Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/5361/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1326/20 Справа № 214/5361/20 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2020 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Іоаніді Д.С. на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп., за участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2020 року водій ОСОБА_1 18 липня 2020 року о 18.06 год. по вул. Меркулова, 6 в м. Кривому Розі керував транспортним засобом MERCEDS-BENZ 312 D, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. На законну вимогу працівника поліції водій погодився пройти огляд на місці в установленому законом порядку з метою встановлення алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 прилад ARHK -0113, результат позитивний, тест 244 склав 1.87 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги посилається на те, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки належно не оформлений (відсутній с/лист про направлення до суду, не опечатаний, відсутній підпис начальника управління або його заступників), є фрагментальним (записане нарізкою з різних кадрів) та ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не було попереджено про відеофіксацію. Зазначає, що час складання процесуальних документів, що містяться в матеріалах справи, не відповідає відеофіксації. Вказує, що письмові пояснення свідків є неналежним доказом, оскільки викладені на заздалегідь заготовлених друкованих бланках, не містять відомості про документ, яким встановлено особу свідка. Звертає увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що відеозапис фіксувався на нагрудну бодікамеру АЕ-00264, АЕ-00033 та АЕ00154, а на відеозаписах зазначено бодікамери АЕ-0264, АЕ-0033 та НОМЕР_2 . Вказує, що поліцейський не роз`яснили ОСОБА_1 наслідки складання щодо нього протоколу, покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, його право на захист та права, передбачені Конституцією та КУпАП. Зазначає, що з акту огляду на стан сп`яніння неможливо встановити коли його було складено та до якого протоколу. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу та будь-яке підтвердження поважності зупинки транспортного засобу. Вказує, що матеріалами справи не підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Вважає, що розгляд справи судом було проведено однобічно, поверхнево та з порушенням права на захист ОСОБА_1 , оскільки не було допитано свідків та інспекторів поліції. Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Під час апеляційного перегляду встановлено, що судом першої інстанції належним чином з`ясовано обставини щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а викладені в постанові висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи. Так, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння. Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 у присутності свідків пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, результат огляду 1,87 проміле; тестуванням на алкоголь до протоколу, відповідно до якого результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння 1,87 проміле; поясненнями допитаного у судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідка ОСОБА_3 , який підтвердив зазначені у письмових поясненнях відомості; відеозаписом з бодікамери поліцейського, з якого слідує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом MERCEDS-BENZ 312 D, д.н.з. НОМЕР_1 , після чого був зупинений працівниками поліції, йому було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, та останній в присутності двох свідків пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою технічного засобу Драгер, результат огляду 1,87 проміле; а також іншими наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9а ПДР України. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також пояснень ОСОБА_3 , допитаного у судовому засіданні суду апеляційної інстанції в якості свідка, по справі не вбачається. Крім того, допитаний в якості свідка ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтвердив відомості, викладені у його письмових поясненнях, та зазначив, що був свідком під час проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння за допомогою технічного засобу Драгер, результат огляду був 1,87 проміле, ОСОБА_1 з результатом огляду був згоден, не заперечував, що саме він керував транспортним засобом, а також йому було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, що в сукупності з встановленим фактом перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння свідчить про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що заперечував в апеляційній скарзі захисник. Всупереч доводам захисника долучений до матеріалів справи відеозапис з бодікамери поліцейського відповідає вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026. При цьому зазначена інструкція не містить вимог щодо здійснення працівниками поліції попередження про аудіо- та відеофіксацію. Крім того, з п. 1 розділу 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 № 1395, слідує, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються усі документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення, зокрема, і запис з бодікамери поліцейського, що спростовує доводи апеляційної скарги захисника про те, що відеозапис з бодікамери поліцейського має направлятись лише за запитом суду супровідним листом. Певні невідповідності щодо часу складання протоколу про адміністративне правопорушення та долучених до нього документів, зазначених у самих документах, та згідно відеозапису мають місце, проте не є істотним порушенням вимог закону та підставою для скасування оскаржуваної постанови. Що стосується посилання захисника на невідповідність письмових пояснень свідків вимогам КУпАП, так як вони виготовлені на заготовлених друкованих бланках та не містять відомостей про документ, яким встановлено особи свідків, то слід зазначити, що положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735, будь-яких вимог щодо шаблону чи бланку надання пояснень свідками не передбачено. Доводи захисника про порушення працівниками поліції права на захист ОСОБА_1 під час проведення огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписом з бодікамери поліцейського, а також поясненнями допитаного у суді апеляційної інстанції свідка ОСОБА_4 . При цьому протокол про адміністративне правопорушення містить підпис ОСОБА_1 про роз`яснення йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Крім того, будь-яких заперечень чи зауважень шодо дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення чи проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 не мав. Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія на стан алкогольного сп`яніння, що є порушенням вимог закону, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як слідує із вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 266 КУпАП та Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, направлення складається для проведення огляду у закладі охорони здоров`я лише у разі незгоди водія транспортного засобу з результатами огляду, проведеного з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським. Проте, як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 був згоден з результатами огляду, проведеного з використанням спеціальних технічних засобів, у зв`язку з чим направлення не видавалось і поліцейські не забезпечували його доставку до найближчого закладу охорони здоров`я. Що стосується доводів в апеляційній скарзі про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено інші номери бодікамер, ніж ті, що зазначені на наявних у матеріалах справи відеозаписах, то зазначене має місце, проте розцінюється судом апеляційної інстанції як технічна описка, яка не є суттєвою, оскільки описки лише в одній цифрі, а саме зазначено «АЕ-00264, АЕ-00033 та АЕ00154», замість правильного «АЕ-0264, НОМЕР_3 та НОМЕР_2 », та зазначена описка не перешкодила об`єктивному та всебічному розгляду справи. В матеріалах справи відсутні та захисником під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у зв`язку з чим відповідні доводи захисника в апеляційній скарзі є неприйнятними. Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно роз`яснень, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Іоаніді Д.С. залишити без задоволення. Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду С.І.Крот