 13.11.2019 року, від 09.01.2020 року у задоволенні всіх скарг ОСОБА_2 на дії приватного виконавця ОСОБА_1 під час примусового виконання виконавчого листа № 522/19690/18, виданого Приморським районним судом м. Одеси 18.09.2019 року, було відмовлено (Том І, а.с. 83-109). Постановою приватного виконавця ОСОБА_1 від 13.12.2019 року виконавче провадження № 60107252 закінчене у зв`язку із виконанням боржником у повному обсязі вимог виконавчого документа, всі накладені арешти на майно ОСОБА_2 скасовані (Том І, а.с. 82). Разом з тим, ОСОБА_2 подавав три скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про вчинення ним дисциплінарного проступку. По двох скаргах Дисциплінарна комісія приватних виконавців 06.03.2020 року на своєму засіданні ставила сьоме питання про розгляд подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та встановила, що приватним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження № 60107252 вжито заходи щодо примусового списання коштів з рахунку боржника у розмірі, що перевищує розмір суми стягнення за виконавчим документом, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, а також стягнуто кошти в гривнях, а не в іноземній валюті, передбаченої виконавчим документом, в зв`язку з чим вирішено відхилити подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та відмовити у застосуванні до нього дисциплінарного стягнення. Відповідно до скарги ОСОБА_2 від 20.11.2019 року Міністерством юстиції України проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 , за результатами якої складена довідка від 09.01.2020 року, за змістом якої перевіркою встановлено факт порушення приватним виконавцем вимог частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та абзацу 2 пункту 5.2 Положення № 216, а саме: відсутній підпис відповідального виконавця та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця, на платіжних вимогах № 60107252 від 25.10.2019 року, від 04.11.2019 року, від 14.11.2019 року (Том І, а.с. 112-114). 06.03.2020 року Дисциплінарна комісія приватних виконавців на своєму засіданні ставила шосте питання про розгляд подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та встановила, що платіжні вимоги від 25.10.2019 року, від 04.11.2019 року, від 14.11.2019 року по виконавчому провадженню № 60107252 не містили підпису відповідального виконавця та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця, у зв`язку з чим вирішено задовольнити подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до останнього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця терміном на шість місяців. Вказані обставини зафіксовані в протоколі Дисциплінарної комісії приватних виконавців № 29 від 06 березня 2020 року (Том ІІ, а.с. 100-105). Наказом Міністерства юстиції України № 1196/5 від 25.03.2020 року «Про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1» було введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 06.03.2020 року, оформлене протоколом № 29, про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 та застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на шість місяців та зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 строком на шість місяців. Вважаючи вказані рішення та наказ протиправними приватний виконавець виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1. звернувся до суду з цим позовом. Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність підстав для застосування дисциплінарного стягнення до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1. у вигляді зупинення діяльності строком на шість місяців у зв`язку із відсутністю в діях приватного виконавця дисциплінарного проступку. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. В даному випадку спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що Міністерство юстиції України та Дисциплінарна комісія дійшли висновку про допущення приватним виконавцем ОСОБА_1. дисциплінарного проступку, який полягав у порушенні/не виконанні ним вимог пункту 5.2 Положення №

216. Допущене приватним виконавцем ОСОБА_1. порушення, за висновками Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісія, полягало у відсутності на платіжних вимогах від 25.10.2019 року, 04.11.2019 року, 14.11.2019 року по виконавчому провадженню № 60107252 підпису відповідального виконавця та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця, у зв`язку з чим ці вимоги повернуті банком без виконання. За результатом розгляду скарги ОСОБА_2 від 20.11.2019 року, враховуючи вищезазначені висновки, Дисциплінарна комісія приватних виконавців прийняла рішення, яке оформлене протоколом № 29 від 06.03.2020 року, за яким вказала на порушення приватним виконавцем ОСОБА_1. вимог абзацу 2 пункту 5.2. Положення № 216 та дійшла висновку про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на шість місяців. Рішення Дисциплінарної комісії введене в дію наказом Міністерства юстиції України № 1196/5 від 25.03.2020 року про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого ОСОБА_1 строком на шість місяців. Як з`ясовано колегією суддів, підставою для прийняття Дисциплінарною комісією рішення, оформленого протоколом № 29 від 06.03.2020 року, стало подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця ОСОБА_1, яке винесене за результатами позапланової невиїзної перевірки приватного виконавця ОСОБА_1, проведеної на підставі заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Твердохліб В.Г. від 20.11.2019 року, в межах якої Міністерством юстиції України складена довідка від 09.01.2020 року. Зі змісту цієї довідки вбачається, що платіжні вимоги № 60107252 від 25.10.2019 року, 04.11.2019 року, 14.11.2019 року не містять підпису відповідального виконавця та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця. Вказане визнано порушенням приватним виконавцем вимог абзацу другого пункту 5.2 Положення № 216 щодо оформлення платіжної вимоги та частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо вжиття заходів примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і у повному обсязі. Разом з тим, за висновками подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, останнім порушено вимоги пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень» щодо здійснення діяльності з дотриманням принципу законності; пункту 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов`язковості виконання рішень; пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом; абзац 2 пункту 5.2 Положення №

216. Зазначене визнано свідченням неналежного виконання приватним виконавцем своїх обов`язків. Вказані дії вважаються дисциплінарним проступком, що відповідно до статті 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» є підставою для притягнення приватного виконавця дисциплінарної відповідальності. Щодо обов`язків приватного виконавця відповідно до абзацу 2 пункту 5.2 Положення № 216 проставляти на платіжній вимозі на списання коштів, яка подається ним до уповноваженого банку, у якому відкрито рахунок клієнта-боржника/коррахунок банку-боржника, підпис відповідального виконавця та відбиток штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця, колегія суддів виходить з наступного. Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою правління Національного банку України (далі - Національний банк) від 28.07.2008 року № 216, встановлює загальні вимоги Національного банку до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті (пункт 1.1 глави 1 Положення № 216). Пунктом 5.1. глави 5 Положення № 216 визначено, що платіжна вимога на списання оформляється, приймається, надсилається для виконання до уповноваженого банку, виконується, повертається та відкликається відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовими актами Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті в Україні, з урахуванням особливостей, викладених у цьому Положенні. Пунктом 5.2. глави 5 Положення № 216 передбачено, що платіжна вимога на списання подається органом державної виконавчої служби безпосередньо до уповноваженого банку, у якому відкрито рахунок клієнта-боржника/коррахунок банку-боржника [така платіжна вимога обов`язково має містити підпис відповідального виконавця уповноваженого банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування державних коштів (далі - орган казначейства), що обслуговує орган державної виконавчої служби, та відбиток штампа уповноваженого банку або органу казначейства, що обслуговує орган державної виконавчої служби, або через уповноважений банк чи орган казначейства, що обслуговує орган державної виконавчої служби. Платіжна вимога на списання подається приватним виконавцем безпосередньо до уповноваженого банку, у якому відкрито рахунок клієнта-боржника/коррахунок банку-боржника (така платіжна вимога обов`язково має містити підпис відповідального виконавця та відбиток штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця), або через уповноважений банк, що обслуговує приватного виконавця. Звернення стягнення на предмет обтяження, яким є майнові права на грошові кошти, що обліковуються на поточному або кореспондентському рахунку, може здійснюватися шляхом договірного списання грошових коштів з відповідного рахунку боржника за платіжною вимогою обтяжувача, за умови письмового повідомлення банку про таке обтяження. Виходячи із системного аналізу змісту вказаної правової норми у сукупності з вимогами нормативно-правових актів, які регулюють питання здійснення безготівкових розрахунків в Україні, колегія суддів доходить висновку про те, що у пункті 5.2. глави 5 Положення № 216 під терміном «відповідальний виконавець» розуміється не приватний виконавець, а виконавець банку, який обслуговує приватного виконавця. Таким чином, пункт 5.2. глави 5 Положення № 216 передбачає, що підпис та відбиток штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця, проставляється відповідальним виконавцем банку. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що приватний виконавець не здійснює та не повинен здійснювати проставлення відповідних відміток на платіжних документах, які не у повному обсязі були наявні у платіжних вимогах Отже, обов`язок щодо проставлення підпису на платіжних вимогах № 60107252 від 25.10.2019 року, 04.11.2019 року та 14.11.2019 року покладався не на приватного виконавця ОСОБА_1., а на працівника обслуговуючого банку приватного виконавця. Вказане також підтверджується Національним банком України, що відображено в листі від 17.03.2021 року № 57-0010/22625, отриманого приватним виконавцем ОСОБА_1. у відповідь на запит про надання публічної інформації та залученого до матеріалів справи в якості письмового доказу, з якого вбачається, крім іншого, що відповідальний виконавець банку, у якому відкрито рахунок приватного виконавця, несе відповідальність за правильність заповнення відповідних реквізитів. Повернення платіжної вимоги без виконання може здійснити як банк стягувача, якщо стягувач не заповнив хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено формою платіжної вимоги, або заповнив з порушенням вимог, встановлених Інструкцією, так і банк платника, якщо реквізити платіжної вимоги заповнені з порушенням вимог, зазначених в указівках щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, їх реєстрів та відомості (додаток 9) та відповідних глав Інструкції (Том IV, а.с. 40). Щодо реквізитів, які під час оформлення платіжних вимог заповнюються приватним виконавцем, колегія суддів виходить з наступного. Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлюються Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 (далі - Інструкція № 22). Пунктом 2.1. Інструкції № 22 встановлено, що розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів, їх реєстрів та відомості заповнюються згідно з вимогами, зазначеними в указівках щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, їх реєстрів та відомості (додаток 9) та відповідних главах цієї Інструкції. Пунктом 2.4. Інструкції № 22 передбачено, що банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції, зокрема, банк отримувача перевіряє заповнення таких реквізитів: «Стягувач», «Код стягувача», «Рахунок стягувача», «Банк стягувача», а також «М.П. стягувана» та «Підписи стягувача» (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення). Пунктом 2.5. Інструкції № 22 визначено, що якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з п.п. 2.15, 2.18 та 11.11 цієї Інструкції. В свою чергу п. 2.15 Інструкції передбачено, що банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов`язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку). З огляду на зазначене, можливо дійти висновку про те, що процес оформлення платіжної вимоги проходить в декілька етапів та відповідальним за кожен з яких є окремий учасник процесу (приватний виконавець, банк стягувача, банк боржника), а саме: - заповнення приватним виконавцем реквізитів платіжної вимоги: «Платник», «Код платника», «Рахунок платника», «Банк платника», «Стягувач», «Код стягувача», «Рахунок стягувача», «Банк стягувача», «М.П. стягувача», «Підписи стягувача» та направлення розрахункового документа до банку, що обслуговує приватного виконавця (на цьому етапі приватний виконавець створює та направляє платіжні документи до банку, який його обслуговує, з метою перевірки таких вимог на повноту та правильність заповнення реквізитів, які зобов`язаний заповнити сам виконавець); - перевірка банком, що обслуговує приватного виконавця, повноти та правильності заповнення виконавцем реквізитів платіжної вимоги: «Стягувач», «Код стягувана», «Рахунок стягувана», «Банк стягувана» «М.П. стягувача» та «Підписи стягувача» (на цьому етапі, в залежності від результатів перевірки, завершується направленням платіжної вимоги виконавцю або з підписом відповідального виконавця та відбитком штампу банку, або з написом на зворотному боці вимоги про причини її повернення без виконання); - направлення приватним виконавцем платіжної вимоги до банку, що обслуговує боржника; - перевірка банком, що обслуговує боржника, повноти та правильності заповнення реквізитів платіжної вимоги, в тому числі реквізитів «Підпис відповідального виконавця» та «відбиток штампу уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця» (цей етап, в залежності від результатів перевірки, завершується або виконанням платіжної вимоги і списанням коштів з рахунку боржника, або поверненням платіжної вимоги без виконання з написом на зворотному боці про причини такого повернення. Тобто, за проставлення на вимозі реквізитів «підпис відповідального виконавця» та «відбиток штампу уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця» відповідальним є саме банк, який обслуговує приватного виконавця. В свою чергу, як свідчать матеріали справи, платіжні вимоги № 60107252 від 25.10.2019 року, 04.11.2019 року та 14.11.2019 року не містять недоліків в частині оформлення, яка заповнюється приватним виконавцем (Том І, а.с. 65, 68, 71; Том ІІ, а.с. 92, 93, 94). Більш того, як з`ясовано колегією суддів, ОСОБА_1. як приватного виконавця обслуговує ПАТ КБ «ПриватБанк», проте вказаний банк не повернув вищезазначені платіжні вимоги без виконання в порядку, передбаченому Інструкцією № 22 (із проставленням на зворотному боці вимог напису про причини повернення), чим фактично підтвердив наявність та правильність усіх необхідних реквізитів, які заповнює приватний виконавець. Водночас, у приватного виконавця відсутні повноваження та обов`язок перевіряти чи контролювати виконання банком вимог законодавства щодо проставлення на розрахункових документах підпису відповідального працівника банку та відбитку штампу. За таких обставин можливо дійти висновку, що саме працівник відповідного банку повинен забезпечити правильне та повне оформлення платіжної вимоги, а саме проставлення підпису та відбитку штампа уповноваженого банку, що обслуговує приватного виконавця. При цьому, факт повернення платіжних вимог № 60107252 від 25.10.2019 року, 04.11.2019 року та 14.11.2019 року приватному виконавцю без підпису відповідального виконавця, лише за наявністю печатки, підтверджується повідомленням ПАТ КБ «ПриватБанк» від 30.01.2020 року відділення № 19 (вх. № 307 від 03.02.2020 року), що обслуговує приватного виконавця (Том І, а.с. 110). Тобто, ПАТ КБ «ПриватБанк», як банком, який обслуговує приватного виконавця, підтверджено наявність власної вини в порушенні вимог п. 5.2 глави 5 Положення №

216. Аргументи скаржника з приводу відношення листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 30.01.2020 року до неналежних доказів у зв`язку з сумнівним походженням з огляду на лист від 19.11.2020 року № 20.1.0.0.0/7-201116/3798 (Том ІІІ, а.с. 121) колегія суддів не приймає до уваги та вважає їх безпідставними, оскільки по-перше в листі від 19.11.2020 року № 20.1.0.0.0/7-201116/3798, який отриманий на запит представника боржника, містить інформацію відносно повідомлення № 19 від 30.01.2020 року, тобто мова йде про інший документ, що відсутній в матеріалах справи. По-друге 24.12.2020 року відділенням ПАТ КБ «ПриватБанк» № 19 надано відповідь на запит приватного виконавця, яким підтверджено справжність повідомлення від 30.01.2020 року (вх. № 307 від 03.02.2020 року) та достовірність викладеної в ньому інформації. Зазначений лист, як і повідомлення від 30.01.2020 року, підписаний керівником відділення Псіліцею О.А. та скріплений печаткою банку (Том ІІІ, а.с. 141). Більш того, для з`ясування достовірності повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» представник боржника звернувся до центрального офісу банку за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30, проте повідомлення від 30.01.2020 року (вх. № 307 від 03.02.2020 року) було надано приватному виконавцю керівником відділення № 19 у м. Одесі. Вищенаведені обставини, встановлені судом, спростовують доводи апелянта, що приватний виконавець всупереч вимогам пункту 5.2 Положення не звернувся до банку у якому він обслуговується для проставлення підпису та відбитку штампа уповноваженого банку, оскільки вказані доводи спростовуються листом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 30.01.2020 року (Том І, а.с. 110). Щодо доводів апелянта, саме на приватного виконавця покладається обов`язок подання платіжних вимог, оформлених належним чином, колегія суддів зазначає наступне. Так, дійсно відповідно до п. 5.3 Інструкції № 22, платіжна вимога на списання подається органом державної виконавчої служби безпосередньо до банку, у якому відкрито рахунок клієнта-боржника/коррахунок банку-боржника [така платіжна вимога обов`язково має містити підпис відповідального виконавця банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування державних коштів (далі - орган казначейства), що обслуговує орган державної виконавчої служби, та відбиток штампа банку або органу казначейства, що обслуговує орган державної виконавчої служби], або через банк чи орган казначейства, що обслуговує орган державної виконавчої служби. Водночас, як вже було зазначено, у приватного виконавця відсутні повноваження та обов`язок перевіряти чи контролювати виконання банком вимог законодавства щодо проставлення на розрахункових документах підпису відповідального працівника банку та відбитку штампу. Жодним нормативним документом не передбачено обов`язку виконавця після отримання платіжного доручення з банку, в якому він обслуговується, контролювати заповнення реквізитів, які належить заповнювати банку. При цьому, необхідно звернути увагу, що обов`язок приватного виконавця щодо направлення платіжного доручення до банку боржника після його отримання з банку, в якому обслуговується виконавець, прямо передбачено нормами Інструкції №

22. Згідно вимог ч. 1 ст. 19 Конституції України, які є нормами прямої дії, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. За таких обставин, колегія суддів вважає, що за відсутності обов`язку виконавця контролювати виконання банком вимог законодавства щодо проставлення на розрахункових документах підпису відповідального працівника банку та відбитку штампу, які не були проставлені з вини банку, направлення позивачем таких вимог до банку «Восток» не є порушенням вимог чинного законодавства та не становить склад дисциплінарного порушення. Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях приватного виконавця ОСОБА_1 під час примусового виконання виконавчого листа № 522/19690/18 Приморського районного суду м. Одеси від 18.09.2019 року по виконавчому провадженню № 60107252 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 250 000 доларів США, складу дисциплінарного проступку, оскільки приватний виконавець ОСОБА_1. діяв з дотриманням вимог Положення № 216 та у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Однак, під час прийняття оскаржуваних рішень, ані Дисциплінарною комісією приватних виконавців, ані Міністерством юстиції України вищевказані обставини не були враховані, що призвело до покладення на приватного виконавця відповідальності фактично за недоліки діяльності працівника обслуговуючого банку, тобто особи, яка ніяким чином не підпорядковується приватному виконавцю. Під час здійснення перевірки приватного виконавця, дисциплінарною комісією не доведено та не встановлено, що саме приватний виконавець ОСОБА_1. здійснив неналежне оформлення платіжних вимог в частині реквізитів, які підлягають обов`язковому заповненню приватним виконавцем. Підстави для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності встановлені статтею 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до частин 1 та 2 зазначеної статті, підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; 5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України. Тобто, притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності можливе лише за наявністю в його діях дисциплінарного проступку. В даному випадку, під час перегляду справи в апеляційному порядку, спростовано твердження Дисциплінарної комісії приватних виконавців та Міністерства юстиції України про порушення приватним виконавцем ОСОБА_1. вимог пункту 5.2. Положення № 216 та пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак відсутні підстави для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків. Більш того, про факт належного виконання своїх обов`язків приватним виконавцем ОСОБА_1. свідчить успішне виконання боржником вимог виконавчого документу по виконавчому провадженню № 60107252, у зв`язку з чим було закінчено виконавче провадження № 60107252 на підставі відповідної постанови (Том І, а.с. 82). Таким чином, посилання в оскаржуваному рішенні, що позивачем порушено вимоги пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень» щодо здійснення діяльності з дотриманням принципу законності; пункту 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов`язковості виконання рішень; пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом, колегією суддів оцінюються критично, оскільки рішення суду було виконане приватним виконавцем в повному обсязі. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що внаслідок направлення платіжних вимог № 60107252 від 25.10.2019 року, 04.11.2019 року та 14.11.2019 року та подальшому поверненні без виконання була заподіяна шкода боржнику, іншим учасникам виконавчого провадження або третім особам. Також колегією суддів враховано, що під час проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси № 522/19690/18 від 18.09.2019 року по виконавчому провадженні № 60107252, боржник неодноразово звертався до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргами на дії Приватного виконавця ОСОБА_1 За результатами розгляду всіх скарг боржника по виконавчому провадженню № 60107252 Приморським районним судом м. Одеси було встановлено відповідність дій приватного виконавця ОСОБА_1 вимогам закону. Зазначене також підтверджує факт належного виконання приватним виконавцем ОСОБА_1. своїх обов`язків. Твердження апелянта про помилкове врахування судом першої інстанції вказаних судових рішень, які не мають преюдиційного значення для справи щодо застосування дисциплінарного стягнення до приватного виконавця у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків, а саме за неналежне оформлення платіжних вимог на списання коштів, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки зазначені судові рішення не свідчать про встановлення факту щодо належного оформлення платіжних вимог на списання коштів, а свідчать про те, що приватний виконавець під час виконання своїх обов`язків діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки в ході судового розгляду встановлена відсутність в діях приватного виконавця ОСОБА_1 склад дисциплінарного проступку, тому останнього протиправно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності строком на шість місяців, у зв`язку з чим рішення Дисциплінарної комісії, яке оформлено протоколом № 29 від 06.03.2020 року, в частині застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, прийнятого за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 від 20.11.2019 року та наказ Міністерства юстиції України № 1196/5 від 25.03.2020 року «Про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1» є протиправними та підлягають скасуванню, а позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Твердження скаржника про наявність в діях приватного виконавця складу дисциплінарного проступку колегією суддів вважає необґрунтованим та безпідставним з огляду на спростування цього факту встановленими обставинами по справі. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно вимог ч 1 ст. 41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця. Відповідно до вимог п. 8 ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування відносно позивача заходів дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців, а також неможливість застосування до нього більш м`яких видів дисциплінарного стягнення, зокрема враховуючи повне виконання приватним виконавцем виконавчого листа № 522/19690/18 Приморського районного суду м. Одеси від 18.09.2019 року. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року по справі за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення та наказу - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець Суддя: Л.Є. Зуєва