Постанова 4824 № 2-958-1/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №2-958-1/10 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13808/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. при секретарі Коліснику В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року (суддя Ул`яновська О.В.) у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «ОТП Банк», Державне підприємство «Сетам», встановила: у серпні 2020р. ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила зупинити незаконні, упередженні дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О., зняти з торгів і вилучити із продажу (лот №436075) частину будинку, загальною площею 128,20 м2 та 7/18 частини земельної ділянки, площею 0,0545 га, кадастровий номер 75034005, за адресою: АДРЕСА_1 . Мотивуючи вимоги скарги, заявник зазначала, що вона отримала лист заступника генерального директора з електронних торгів ДП «Сетам» ОСОБА_2 про продаж її єдиного фактичного житла, що є предметом іпотеки - 29/100 частин будинку, загальною площею 128,20 м2, та 7/18 частини земельної ділянки, площею 0,0545 га, кадастровий номер 75034005, за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник посилалася на те, що рішенням Святошинського районного суду міста Києвавід 1 липня 2010 року у цивільній справі №2-958-1/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість у розмірі 1 581 958грн 79коп., разом з тим, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 серпня 2010 року у цивільній справі №2-1863-1/10 стягнуто з ОСОБА_5 на її користь 1 857 717грн 12 коп., а також судові витрати у розмірі 1 820грн. Вищезазначені судові рішення стосуються одних і тих же грошових коштів, якими незаконно заволодів ОСОБА_5 . Виконавчі листи №2-958-1/10 та №2-1863-1/10 знаходилися на виконанні ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві та з урахуванням розумності та справедливості мали б бути об`єднанні в одне виконавче провадження, або ж знаходитися в одного і того ж державного виконавця, про що вона неодноразово зазначала в заявах до ВДВС у Святошинському районі м. Києва. Заявник стверджувала, що в провадженні Святошинського районного суду міста Києва знаходиться заява АТ «ОТП Банк» від 13 грудня 2019р. про видачу дубліката виконавчого листа №2-958-1/10, що свідчить про втрату оригіналу. Однак, за відсутності судового рішення про видачу дубліката виконавчого листа, не маючи оригіналу виконавчого листа, через вісім років приватним виконавцем вчиняються незаконні та упереджені дії, а саме без правових підстав виставлено на продаж житло, яке є її єдиним фактичним місцем проживання. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року скаргу задоволено частково, зупинено реалізацію (лот №436075) частини будинку, загальною площею 128,20 м2 та 7/18 частини земельної ділянки, площею 0,0542 га, кадастровий номер 75034005, за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині заяви відмовлено. У поданій апеляційній скарзі приватний виконавець Лановенко Л.О. просить ухвалу суду в частині задоволення вимог скарги скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким скаргу залишити без задоволення. Приватний виконавець посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки суд на власний розсуд вийшов за межі вимог скарги, в якій не було заявлено про забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації арештованого майна. Крім того, приватний виконавець зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав правової оцінки доводам скаржника та правомірності дій приватного виконавця, оскільки виконавче провадження № 61220451 з примусового виконання виконавчого листа №2-958-1/10, виданого Святошинським районним судом міста Києва 29 березня 2012 року, було відкрито на підставі оригіналу виконавчого листа. Також приватний виконавець звертає увагу, що рішення Святошинського районного суду міста Києвавід 1 липня 2010 року ухвалено щодо декількох відповідачів, тому на підставі ч. 2 ст. 368 ЦПК України судом були видані виконавчі листи на кожного боржника, однак скаржником не надано доказів, що стягувач АТ «ОТП Банк» звернувся із заявою про видачу дубліката виконавчого листа саме щодо ОСОБА_1 . Приватний виконавець вважає безпідставними посилання скаржника на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок, загальною площею 50,3кв.м, житловою площею 22,1кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Поданий на електронну пошту Київського апеляційного суду від імені ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу, не приймається до уваги колегією суддів, так як у порушення вимог ст. 360 ЦПК України його копії не були направлені іншим учасникам справи. АТ «ОТП Банк», ДП «Сетам», будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.189-190, 202-203), у судове засідання своїх представників не направили, клопотання про його перенесення не подали, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судове засідання у відсутність їх представників. У судовому засіданні 17 листопада 2020р. представник приватного виконавця Лановенко Л.О. - адвокат Коваленко Т.А. підтримала апеляційну скаргу та її доводи. ОСОБА_1 та її представник адвокат Дзюбенко О.В. у судовому засіданні 17 листопада 2020р. заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити ухвалу суду без змін, посилаючись на доводи, викладені у скарзі. У подальшому представник приватного виконавця Лановенко Л.О. - адвокат Коваленко Т.А., ОСОБА_1 та її представник адвокат Дзюбенко О.В., будучи належним чином повідомленими про продовження розгляду апеляційної скарги 1 грудня 2020 року (с.с.201), у судове засідання не з`явилися. 30 листопада 2020р. на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшла заява від імені ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, яка не містить ні графічний, ні електронний підпис заявника, тому колегія суддів вважає, що вона розгляду не підлягає. 1 грудня 2020 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання представника приватного виконавця Лановенко Л.О. - адвоката Коваленко Т.А. про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на самоізоляції. Виходячи з того, що учасники справи пояснення з приводу предмета апеляційного розгляду надали у судовому засіданні 17 листопада 2020 року, у судовому засіданні була оголошена перерва для надання апеляційному суду копії договору іпотеки, що учасниками справи зроблено не було, а перебування на самоізоляції не є перешкодою для направлення суду зазначеного документа, колегія суддів вирішила за можливе закінчити розгляд справи у відсутність учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника приватного виконавця Лановенко Л.О. - адвоката Коваленко Т.А., ОСОБА_1 та її представника адвоката Дзюбенко О.В., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду міста Києвавід 1 липня 2010 року у цивільній справі №2-958-1/10, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2011 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість у розмірі 198 046 доларів США 87 центів, що еквівалентно 1 581 958грн 79коп., 77 802грн 79коп., а також судові витрати по справі - 1 700грн судового збору та 120грн на інформаційно-технічне забезпечення (с.с.16-17). На виконання рішення суду 29 березня 2012 року Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист стосовно ОСОБА_1 , на підставі якого 10 лютого 2020 року за заявою представника АТ «ОТП Банк» приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Лановенко Л.О. відкрито виконавче провадження № 61220451. 28 лютого 2020 року приватним виконавцем Лановенко Л.О. прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, в якій було виправлено описку постановою від 24 квітня 2020 року, та накладено арешт на 29/100 частин житлового будинку, загальною площею 128,20 м2, житловою площею 76,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та 7/18 частин земельної ділянки, площею 0,0545 га, цільове призначення - обслуговування житлового будинку і господарських будівель що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , які належать ОСОБА_1 . Листом ДП «Сетам» повідомило ОСОБА_1 про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів 28 серпня 2020р.: реєстраційний номер лота - 436075 (уцінено лот № 427633), відомості про предмет іпотеки: 29/100 частин житлового будинку, загальною площею 128,20 м2 та 7/18 частин земельної ділянки, площею 0,0545 га, кадастровий номер АДРЕСА_4 (с.с.9). Частково задовольняючи скаргу та зупиняючи реалізацію частини будинку та земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації арештованого майна. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, так як він не ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам судове рішення першої інстанції не відповідає. Приписами Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» визначено засоби та порядок захисту прав учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, шляхом оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби в судовому порядку. Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Статтею 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Таким чином, вищезазначеними нормами процесуального права не передбачено, що за результатами розгляду скарги на дії приватного виконавця суд може постановити ухвалу про зупинення безстроково дії приватного виконавця стосовно виконання рішення суду. Мотивуючи свої висновки, суд першої інстанції послався на положення ст. 151, 153 ЦПК України та на право учасника виконавчого провадження оскаржити результати проведеної оцінки майна. Разом з цим, скарга ОСОБА_1 не містить доводів її незгоди із оцінкою майна, переданого на реалізацію на прилюдних торгах, а положення статей 151, 153 ЦПК України визначають зміст та форму заяви про забезпечення позову, та її розгляд судом. Як зазначено у пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухилився від розгляду скарги ОСОБА_1 , не встановив фактичних обставин справи, не уточнив вимог скарги і не постановив судове рішення за результати її розгляду. З тексту скарги та пояснень ОСОБА_1 , наданих під час апеляційного розгляду, колегія суддів встановила, що підставами оскарження дій приватного виконавця Лановенко Л.О. з приводу передачі на реалізацію арештованого майна - 29/100 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_5 та 7/18 частин земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_3 , є: - відсутність у приватного виконавця оригіналу виконавчого листа, так як АТ «ОТП Банк» звернулося до Святошинського районного суду міста Києва із заявою про видачу дублікату виконавчого листа; - вказане житло є єдиним житлом ОСОБА_1 , тому відповідно до положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" відсутні правові підстави для звернення стягнення на зазначене майно, яке перебуває у іпотеці, у рахунок погашення заборгованості за кредитом в іноземній валюті; - частина майна, яке передане на реалізацію, не виділено у натурі. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. З копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 10 лютого 2020 року представник АТ «ОТП Банк» звернувся до приватного виконавця Лановенко Л.О. із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-958-1/10, виданого 29 березня 2012 року Святошинським районним судом міста Києва щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «ОТП Банк» у розмірі 198 046,87 доларів США. До заяви був доданий оригінал виконавчого листа № 2-958-1/10 від 29 березня 2012 року. Доводи скарги про те, що виконавче провадження було відкрито не на підставі оригіналу виконавчого листа, спростовуються наданим представником приватного виконавця Лановенко Л.О. - адвокатом Коваленко Т.А. колегії суддів для огляду оригіналом виконавчого листа. Крім того, з приєднаної до скарги копії заяви представника АТ «ОТП Банк» до Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року про видачу дубліката виконавчого листа вбачається, що представник банку просив видати дублікат виконавчого листа стосовно боржника ОСОБА_3 , який згідно рішення Святошинського районного суду міста Києва від 1 липня 2010 року є солідарним боржником з ОСОБА_1 . Доказів звернення АТ «ОТП Банк» до Святошинського районного суду міста Києва з приводу видачі дублікату виконавчого листа стосовно ОСОБА_1 ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду скаржником надано не було. Отже, виконавче провадження № 61220451 відкрито на підставі оригіналу виконавчого листа. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року, справа № 367/6231/16-ц, частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні. З наявних матеріалів справи вбачається та ОСОБА_1 не заперечується, що їй належить на праві власності 29/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та 7/18 частин земельної ділянки, площею 0,0545 га, кадастровий номер 75034005, за адресою: АДРЕСА_3 , тому, виходячи з положень ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», зазначене майно може бути об`єктом продажу з електронних торгів без її виділу в натурі. 7 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з підпунктом 1 пункту 1 якого, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу"та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. З відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що у власності ОСОБА_1 перебуває житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 , що ОСОБА_1 підтвердила. Посилання ОСОБА_1 на те, що у зазначеному будинку тривалий час ніхто не проживає і він не придатний для проживання, не є підставою для застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», так як даний закон не містить положень про те, що інше нерухоме житлове майно, яке є у власності боржника, повинно бути придатним для проживання. Крім того, будь-яких належних та достатніх доказів у підтвердження неможливості використання житлового будинку у с. Червоний Остер для проживання, ОСОБА_1 суду надано не було. За таких обставин, доводи ОСОБА_1 , викладені у скарзі від 13 серпня 2020 року, не знайшли свого підтвердження. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, а бо неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційним судом встановлено і представником приватного виконавця Лановенко Л.О. не заперечується, що 29/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та 7/18 частин земельної ділянки, площею 0,0545 га, кадастровий номер 75034005, за адресою: АДРЕСА_3 , є предметом договору іпотеки, який був укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. Пунктом 3 частини 1 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо наявна письмова згода заставодержателя. З наявної в матеріалах виконавчого провадження інформації з Державного реєстру іпотек вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , та земельна ділянка, площею 0,0545 га, кадастровий номер 75034005, за адресою: АДРЕСА_3 , за договором іпотеки від 2 жовтня 2007 року передані в іпотеку. Іпотекодавцями зазначені ОСОБА_7 , яка проживає у квартирі АДРЕСА_6 , та ОСОБА_1 , яка проживає у квартирі АДРЕСА_7 . Іпотекодержателем зазначене Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на підставі договору про відступлення права вимоги від 5 листопада 2010р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Бондар І.М. (с.с.91). Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року у справі № 2-486/11, яке розміщене у Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/23997700, визнано недійсним договір іпотеки № РМL-003/221/2007р. (майнова порука) від 2 жовтня 2007 року, укладений між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_7 і ОСОБА_1 , в частині ОСОБА_7 щодо предмета іпотеки: 71/100 частини жилого будинку АДРЕСА_3 та 11/18 частини земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Також у рішенні зазначено, що 5 листопада 2010р. між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» відступило ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № МL-003/221/2007 від 2 жовтня 2007р., та договором іпотеки № РМL-003/221/2007р. (майнова порука) від 2 жовтня 2007р., предметом якого є жилий будинок АДРЕСА_3 , який належить на праві власності ОСОБА_7 - 71/100 частини жилого будинку та ОСОБА_1 - 29/100 частини жилого будинку. Склад предмету іпотеки є: загальна площа жилого будинку 128,2 кв.м., житлова площа - 76,90 кв.м., та земельна ділянка, на якій знаходиться зазначений жилий будинок. Площа земельної ділянки становить 0,0545 гектарів, та належить в таких частинах: 11/18 частки земельної ділянки належить ОСОБА_7 , а 7/18 - ОСОБА_1 . Таким чином, стягувач у виконавчому проваджені № 61220451, Акціонерне товариство «ОТП Банк», не є заставодержателем іпотечного майна, у тому числі і 29/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та 7/18 частин земельної ділянки, площею 0,0545 га, кадастровий номер 75034005, за адресою: АДРЕСА_3 , тому для задоволення вимог стягувача за рахунок майна, яке належить ОСОБА_1 та перебуває у іпотеці, необхідна письмова згода іпотекодержателя - ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Однак надані суду копії матеріалів виконавчого провадження № 61220451 такої письмової згоди не містять. Відсутність такої згоди порушує права не тільки іпотекодержателя, а і ОСОБА_1 . За таких обставин, приватний виконавець Лановенко Л.О. передала на реалізацію майно, яке належить ОСОБА_1 , без дотримання вимог ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження». Для усунення порушень прав ОСОБА_1 приватному виконавцю Лановенко Л.О. необхідно отримати письмову згоду іпотекодержателя, яким на час розгляду скарги судом є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», і в залежності від отриманих результатів вирішити питання про можливість звернення стягнення на предмети іпотеки у погашення заборгованості за виконавчим листом № 2-958-1/10 від 29 березня 2012 року. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни щодо передачі на реалізацію 29/100 частин житлового будинку, загальною площею 128,2 м2, житловою площею 76,9 м2, за адресою АДРЕСА_1 , та 7/18 частин земельної ділянки, площею 0,0545 га, кадастровий номер 75034005 за адресою: АДРЕСА_3 . Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 грудня 2020 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк