Постанова 4824 № 755/3976/17

справа № 755/3976/17 головуючий у суді І інстанції Гаврилова О.В. провадження №22-/824/12837/2020 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 грудня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Писаної Т.О., Суддів Приходька К.П., Журби С.О. за участі секретаря судового засідання Костецької М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року у справі за поданням державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (міста Київ) Кенюк Л.В. про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, заінтересовані особи: боржник - ОСОБА_3 , стягувач - ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року виконуюча обов`язки начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (міста Київ) - Кенюк Л.В. звернулась до суду з поданням про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, заінтересовані особи: боржник - ОСОБА_3 , стягувач - ОСОБА_1 , в якому просить суд прийняти та розглянути подання про надання дозволу на примусову реалізацію в межах виконавчого провадження ВП №55421090 квартири АДРЕСА_1 , на яку за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/1494/16-ц від 16 травня 2016 року визнано право власності в порядку набувальної давностіза ОСОБА_2 , але право власності на яку не зареєстроване в установленому законом порядку. В обґрунтування подання державним виконавцем зазначено, що на виконанні в Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) перебуває виконавче провадження ВП №55421090 з примусового виконання виконавчого листа №755/3976/17, виданого 29 листопада 2017 року Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суми заборгованості за договором позики у розмірі 45 000 доларів США, 3% річних у розмірі 68 607 гривень 90 копійок та судовий збір у розмірі 8000 гривень, а всього 2 359 154 гривні 90 копійок (а.с. т.2 а.с. 9-10, 11). Підставою для звернення з даним поданням зазначено, що іншого майна, окрім квартири АДРЕСА_1 , на яке можливо звернути стягнення, у боржника немає, право власності на вищевказану квартиру у встановленому законом порядку не зареєстроване, згідно інформації з ДФС та ПФУ, боржник на обліку не перебуває, інформація про джерела отриманих доходів та пенсії - відсутня, рахунки в банківських установах у боржника відсутні, за повідомленням мешканців вищевказаної спірної квартири, власник виїхав до АР Крим, транспортні засоби у боржника також відсутні. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року у задоволенні подання державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (міста Київ) Кенюк Л.В. про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, заінтересовані особи: боржник - ОСОБА_3 , стягувач - ОСОБА_1 - відмовлено. Не погоджуючись із указаною ухвалою суду стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року про відмову у задоволенні подання державного виконавця та ухвалити нове судове рішення про задоволення указаного подання про надання дозволу на примусову реалізацію набутої боржником у порядку спадкування квартири. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що у матеріалах справи наявний витяг із єдиного державного реєстру права власності на нерухоме майно, з якого убачається, що у спірній квартирі зареєстровано право проживання боржника, та право власності на вказану квартиру ні за ким не зареєстровано. Також у доводах апеляційної скарги стягувач ОСОБА_1 зазначає, що обставини ухилення боржника від виконання судового рішення були встановленні в ухвалі від 27 серпня 2019 року у цій справі, якою було задоволено подання виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тому додаткових підстав для доведення суду обставин про обізнаність боржника про наявність виконавчого провадження не було. Відзивів на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не надходило. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року та винести ухвалу, якою задовольнити подання державного виконавця. ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений на офіційному веб-сайті Київського апеляційного суду відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, про наявність поважних причин, що унеможливили прибути в судове засідання не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною 1 ст.18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця суд першої інстанції виходив із недоведеності державним виконавцем обставин про те, що право власності на вказаний об`єкт нерухомості боржником у встановленому законом порядку не зареєстроване, зокрема - витягу з державного реєстру з параметрами пошуку щодо зазначеної квартири. Отже державним виконавцем не надано, як доказів того, що за боржником у встановленому законом порядку не зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , так і доказів того, що право власності на цю квартиру не зареєстроване за будь-якою іншою особою. Також суд першої інстанції виходив із тих обставин, що матеріали подання не містять доказів про обізнаність боржника ОСОБА_2 про існування виконавчого провадження №55421090, як то отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 грудня 2017 року та/або інших постанов чи повідомлень державного виконавця в цьому виконавчому провадженні. Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія апеляційного суду погодитись не може враховуючи наступне. Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (частина друга статті 48 Закону України "Про виконавче провадження"). Згідно з частиною п`ятою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Згідно з частиною четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. За змістом статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. При розгляді справ вказаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Київ від 10 липня 2017 року був задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за договором позики. Рішення боржником не оскаржене та набрало чинності 13 листопада 2017 року. 29 листопада 2017 року Дніпровським районним судом міста Києва був виданий виконавчий лист у справі №755/3976/17 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суми заборгованості за договором позики у розмірі 45 000 доларів США, що в еквіваленті до гривні за офіційним курсом НБУ станом на 06 березня 2017 року становить 1 220 366 гривень, суму відсотків за користування позикою у розмірі 39 167 доларів США, що в еквіваленті до гривні за офіційним курсом НБУ станом на 06 березня 2017 року становить 1 062 181 гривень, 3% річних у розмірі 68 607 гривень 90 копійок та судовий збір у розмірі 8000 гривень, а всього 2 359 154 гривні 90 копійок (а.с. т.2 а.с. 9-10, 11). Постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондарчук Ю.М. від 26 грудня 2017 року було відкрите виконавче провадження ВП№55421090 про стягнення з ОСОБА_4 2359154 грн 90 коп. Про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було повідомлено боржника та стягувача шляхом направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, на підтвердження чого надано до матеріалів справи супровідний лист №81971 від 26 грудня 2017 року та реєстр вихідної кореспонденції (а.с. 59-63 Т.1). Того ж дня 26 грудня 2017 року за заявою стягувача державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження, копії якої направлено сторонам до відома. Крім того, державним виконавцем зроблено запити до ДФСУ та УФПУ з метою отримання інформації про доходи боржника та відкриті рахунки в банківських установах. Державним виконавцем отримано відповідь з ДФС, згідно якої платник податків з податковим номером 2469112211 та паспортом ТТ № 199828 на обліку в органах ДФС не перебуває, згідно відповіді ДФС на запит про джерела отримання доходів боржників-фізичних осіб інформація не знайдена, згідно відповіді ПФУ на запит про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи та виявлення інформації про отримання боржником пенсії - інформацію не знайдено. 17 січня 2018 року державним виконавцем направлено запити до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з метою отримання інформації про те, чи перебуває боржник на обліку в органах податкової інспекції як фізична - особа підприємець, до відділу ДРАЦС з метою отримання інформації про зміну прізвища та сімейного стану боржника, до Державної міграційної служби України з метою отримання інформації про видачу документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами. 20 березня 2018 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою місця проживання та реєстрації боржника, а саме: АДРЕСА_2 , мешканці якої відмовилися представитися та повідомили, що зазначену квартиру вони винаймають, а інформацією про власника вони не володіють. 25 січня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, копії якої направлено для виконання до АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», АТ «Укрексімбанк», ПАТ «ПУМБ», АТ «УкрСиббанк», ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», ПАТ «ПроКредит Банк», АТ «Ощадбанк» та ПАТ «Банк Кредит Дніпро». Згідно отриманих відповідей у боржника відсутні рахунки в банківських установах. Відповідно до наданих відповідей, Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві зареєстрований актовий запис за № 433 від 12 лютого 1988 року про шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Дарницьким районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві зареєстрований актовий запис № 646 від 30 вересня 1997 року про розірвання шлюбу між громадянином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інших актових записів цивільного стану по м. Києву не виявлено. Згідно відповіді Державної міграційної служби України у м. Києві ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 подав заяву на оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , який виготовлений 27 листопада 2017 року, але не отриманий. Попередній паспорт серії НОМЕР_2 від 25 червня 2010 року вважається втраченим. 05 березня 2018 року державним виконавцем направлено запит до Відділу ДРАЦС з метою отримання інформації про зміну прізвища. 23 січня 2019 року державним виконавцем здійснено повторний вихід за адресою місця проживання боржника, а саме: АДРЕСА_2 , однак за вказаною адресою двері квартири не відчинили, про що складено відповідний акт державного виконавця. 12 квітня 2018 року Дніпровський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві повідомив, що 18 червня 2016 року складено актовий запис № 91 про зміну прізвища відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 17 квітня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про зміну прізвища боржника ОСОБА_4 на ОСОБА_3 25 квітня 2018 року державним виконавцем направлено запит до Державної міграційної служби у м. Києві на прізвище ОСОБА_3 , з метою отримання інформації про видачу документів, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами. Згідно відповіді Державної міграційної служби у м. Києві ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон-серії НОМЕР_1 від 23 жовтня 2017 року. 25 квітня 2018 року державним виконавцем направлено запит до ДФСУ та УФПУ з метою отримання інформації про доходи боржника ОСОБА_3 та відкриті рахунки в банківських установах. 16 травня 2018 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою зазначеною у виконавчому документі де було з`ясовано, що власник квартири за даною адресою не проживає, а місце його знаходження не відомо. Державним виконавцем отримано відповідь з ДФС, згідно якої платник податків з прізвищем ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на обліку в органах ДФС не перебуває, інформацію про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб - інформацію не знайдено, згідно відповіді ПФУ на запит про осіб - боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, про отримання пенсії - інформацію не знайдено. 11 червня 2018 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою АДРЕСА_2 де мешканці відмовилися представлятися, але повідомили, що власник квартири виїхав до АР Крим. 04 січня 2019 року Головний центр обробки спеціальної інформації повідомив, що ОСОБА_3 документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 тричі перетинав Державний кордон через КПВВ Чаплинка, в останнє виїхав за межі України на непідконтрольну Україні території на транспортному засобі д.н.з. НОМЕР_5 через КПВВ Чаплинка 20 квітня 2018 року. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року за ОСОБА_8 визнано право власності в порядку набувальної давності, після матері - ОСОБА_9 . ОСОБА_3 видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_1 , здійснювати від його імені всі необхідні юридичні дії, що стосуються його спадкових справ на майно, яке знаходиться в АДРЕСА_2 з правом продажу. Дана довіреність була відкликана ОСОБА_4 . Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_8 зареєстровано житловий будинок, домоволодіння в АДРЕСА_3 . 02 травня 2019 року головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві Нікітіна М.О. звернулася до Дніпровського районного суду в місті Києві з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою від 11 травня 2019 року у задоволенні подання Головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві Нікітіної М.О., заінтересована особа: ОСОБА_3 про встановлення тимчасового обмеження права виїзду за межі України боржника ОСОБА_3 відмовлено. 20 серпня 2019 року головний державний виконавець Дніпровського районного ВДВС міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Нікітін М.О. звернувся повторно з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до виконання зобов`язань по сплаті заборгованості за виконавчим листом № 755/8976/17, виданим 29 листопада 2017 року Дніпровський районним судом міста Києва. Ухвалою від 27 серпня 2019 року подання головного державного виконавця Дніпровського районного ВДВС міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Нікітіна М.О. про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України задоволено. Тимчасово обмежено право виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , який проживає АДРЕСА_2 , до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду на підставі якого 29 листопада 2017 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №755/3976/17. Задовольняючи подання державного виконавця суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність факту ухилення ОСОБА_3 від виконання зобов`язань щодо сплати боргу, а відтак і про обізнаність боржника про наявність виконавчого провадження. Ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року є чинною та боржником не оскаржена. Відповідно до ч.5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Тому висновок суду першої інстанції щодо необізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження є безпідставними, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими. Колегія суддів не може також погодитись із висновком суду першої інстанції, щодо недоведеності підстав для застосування ч.10 ст. 440 ЦПК України оскільки, державним виконавцем не було надано витяг з державного реєстру з параметрами пошуку щодо зазначеної квартири. Відповідно до п. 5 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №599), інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, їх обтяження, наявні в Державному реєстрі прав, а також відповідні відомості з його невід`ємної архівної складової частини або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень. За бажанням особи інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, крім відомостей, передбачених абзацом першим цього пункту, може додатково містити відомості про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та його невід`ємної архівної складової частини у хронологічному порядку. Пошук відомостей про зареєстровані речові права здійснюється за одним або декількома з таких ідентифікаторів: щодо об`єкта нерухомого майна: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна; кадастровий номер земельної ділянки; адреса об`єкта нерухомого майна; щодо суб`єкта речового права, обтяження - фізичної особи: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові; номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; номер та за наявності серія документа, що посвідчує таку особу; реєстраційний номер облікової картки платника податків. Так, у матеріалах справи наявний витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 99-103), який був отриманий виконавцем за параметрами пошуку щодо суб`єкта речового права. Із указаного витягу вбачається, що у відомостях про суб`єкта обтяження, зазначено боржника ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Указана квартира, як об`єкт нерухомого майна також, зазначена у розділі актуальна інформація. Згідно із записом про обтяження №17143478 підставою виникнення обтяження є постанова про арешт майна, серія та номер: 51063372, виданий 28 жовтня 2016 року головним державним виконавцем Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області. ОСОБА_1 до апеляційної скарги надала відомості з реєстру за параметрами пошуку щодо об`єкта нерухомого майна, із якого убачається, що за вказаними параметрами запиту за адресою кв. АДРЕСА_1 право власності ні за ким не зареєстровано. Неможливість надання указаного доказу до суду першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що не була повідомлена про розгляд цього подання, відтак не мала можливості надати відповідний доказ до суду першої інстанції, оскільки, відповідно до ч.11 ст. 440 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця. Таким чином, колегією апеляційного суду встановлено передбачені процесуальним законом підстави для прийняття наданого стягувачем доказу. Отже, у суду першої інстанції був наявний витяг з реєстру з інформацією про зареєстровані речові права суб`єкта обтяження, що містив актуальну інформацію стосовно відсутності зареєстрованого права на спірну квартиру, відповідна інформація також підтверджена стягувачем шляхом надання відомостей про відсутні зареєстровані права на об`єкт нерухомого майна, а саме спірну квартиру. Таким чином, встановлено, що боржник ОСОБА_3 набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі судового рішення шляхом визнання права власності в порядку набувальної давності, разом з тим, не зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на об`єкт нерухомості, що позбавляє приватного виконавця вчиняти дії, визначені Законом України "Про виконавче провадження", а саме звернути стягнення на спірне нерухоме майно. А враховуючи, що судове рішення боржником не виконане, а приватний виконавець, у свою чергу, зобов`язаний вживати всіх можливих заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" для виконання рішення суду, наявні підстави для задоволення заяви останнього. Так, Конституція України у статті 41 гарантує право кожному володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція) в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ. Отже, першою умовою виправданості втручання у права, гарантовані статтею першою Протоколу №1 до Конвенції є те, що воно має бути передбачене законом. Зокрема, таке втручання у право особистої приватної власності передбачено частинами 3, 4 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження". У пункті 9 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства також віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Тривале невиконання рішень, постановлених національними судами є системною проблемою України, яка констатована у декількох рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). ЄСПЛ в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. З урахуванням наведеного право на втручання у право власності боржника є законним, виправданим, із дотриманням балансу інтересів боржника і стягувача. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи, що при постановлені оскаржуваної ухвали судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення подання приватного виконавця. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року скасувати. Ухвалити у даній справі нове судове рішення. Подання державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кенюк Л.В. про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, заінтересовані особи: боржник - ОСОБА_3 , стягувач - ОСОБА_1 - задовольнити. Звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/1494/16-ц від 16 травня 2016 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 04 грудня 2020року. ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК.П. Приходько С.О. Журба