Постанова 4873 № 910/2878/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" лютого 2022 р. Справа№ 910/2878/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ткаченка Б.О. суддів: Майданевича А.Г. Гаврилюка О.М. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіонального філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/2878/21 (суддя - Приходько І.В.) за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 27 845,90 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» (далі - позивач, АТ ДТЕК Західенерго) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач, АТ «Укрзалізниця») про стягнення 27 845,90 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено вимоги ст.116 Статуту залізниць України щодо своєчасної доставки вантажу, внаслідок чого позивачем було нараховано штраф у розмірі 27 845,90 грн. Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/2878/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» штраф у розмірі 23 351,82 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1903,64 грн. В іншій частині позову відмовлено. Рішення мотивовано частковим доведенням факту несвоєчасної доставки вантажу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 по справі № 910/2878/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що апелянт вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, дійсним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Скаржник звертає увагу на те, що залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізнці обставин та не з її вини. Крім цього, частиною 2 ст.313 Господарського кодексу (далі - ГК) України передбачено, що перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (із змінами та доповненнями) (далі - Правил), про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки, повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка звіряється підписом працівника станції, однак, на думку скаржника, суд не звернув увагу на відмітки у наступних накладних та не дав належної правової оцінки доказам у даній справі. Скаржник акцентує увагу на продовженні терміну доставки вантажу у зв`язку з відчепленням вагонів по причині їх технічної несправності. А, відтак, на його думку, порушення терміну доставки вантажу сталося з незалежних від нього причин та не з його вини, що є підставою для звільнення від відповідальності. Крім того, на думку апелянта, доводи відповідача, висловлені у клопотанні про зменшення розміру штрафу обґрунтовані та повинні були бути враховані судом при ухвалені оскаржуваного рішення. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіонального філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/2878/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2878/21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіонального філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/2878/21. Розгляд апеляційної скарги призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). В зв`язку з перебування головуючого судді Ткаченка Б.О. у відпустці повна постанова складена та підписана 18.02.2022. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи) 29.12.2021 відповідач надіслав на адресу Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіонального філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/2878/21 повністю. Відповідач наголошує на тому, що факт порушення залізницею терміну доставки вантажу підтверджується долученими до позовної заяви копіями накладних та розрахунком штрафу за несвоєчасну доставку вантажів у II півріччі 2020 року, які містяться в матеріалах справи. На думку відповідача, у матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували належний технічний стан вагонів, зокрема актів обстеження, перед відправкою вантажу. Апелянтом перед відправкою вантажу не враховано технічний стан вагонів, що може свідчити про наявність його вини, а тому твердження апелянта про відсутність його вини у порушенні терміну доставки вантажу не заслуговує на увагу. Окрім цього, відповідач вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру штрафу на 80% від нарахованої суми, оскільки апелянтом не виконано зобов`язання в частині забезпечення належного технічного стану вагонів для перевезення, що призвело до порушення термінів доставки вантажу. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг № 40-00131618/2020-0001 від 30.06.2020 (далі - договір). Відповідач, як перевізник, зобов`язався надавати позивачу, як замовнику, послуги з перевезення вантажів, з надання вантажного вагону для перевезення, та інші послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача, а позивач зобов`язався оплачувати ці послуги. Згідно умов договору (п. 1.3) перевезення - це послуга, в процесі надання якої відповідач зобов`язується доставити довірений позивачем вантаж до пункту призначення та видати йог особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до договору, Статуту залізниць України, та Коефіцієнтів, Правил перевезення вантажів, Угоди про міжнародне вантажне сполучення. Згідно з п. 8.1 договору, сторони домовились про використання електронного документообігу. Відповідно до п. 8.5.5. договору, оформлений ЕПД (що є підтвердженням прийняття вантажу до перевезення) передається замовнику за допомогою власної інформаційної системи перевізника. Протягом ІІ півріччя 2020 року АТ «Укрзалізниця» було здійснено перевезення відповідно до залізничних накладних №№ 46537114, 46681482, 47295282, 47212972, 47890041, 50100056, 50719251, 50719244, 52172970. Вважаючи, що вантаж за вказаними накладними доставлено з порушенням строків доставки, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій в розмірі 27 845,90 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із статтею 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. ч. 1, 3 ст. 909 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 313 ГК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Згідно з ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічна норма міститься і у ст. 909 ЦК України. Статтею 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статуту залізниць України), встановлено, що залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки. Згідно п.п. 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Згідно ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 №273/96-ВР (далі по тексту - Закон №273/96-ВР) у разі невиконання (неналежного виконання) зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за затримання терміну доставки вантажів у межах, визначених Статутом залізниць України. Виходячи з приписів частини 1 статті 313 ГК України на залізницю, як перевізника, покладено обов`язок доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений Статутом залізниць України, пунктом 41 якого визначено, що терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються правилами, виходячи з технічних можливостей залізниці; обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2018 року між Акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перейменовано в Акціонерне товариство "Українська залізниця") (перевізник) було укладено договір про надання послуг №00074/ЦТЛ-2018 (далі - договір), відповідно до умов якого перевізник, зобов`язався надавати замовнику послуги з перевезення вантажів, з надання вантажного вагону для перевезення, та інші послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, а замовник зобов`язався оплачувати ці послуги. Згідно п. 1.2 договору перевезення - це послуга, в процесі якої відповідач зобов`язується доставити довірений позивачем вантаж до пункту призначення та видати йог особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а позивач зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Відповідно до п. 1.3 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до договору, статуту залізниць України, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, правил перевезення вантажів, угоди про міжнародне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення відповідно, (п. п. 1.2 та 1.3 договору). Згідно з п. 8.1 договору, сторони домовились про використання електронного документообігу. Відповідно до п. 8.5.2. договору, оформлений ЕПД (електронний перевізний документ) вважається оригіналом договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках. Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь - якої дії на виконання умов цього договору і діє з 19.02.2018 року до 31.12.2018 року. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей Договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору. (п.12.1 договору). 25.02.2020 року між сторонами укладено договір про надання послуг від 30.06.2020 № 40-00131618/2020-0001. Відповідач, як перевізник, зобов`язався надавати позивачу, як замовнику, послуги з перевезення вантажів, з надання вантажного вагону для перевезення, та інші послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача, а позивач зобов`язався оплачувати ці послуги. Згідно умов договору (п. 1.3) перевезення - це послуга, в процесі надання якої відповідач зобов`язується доставити довірений позивачем вантаж до пункту призначення та видати йог особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до договору, Статуту залізниць України, та Коефіцієнтів, Правил перевезення вантажів, Угоди про міжнародне вантажне сполучення. Згідно з п. 8.1 договору, сторони домовились про використання електронного документообігу. Відповідно до п. 8.5.5. договору, оформлений ЕПД (що є підтвердженням прийняття вантажу до перевезення) передається Замовнику за допомогою власної інформаційної системи перевізника. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, протягом ІІ півріччя 2020 року АТ "Українська залізниця" було здійснено перевезення на адресу (відвантажено на користь) АТ "ДТЕК Західенерго" вугільної продукції за наступними залізничними накладними: №№ 46537114 від 26.06.2020, 46681482 від 01.07.2020, 472095282 від 22.10.2020, 47212972 від 18.07.2020, 47890041 від 09.08.2020, 50100056 від 12.08.2020, 50719251 від 21.09.2020, 50719244 від 16.09.2020, 52172970 від 19.12.2020; досилочними залізничними накладними №№: 39804307 від 14.07.2020, 32250870 від 08.08.2020, 33768052 від 02.11.2020, 32450611 від 30.07.2020, 41745886 від 30.07.2020, 33016320 від 02.09.2020, 50116441 від 23.08.2020, 33284944 від 27.09.2020, 33284738 від 27.09.2020, 46034906 від 25.12.2020. Сторонами не заперечується, що залізницею відправлення та призначення по вищезазначеним накладним виступає Акціонерне товариство "Укрзалізниця". Відповідно до пп. 130, 131 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці призначення позовів у разі прострочення доставки вантажу має одержувач за умови пред`явлення накладної. Відповідно до пп. 1.1.1 Правил у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ___число ___ місяць" (п. 2.1 вказаних Правил). Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил). Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Пунктами 1.2., 2.10. Правил передбачено, що термін доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата; вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. Пунктом 37 Правил видачі вантажів визначено, що факт неприбуття вантажу в установлений термін доставки станція (залізниця) зобов`язана засвідчити на пред`явленій одержувачем накладній, оформленій у паперовому вигляді, з проставленням календарного штемпеля станції призначення. Отже, законодавцем врегульовано терміни доставки вантажів залізницею, виходячи із технічних можливостей залізниці у їх доставці та відстані слідування вантажу від станції відправлення до станції призначення, за яку обчислюється провізна плата. Прострочення залізниці у доставці вантажу до станції призначення має наслідком застосування до неї відповідальності у вигляді штрафу, що стягується на користь одержувача у розмірі, передбаченому пунктом 116 Статуту залізниць України, і розраховується у відсотковому співвідношенні до суми провізної плати, що підлягає сплаті за перевезення простроченого у доставці вантажу з урахуванням кількості діб затримки. У відповідності до п. 2.9 Правил у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (п. 2.10 Правил). За приписами пункту 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування. Як вірно встановлено судом першої інстанції (в частині, в якій оскаржується рішення суду першої інстанції), вантаж, що прямував за залізничними накладними, доданими до матеріалів справи, відповідачем доставлено та видано вантажоодержувачу вже після закінчення встановленого терміну доставки, про що свідчать календарні штемпелі прибуття вантажу у графі 51 та видачі вантажу у графі 52, а відтак - відповідач допустив прострочення доставки вантажу. При цьому у залізничних накладних №№ 32250870, 32450611, 41745886, 50116441 зроблені відмітки на підставі актів загальної форми від № 4981, від 05.07.2020 № 4957 та від 19.07.2020 № 2128, про продовження терміну доставки вантажу в зв`язку з технічною несправністю вагонів, та були складені акти форми ВУ-36М. Відповідач вважає, що вказані обставини є підставою для звільнення його від відповідальності, оскільки з врахуванням терміну перебування вагонів на ремонті, строк доставки вантажу продовжувався. З приводу зазначених обставин, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам. За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона. Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14). Інформація про технічний стан власних вантажних вагонів відображається в акті огляду технічного стану вантажних вагонів (додаток 2 до вищевказаних Правил), який складається працівником вагонного господарства на станції, підприємстві, у депо, де дислоковані вагони. Відповідно до п.2.3.7 договору від 16.02.2018 відповідач (перевізник) зобовязаний надавати вагони в технічно справному стані для виконання вантажних операцій Замовником. При цьому, такий же обов`язок передбачений п.2.3.7 договору від 25.02.2020. Згідно з ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Оскільки у матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували належний технічний стан вагонів перед відправкою вантажу, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено наявність обставин, які звільняють залізницю від виконання зобов`язання за договором перевезення у встановлений термін. Отже, відповідно до зазначених вище залізничних накладних, вантаж було фактично доставлено на станції призначення із простроченням, тобто після закінчення терміну доставки визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (ст. 920 ЦК України). Згідно з п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Відповідно до п.1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір. Таким чином, сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею обчислюється, виходячи із даних щодо суми провізної плати, зазначеної у конкретній залізничній накладній (графа 31), на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу залізничним транспортом, що узгоджується з приписами частини 3 статті 313 ГК України, пунктів 6, 23 Статуту залізниць України, пункту 1.2. Правил оформлення перевізних документів, пункту 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів, залежно від кількості днів прострочення у доставці вантажу. (Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/1524/19). Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений пунктом 116 Статуту залізниць України штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту залізниць України штрафу відсутні. Згідно з абз. 2 п 8 Правил датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування. Календарними штемпелями на залізничних накладних, доданих до позовної заяви, підтверджується, що вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. Судом першої інстанції перевірено наведений позивачем розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, а також наданий відповідачем контррозрахунок. З урахуванням наведених відповідачем заперечень щодо окремих накладних та враховуючи, що видача вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної, за розрахунками суду загальна сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу складає 23 351,82 грн. Доводами апеляційної скарги не заперечується правильність нарахування вказаної суми з інших причин, ніж зазначені вище. Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну поставку вантажу, яке міститься у відзиві на позовну заяву, перевіривши всі доводи, які містяться в ньому, врахувавши встановлений судом розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов`язання та розмір штрафу; а також обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу, які відповідач згідно з ст.74 ГПК України не довів, що вони є винятковими, місцевий господарський суд, правомірно відмовив у його задоволенні. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції чи його зміни відсутні. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст.ст. 76, 77 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Доводи, викладені у апеляційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження та не спростовують обставин справи, на які посилався суд як на підставу для часткового задоволення позовних вимог, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення у справі не вбачається. Поряд з тим Північний апеляційний господарський суд погоджується з доводами, наведеними у відзиві на апеляційну скаргу, як такими, що узгоджуються із встановленими судами обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні. Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» частково. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі №910/2878/21 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. В зв`язку з завершенням апеляційного розгляду та залишенням оскаржуваного рішення без змін, зважаючи на те, що дія рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі №910/2878/21 була зупинена ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021, колегія суддів поновлює дію оскаржуваного рішення. Розподіл судових витрат У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського кодексу України Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/2878/21 залишити без змін.

2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця».

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 190/2878/21.

4. Матеріали справи № 910/2878/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Б.О. Ткаченко Судді А.Г. Майданевич О.М. Гаврилюк