Постанова 4873 № 910/8061/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" грудня 2020 р. Справа№ 910/8061/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Іоннікової І.А. суддів: Разіної Т.І. Михальської Ю.Б. за участю секретаря судового засідання Тарнавського В.Б. за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 09.12.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/8061/20 (суддя Ващенко Т.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 227300,52 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 227300,52 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вантаж відповідачем доставлено позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, що на думку позивача, є підставою покладення на відповідача штрафу за несвоєчасну доставку. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" штраф в сумі 227300,52 грн та 3409,51 грн судового збору. Судове рішення мотивовано доведеністю позивачем обставин порушення відповідачем встановленого терміну доставки, і як наслідок нарахування останньому штрафу в розмірі 227300,52 грн. Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом в межах строків позовної давності, у зв`язку з чим заява відповідача про застосування строку позовної давності залишена без задоволення. Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/8061/20 і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" сплачений за подачу апеляційної скарги судовий збір в сумі 5115 грн. Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів Підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідач зазначає те, що позивач звернувся з даним позовом до місцевого господарського суду з пропуском строку позовної давності. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів Заперечуючи проти доводів викладених у апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що висновок суду першої інстанції щодо дотримання позивачем строків позовної давності є правильним та відповідає чинному законодавству України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/8061/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.11.2020. У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем на лікарняному, судове засідання призначене на 04.11.2020 не відбулося. Відповідно до розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі №910/8061/20 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/8061/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Разіна Т.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/8061/20 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Михальської Ю.Б., Разіної Т.І.; розгляд апеляційної скарги призначено на 09.12.2020. В судове засідання 09.12.2020 з`явився представник позивача, який заперечував проти апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця". Представник відповідача у судове засідання не з`явився про причину відсутності суду апеляційної інстанції не повідомив. Оскільки явка представника відповідача у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення про місце, дату та час судового розгляду. Колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника відповідача. Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 07.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (змінено найменування на Акціонерне товариство "Українська залізниця"), як перевізником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль", як замовником, укладено Договір про надання послуг № 07244/ЦТЛ-2018 (надалі за текстом - договір), предметом якого, згідно п. 1.1. договору, є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У відповідності до п. 1.2 договору перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити ввірений замовнику вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, Правил перевезення вантажів, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенції про міжнародні залізничні перевезення. Пунктом 1.3. договору визначено, що надання послуг за цим договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами. Пунктом 5.1 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом залізниць України. За змістом п. 8.5.2 договору, оформлений електронний перевізний документ вважається оригіналом договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках. Згідно п. 12.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання позивачем договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо одна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконанні перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору. На виконання умов договору відповідач у період з 22.03.2019 по 17.04.2019 доставив на адресу одержувача ТОВ "ДССК" вантаж згідно залізничних накладних №№ 47091459, 42533307, 43991942, 43969070, 47247440, 44042646, 42605634, 47432935, 48999585, 42826453, 44133098, 44131399, 47637053, 47601372, 42746297. Відправник вантажу - позивач. Відповідно до календарних дат прибуття вагонів на станцію призначення згідно вказаних накладних (графа 51), останні доставлено відповідачем з простроченням терміну доставки, визначеного п. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів. Позивач в досудовому порядку 20.09.2019 направив відповідачу претензію № 751 від 20.09.2019 про сплату штрафу за несвоєчасну доставку вантажів. Зі змісту листа відповідача від 25.09.2019 № ЦМ-ЮА-384 претензія направлена для розгляду та надання відповіді до регіональної філії "Одеська залізниця" згідно наданих регіональним філіям повноважень щодо розгляду претензій. 08.01.2020 позивач надіслав регіональній філії "Одеська залізниця" лист № 16 від 08.01.2020, згідно якого просив повідомити про результати розгляду претензії № 751 від 20.09.2019. 17.01.2020 від регіональної філії "Одеська залізниця" надійшов лист від 15.01.2020 № ДТ-12/05, згідно якого претензія № 751 від 20.09.2019 до цього часу не розглянута через значну кількість заявлених претензій та скрутне фінансове становище. На виконання умов договору відповідач у період з 21.03.19. по 18.04.19. доставив на адресу одержувачів ТОВ "Грінтур-Екс", АТ "ОПЗ" вантаж згідно залізничних накладних №№ 40438004, 42530576, 40768079, 42533919, 42490599, 42300913, 49258247, 49258270, 49263684. Відправник вантажу - позивач. У відповідності до календарних дат прибуття вагонів на станцію призначення згідно вказаних накладних (графа 51), останні доставлено відповідачем з простроченням терміну доставки, визначеного п. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів. Позивач, в свою чергу 23.09.2019 направив відповідачу претензію № 756 від 23.09.2019 про сплату штрафу за несвоєчасну доставку вантажів. Зі змісту листа відповідача від 02.10.2019 № ЦМ-ЮА-388 претензія направлена для розгляду та надання відповіді до регіональної філії "Одеська залізниця", згідно наданих регіональним філіям повноважень щодо розгляду претензій. 08.01.2020 позивач надіслав регіональній філії "Одеська залізниця" лист № 16 від 08.01.2020, згідно якого просив повідомити про результати розгляду претензії № 756 від 23.09.2019. 17.01.2020 від регіональної філії "Одеська залізниця" надійшов лист від 15.01.2020 № ДТ-12/05, згідно якого претензія позивача № 756 від 23.09.2019 не розглянута через значну кількість заявлених претензій та скрутне фінансове становище. На виконання умов договору відповідач у період з 31.03.2019 по 08.04.2019 доставив на адресу одержувача ТОВ "ТІС" вантаж згідно залізничних накладних №№ 44075604, 44109916, 44109460, 44137735, 32782690. Відправник вантажу - позивач. Відповідно до календарних дат прибуття вагонів на станцію призначення згідно вказаних накладних (графа 51), останні доставлено відповідачем з простроченням терміну доставки, визначеного п. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів. Позивач 23.09.2019 направив відповідачу претензію № 763 від 26.09.19. про сплату штрафу за несвоєчасну доставку вантажів. Зі змісту листа відповідача від 07.10.19. № ЦМ-ЮА-406 претензія позивача направлена для розгляду та надання відповіді до регіональної філії "Одеська залізниця", згідно наданих регіональним філіям повноважень щодо розгляду претензій. 08.01.2020 позивач надіслав регіональній філії "Одеська залізниця" лист № 16 від 08.01.2020, згідно якого просив повідомити про результати розгляду претензії № 763 від 26.09.2019. 17.01.2020 від регіональної філії "Одеська залізниця" надійшов лист від 15.01.2020 № ДТ-12/05, згідно якого претензія позивача № 763 від 26.09.2019 не розглянута через значну кількість заявлених претензій та скрутне фінансове становище. Таким чином, причиною виникнення даного спору стало прострочення відповідачем строку доставки вантажу. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" штраф в сумі 227300,52 грн та 3409,51 грн судового збору. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. За правилами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. В силу приписів частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Статтею 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі також - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (п. 2 Статуту). На підставі Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (пункт 5 Статуту). Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Пунктами 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України. Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України). Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України). Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). За умовами п. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки. В силу вимог п. 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. У відповідності до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць" (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів). Терміни доставки для вагонних відправок застосовуються при перевезенні вантажів, для яких надані окремі вагони та при перевезенні порожніх власних і орендованих вагонів (п.2.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів). Згідно з п. 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з п. 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу. За правилами до п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У відповідності до п. 28 Правил договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. За умовами ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених статутом. Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Згідно Інформаційного листа ВГСУ України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений ст. 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні. За правилами п. 8 Правил видачі вантажів оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування. Згідно наявних в матеріалах справи накладних вбачається, що плановий термін доставки порожніх вагонів повинен був становити від 3 до 4 діб, в залежності від відстані, вказаній у накладних, разом з тим, вбачається факт доставки порожніх вагонів після закінчення встановленого терміну доставки, про що свідчать відповідні "календарні штемпелі видачі вантажу" у графі 52 зазначених вище накладних. Встановлена прострочка термінів доставки порожніх вагонів, за вказаними накладними становить від 3 до 20 календарних діб. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання. Пунктом 130 Статуту передбачено, що пред`явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред`явлення до неї претензії. Відповідно до підпункту в) п. 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема, у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред`явлення накладної. Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 227300,52 грн. за прострочення доставки вантажу розраховані арифметично вірно та є обґрунтованими. Щодо питання застосування позовної давності до спірних правовідносин, заявленої відповідачем, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно приписів ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а ст. 258 Цивільного кодексу України - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік. При цьому приписами ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Пунктом 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту. Разом з тим частинами 1, 2 ст. 315 Господарського кодексу України унормовано, що до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії. Претензії можуть пред`являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п`яти днів. Відповідно до п. 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються: а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу; б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу; в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні; г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу; д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу; е) після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень. Положеннями ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Тобто, ст. 315 Господарського кодексу України та п.п. 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень. Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 № 457, і останні зміни до п.п. 134, 136 вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 № 1973. Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є Законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 за №436-IV і набув чинності з 1 січня 2004. Крім того, у прикінцевих положеннях Кодексу законодавець зобов`язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в тому числі і Статут залізниць України) у відповідність до норм Господарського кодексу України, чого Кабінетом Міністрів України зроблено не було. Відтак, положення п.п. 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв`язку з положенням ст. 315 Господарського кодексу України. Таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 Господарського кодексу України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 315 Господарського кодексу України) незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника (п. 4.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів"). При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору. Аналогічні висновки містяться у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №905/487/19. Отже, позов до перевізника у даній справі може бути пред`явлений протягом 6 місяців після спливу 45-денного строку, передбаченого для пред`явлення претензії, та 45-денного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями п.п. 134, 136 Статуту залізниць України та ст. 315 Господарського кодексу України. З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що в даному випадку відсутні підстави для відмови у позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності у даній справі, у зв`язку з тим, що обрахунок строку позовної давності має включати в собі строк для пред`явлення претензії про сплату штрафу за несвоєчасну доставку вантажів на протязі 45 днів з дати видачі, а не 6 місяців з дати видачі, судовою колегією відхиляються, оскільки такі посилання суперечить положенням ст. 134 Статуту. Інші доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Висновки за результатами апеляційної скарги За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права та матеріального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав колегією суддів також не встановлено. Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається. Судові витрати Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/8061/20 - без змін. Матеріали справи №910/8061/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 17.12.2020. Головуючий суддя І.А. Іоннікова Судді Т.І. Разіна Ю.Б. Михальська