Постанова 4872 № 916/1483/13

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1483/13 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Поліщук Л.В., Лавриненко Л.В., при секретарі судового засідання: Станковій І.М., за участю представників: від Фізичної особи-підприємця Тимошенка Віталія Анатолійовича - участі не брали, від Дарієнка Миколи Камелевича - Скорохватов О.М., від Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області - участі не брали, розглянувши апеляційну скаргу Дарієнка Миколи Камелевича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.11.2019, прийняту головуючим суддею Невінгловською Ю.М., суддями Гутом С.Ф., Д`яченко Т.Г., м. Одеса, повний текст складено 25.11.2019, у справі №916/1483/13 за позовом: Фізичної особи-підприємця Тимошенка Віталія Анатолійовича до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дарієнка Миколи Камелевича про стягнення 698 060,74 грн ВСТАНОВИВ: 12.11.2019 до Господарського суду Одеської області від старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Бурмістр В.Г. надійшла заява про звернення стягнення на незареєстроване майно боржника №45423174 від 07.11.2019 (вх.№2-5540/19 від 12.11.2019), в якій останній просив дозволити звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: на частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з другого поверху в житловому будинку під літ. "А" загальною площею 67,70 кв.м, а саме: з 1-7 - коридор площею 11,9 кв.м; 1-8 - веранда площею 4,60 кв.м; 1-9 - житлова площа 17,40 кв.м; 1-10 - житлова площа 14,10 кв.м; 1-11 - житлова площа 8,30 кв.м; 1-12 - житлова площа 11,30 кв.м, в рамках виконавчого провадження в АСВП №45423174 з примусового виконання наказу №916/1483/13, виданого 04.11.2014 Господарським судом Одеської області про стягнення з Дарієнка Миколи Камелевича на користь Тимошенка Віталія Анатолійовича суми заборгованості 455398,20 грн, пені у розмірі 90101,78 грн, заборгованості по сплаті 24% річних у розмірі 138873,29 грн та суми судового збору у розмірі 13687,47 грн, а всього - 698060,74 грн. Вказана заява обґрунтована тим, що під час проведення примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/1483/13 від 04.11.2014 державним виконавцем встановлено факт відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, крім частки житлового будинку, розташованого за адресою: м . Одеса , вул. 36-а Лінія, буд . 53 , що складається з другого поверху в житловому будинку під літ. "А" загальною площею 67,70 кв.м, а саме: з 1-7 - коридор площею 11,9 кв.м; 1-8 - веранда площею 4,60 кв.м; 1-9 - житлова площа 17,40 кв.м; 1-10 - житлова площа 14,10 кв.м; 1-11 - житлова площа 8,30 кв.м; 1-12 - житлова площа 11,30 кв.м, яка була виділена в натурі Дарієнку Миколі Камелевичу на підставі чинного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15.04.2019 у справі №523/16315/15-ц та право власності на яку боржником не зареєстроване. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.11.2019 у справі №916/1483/13 (головуючий суддя Невінгловська Ю.М., судді: Гут С.Ф., Д`яченко Т.Г.) подання старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Бурмістр В.Г. (вх.№2-5540/19 від 12.11.2019) задоволено; звернуто стягнення на нерухоме майно боржника - Дарієнка Миколи Камелевича , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: на частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з другого поверху в житловому будинку під літ. "А" загальною площею 67,70 кв.м, а саме: з 1-7 - коридор площею 11,9 кв.м; 1-8 - веранда площею 4,60 кв.м; 1-9 - житлова площа 17,40 кв.м; 1-10 - житлова площа 14,10 кв.м; 1-11 - житлова площа 8,30 кв.м; 1-12 - житлова площа 11,30 кв.м, в рамках виконавчого провадження в АСВП №45423174 з примусового виконання наказу №916/1483/13, виданого 04.11.2014 Господарським судом Одеської області про стягнення з Дарієнка Миколи Камелевича на користь Тимошенка Віталія Анатолійовича суми заборгованості 455398,20 грн, пені у розмірі 90101,78 грн, заборгованості по сплаті 24% річних у розмірі 138873,29 грн та суми судового збору у розмірі 13687,47 грн, а всього - 698060,74 грн. Дана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Дарієнко Микола Камелевич є фактичним власником частини вищезазначеного житлового будинку на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15.04.2019 у справі №523/16315/15-ц, яке набрало законної сили 16.05.2019, при цьому відповідно до наданих державним виконавцем доказів будь-яке інше майно та доходи у боржника відсутні. Не погодившись з постановленою ухвалою, Дарієнко Микола Камелевич звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.11.2019 у справі №916/1483/13 скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні подання старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Бурмістр В.Г. про звернення стягнення на незареєстроване майно боржника №45423174 від 07.11.2019 (вх.№2-5540/19 від 12.11.2019) відмовити. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на передчасності подання державним виконавцем до місцевого господарського суду заяви про звернення стягнення на незареєстроване майно боржника №45423174 від 07.11.2019 (вх.№2-5540/19 від 12.11.2019), оскільки для завершення процедури виділу частки зі спільної сумісної власності подружжя апелянту необхідно здійснити низку дій, спрямованих на приведення виділеної в натурі частки у відповідність до будівельних норм і стандартів, зокрема, забезпечити виділений об`єкт індивідуальними системами водопостачання, каналізації, газопостачання, опалення та електропостачання (в тому числі окремими приладами обліку (лічильниками), опалювальними котлами тощо) з розробленням та узгодженням всіх проектів і отриманням необхідних дозволів у відповідних органах, а також провести роботи, пов`язані з переплануванням та переобладнанням житлового будинку на дві ізольовані квартири згідно з вимогами нормативно-правових актів у галузі будівництва. Водночас апелянт зазначає про невжиття державним виконавцем заходів, які повинні передувати поданню до суду заяви про звернення стягнення на незареєстроване майно боржника, про що свідчить відсутність у матеріалах справи доказів накладення арешту на таке майно, документів щодо визначення вартості цього майна, а також доказів на підтвердження факту того, що у боржника недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можливо задовольнити вимоги стягувача. Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що питання можливості звернення стягнення на незареєстроване майно боржника вже було розглянуто Суворовським районним судом м. Одеси, ухвалою якого від 15.10.2019 у справі №523/14598/19 у задоволенні подання державного виконавця, що за змістом ідентичне заяві про звернення стягнення на незареєстроване майно боржника №45423174 від 07.11.2019 (вх.№2-5540/19 від 12.11.2019), було відмовлено. Апелянт також зауважує, що суд першої інстанції порушив приписи статті 336 Господарського процесуального кодексу України, оскільки повинен був провести судове засідання для розгляду заяви про звернення стягнення на незареєстроване майно боржника №45423174 від 07.11.2019 (вх.№2-5540/19 від 12.11.2019) за участю як державного виконавця, так і самого боржника. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Таран С.В., судді: Будішевська Л.О., Поліщук Л.В. від 19.12.2019 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 03.01.2020 та призначено розгляд справи №916/1483/13 на 15.01.2020 о 10:30. Між тим у зв`язку з перебуванням 15.01.2020 судді Будішевської Л.О. у відпустці судове засідання не відбулося, за розпорядженням керівника апарату суду №22 від 15.01.2020 справу №916/1483/13 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення судді-учасника колегії. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/1483/13 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Поліщук Л.В., Лавриненко Л.В. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у визначеному складі суддів справу №916/1483/13 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 05.02.2020 о 14:00. У судовому засіданні 05.02.2020 представник Дарієнка Миколи Камелевича апеляційну скаргу підтримав; представники Фізичної особи-підприємця Тимошенка Віталія Анатолійовича та Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІ а.с.128, 137). З порушенням встановленого апеляційним господарським судом строку та без клопотання про його поновлення або продовження 28.01.2020 до суду апеляційної інстанції від Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, найменування якого в подальшому було змінене на Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), надійшов відзив №91 від 03.01.2020 (вх.№4667/19/Д1 від 28.01.2020), в якому останній просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.11.2019 у справі №916/1483/13 залишити без змін. Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. З огляду на те, що відзив №91 від 03.01.2020 (вх.№4667/19/Д1 від 28.01.2020) Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подано поза межами строків, визначених апеляційним господарським судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, а також те, що останній не порушує питання про поновлення або продовження вказаного процесуального строку, зазначений відзив колегією суддів до уваги не приймається. Фізична особа-підприємець Тимошенко Віталій Анатолійович своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представника Дарієнка Миколи Камелевича , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2014 у справі №916/1483/13 позов Фізичної особи-підприємця Тимошенка Віталія Анатолійовича до Фізичної особи-підприємця Дарієнка Миколи Камелевича задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Дарієнка Миколи Камелевича на користь Фізичної особи-підприємця Тимошенка Віталія Анатолійовича суму заборгованості 455398,20 грн, пеню у розмірі 90101,78 грн, заборгованість по сплаті 24% річних у розмірі 138873,29 грн та суму судового збору у розмірі 13687,47 грн; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Тимошенка Віталія Анатолійовича на користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір у розмірі 422,89 грн. 04.11.2014 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.10.2014 у справі №916/1483/13 судом першої інстанції було видано накази про його примусове виконання. Постановою старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 13.11.2014 відкрито виконавче провадження №45423174 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/1483/13 від 04.11.2014 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дарієнка Миколи Камелевича на користь Фізичної особи-підприємця Тимошенка Віталія Анатолійовича суми заборгованості у розмірі 455398,20 грн, пені у розмірі 90101,78 грн, заборгованості по сплаті 24% річних у розмірі 138873,29 грн та суми судового збору у розмірі 13687,47 грн. 05.02.2015 старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в межах виконавчого провадження №45423174 було прийнято постанову, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику - Дарієнку Миколі Камелевичу , у межах суми стягнення (698060,74 грн), а також встановлено заборону на відчуження вказаного майна. Згідно з відповіддю Відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеської області б/н від 06.04.2018 Дарієнко Микола Камелевич ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) по м. Одесі та Одеській області зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться. Відповідно до відомостей, отриманих від Державного підприємства "Національні інформаційні системи", станом на 13.12.2018 у Міністерства внутрішніх справи України відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. З відповідей Пенсійного фонду України №1045651388 від 07.12.2018 та №1045642955 від 07.12.2018, наданих на запити державного виконавця про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи та про осіб-боржників, які отримують пенсії, вбачається, що зазначеної інформації щодо Дарієнка Миколи Камелевича не знайдено. Державна фіскальна служба України у відповіді №1045864870 від 12.12.2018 повідомила державного виконавця про те, що підприємницьку діяльність Дарієнка Миколи Камелевича припинено, а інформація стосовно боржників-фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15.04.2019 у справі №523/16315/15-ц, яке набрало законної сили 16.05.2019, зокрема, позов Тимошенка Віталія Анатолійовича до Дарієнка Миколи Камелевича та ОСОБА_5 задоволено частково; виділено в натурі Дарієнку Миколі Камелевичу частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з другого поверху в житловому будинку під літ. "А" загальною площею 67,70 кв.м, а саме: з 1-7 - коридор площею 11,9 кв.м; 1-8 - веранда площею 4,60 кв.м; 1-9 - житлова площа 17,40 кв.м; 1-10 - житлова площа 14,10 кв.м; 1-11 - житлова площа 8,30 кв.м; 1-12 - житлова площа 11,30 кв.м; припинено право спільної сумісної власності Дарієнка Миколи Камелевича та ОСОБА_5 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 25.07.2019 старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області у виконавчому провадженні №45423174 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/1483/13 від 04.11.2014 прийнято постанову, якою описано та накладено арешт на належну Дарієнку Миколі Камелевичу частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з другого поверху в житловому будинку під літ. "А" загальною площею 67,7 кв.м, а саме: з 1-7 - коридор площею 11,9 кв.м; 1-8 - веранда площею 4,6 кв.м; 1-9 - житлова площа 17,4 кв.м; 1-10 - житлова площа 14,1 кв.м; 1-11 - житлова площа 8,3 кв.м; 1-12 - житлова площа 11,3 кв.м. На підставі вказаної постанови Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговим бюро "ТРІАДА" було проведено оцінку вищезазначеної частки житлового будинку Дарієнка Миколи Камелевича та складено за її результатами відповідний висновок б/н від 05.09.2019, згідно з яким ринкова вартість об`єкту оцінки становить 691130 грн. Термін дії даного висновку визначено до 05.03.2020. З наявних у матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкті нерухомого майна №181327153 від 17.09.2019 та №181327426 від 17.09.2019 вбачається, що за Дарієнком Миколою Камелевичем не проведено державну реєстрацію права власності на жодний об`єкт нерухомого майна, в тому числі і на належну йому на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15.04.2019 у справі №523/16315/15-ц частку житлового будинку за адресою: м. Одеса , вул. 36-а Лінія , буд.

53. Старший державний виконавець Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Бурмістр В.Г. надав до Господарського суду Одеської області з заявою про звернення стягнення на незареєстроване майно боржника №45423174 від 07.11.2019 (вх.№2-5540/19 від 12.11.2019), в якій останній просив дозволити звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: на частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з другого поверху в житловому будинку під літ. "А" загальною площею 67,70 кв.м, а саме: з 1-7 - коридор площею 11,9 кв.м; 1-8 - веранда площею 4,60 кв.м; 1-9 - житлова площа 17,40 кв.м; 1-10 - житлова площа 14,10 кв.м; 1-11 - житлова площа 8,30 кв.м; 1-12 - житлова площа 11,30 кв.м, в рамках виконавчого провадження в АСВП №45423174 з примусового виконання наказу №916/1483/13, виданого 04.11.2014 Господарським судом Одеської області про стягнення з Дарієнка Миколи Камелевича на користь Тимошенка Віталія Анатолійовича суми заборгованості 455398,20 грн, пені у розмірі 90101,78 грн, заборгованості по сплаті 24% річних у розмірі 138873,29 грн та суми судового збору у розмірі 13687,47 грн, а всього - 698060,74 грн. Задовольняючи вищезазначену заяву, місцевий господарський суд виходив з того, що Дарієнко Микола Камелевич є фактичним власником частини вищезазначеного житлового будинку на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15.04.2019 у справі №523/16315/15-ц, при цьому відповідно до наданих державним виконавцем доказів будь-яке інше майно та доходи у боржника відсутні. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення поданої державним виконавцем заяви з огляду на наступне. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду. В силу статті 1291 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012). Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права. За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішення по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії"). У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично. 02.06.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016. Пунктом 7 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом; після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Отже, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон України "Про виконавче провадження"). Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За умовами статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців). В силу статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Вказаною статтею також передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (частина перша статті 48 Закону України "Про виконавче провадження"). Частиною шостою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Згідно з частиною другою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. За умовами частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Колегія суддів зауважує на тому, що, вирішуючи питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване, суд має дослідити матеріали справи на предмет наявності або відсутності у справі будь-яких належних та допустимих доказів того, що державний виконавець вчиняв інші передбачені законом заходи щодо виконання судового рішення і такі заходи виявилися безрезультатними, з огляду на те, що звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок або квартиру боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, є виключним заходом, а тому з метою уникнення обмеження конституційних прав громадянина може бути застосований в останню чергу, що визначено приписами статті 50 Закону України "Про виконавче провадження". Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23.01.2019 у справі №552/6400/15-ц. Відповідно до частини восьмої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України). Суд апеляційної інстанції вбачає, що органом державної виконавчої служби в обґрунтування поданої ним 12.11.2019 заяви про звернення стягнення на незареєстроване майно боржника №45423174 від 07.11.2019 (вх.№2-5540/19 від 12.11.2019) до Господарського суду Одеської області надано копії відповіді Відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеської області б/н від 06.04.2018, довідки з Державного підприємства "Національні інформаційні системи" б/н від 13.12.2018, відповідей Пенсійного фонду України №1045651388 від 07.12.2018 та №1045642955 від 07.12.2018, відповіді Державної фіскальної служби України №1045864870 від 12.12.2018 та інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкті нерухомого майна №181327153 від 17.09.2019 та №181327426 від 17.09.2019. За таких обставин, державним виконавцем в межах виконавчого провадження №45423174 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/1483/13 від 04.11.2014 не було здійснено всіх належних заходів, направлених на розшук майна боржника, про що свідчить, зокрема, відсутність у матеріалах справи жодного доказу пошуку рахунків Дарієнка Миколи Камелевича у банках та інших фінансових установах, хоча саме на кошти боржника в силу приписів закону стягнення звертається в першу чергу. Крім того, державний виконавець мав можливість з`ясувати (перевірити) наявність/відсутність належного боржнику рухомого майна, яке включає в себе не лише транспортні засоби, зокрема, отримати відомості від реєстраторів акцій чи інших цінних паперів, звернутись до органу, що здійснює реєстрацію та облік сільськогосподарської техніки (самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні та меліоративні машини, сільгосптехніку, інші механізми), з відповідним запитом тощо. Не направлялись Першим Суворовським відділом Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області і запити до органів державного архітектурно-будівельного контролю з метою отримання відомостей щодо ведення боржником будівництва будь-яких об`єктів. Отже, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що у матеріалах справи відсутні та державним виконавцем до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження дотримання Першим Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області порядку та строків проведення періодичних перевірок майнового стану Дарієнка Миколи Камелевича. В силу частини п`ятої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Між тим жодні докази звернення державного виконавця до Дарієнка Миколи Камелевича з пропозицією щодо вибору останнім тих видів майна чи предметів, які з метою примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/1483/13 від 04.11.2014 необхідно реалізувати в першу чергу, у матеріалах справи відсутні та Першим Суворовським відділом Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області до місцевого господарського суду не подані. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд зазначає про передчасність висновку суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення подання старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Бурмістр В.Г. (вх.№2-5540/19 від 12.11.2019) та, як наслідок, звернення стягнення на нерухоме майно боржника - Дарієнка Миколи Камелевича , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку. Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду Одеської області від 19.11.2019 у справі №916/1483/13 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з одночасною відмовою у задоволенні подання старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Бурмістр В.Г. про звернення стягнення на незареєстроване майно боржника №45423174 від 07.11.2019 (вх.№2-5540/19 від 12.11.2019). Посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права у зв`язку з проведенням останнім судового засідання для розгляду вищезазначеного подання про звернення стягнення на незареєстроване майно боржника за відсутності державного виконавця і боржника колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки за умовами частини десятої статті 336 Господарського процесуального кодексу України суд негайно розглядає таке подання державного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, при цьому з матеріалів справи вбачається, що державний виконавець був належним чином сповіщений про дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду його подання, між тим своїм правом на участь у цьому судовому засідання не скористався. Стосовно решти доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України"). Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дарієнка Миколи Камелевича задовольнити. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.11.2019 у справі №916/1483/13 скасувати. У задоволенні подання старшого державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Бурмістр В.Г. про звернення стягнення на незареєстроване майно боржника №45423174 від 07.11.2019 (вх.№2-5540/19 від 12.11.2019) відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 10.02.2020. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя Л.В. Поліщук Суддя Л.В. Лавриненко