Постанова 4855 № 640/16771/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16771/19 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Карпушової О.В., Пилипенко О.Є., секретаря Ткаченка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітка за час вимушеного прогула, за апеляційною скаргою Департамента патрульної поліції Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Департамента патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач, Департамент ПП НП України), в якому просив визнати протиправними та скасувати накази відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновлення на службі та стягнення середнього заробітка за час вимушеного прогула. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на момент прийняття оскаржуваних наказів в матеріалах службового розслідування було відсутнє рішення компетентного органа про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Наголошує, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 червня 2019 року провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності закрито за відсутністю склада адміністративного правопорушення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що місцевим судом не надано оцінки відеозаписам, що здійснювали поліцейські під час затримання позивача. Також поза увагою суду залишені положення Правил етичної поведінки поліцейських, згідно яких за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим. Наголошує, що дисциплінарне стягнення не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступка не встановлена у визначеному порядку. За відсутності рішення компетентного органа про встановлення вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, факт вчинення ним дисциплінарного проступка є недоведеним. Посилання відповідача на неправильність висновків Шевченківського районного суду міста Києва уважає недоречними, оскільки рішення цього суду набрало законної сили. Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що позивач з 08 грудня 2016 року проходив службу в поліції. Наказом Департамента ПП від 19 червня 2019 року № 450 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за вчинення дисциплінарного проступка, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункта 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінета Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пунктів 1, 2, 6 і 7 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статута Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, абзаців 1, 2 пункта 1 розділа ІІ, пункта 3 розділа ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, керуючись вимогами пункта 2 доручення Департамента патрульної поліції від 17 лютого 2017 року № 755вн/41/11/02-2017, відповідно до пункта 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статута Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, на інспектора роти № 7 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції у місті Києві Департамента патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Зазначений наказ було реалізовано наказом Департамента патрульної поліції від 06 серпня 2019 року № 594 о/с (по особовому складу), яким позивача з 06 серпня 2019 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Уважаючи такі накази протиправними, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду. Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт допущення позивачем дисциплінарного проступка у вигляді керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння спростовується рішенням суду, яке набрало законної сили. До того ж, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності реалізований поза межами визначеного для цього строку. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №580-VIII) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Частиною 1 статті 6 цього Закону закріплено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 7 Закону України №580-VIII під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов`язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов`язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов`язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності. У разі виявлення таких дій поліцейський зобов`язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних злочинів, вчинених поліцейськими. Пунктами 1-3 частини 1 статті 18 Закону України №580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини. Згідно з частинами 1 та 2 статті 19 Закону України №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут). За визначенням частин 1 та 2 статті 1 Дисциплінарного статута службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Пунктами 1, 3, 6, 7, 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статута передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України №580-VIII, зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень. Згідно з частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статута за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За визначенням статті 12 Дисциплінарного статута дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до частин 1 - 3 статті 13 Дисциплінарного статута дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступка не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Наведені норми свідчать про те, що притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності можливе, зокрема, за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Дисциплінарного статута службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступка, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступка, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Статтею 16 Дисциплінарного статута встановлено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів. До строка проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновка за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Судом установлено, що накладенню на позивача дисциплінарного стягнення передувало проведення службового розслідування. 18 червня 2019 року начальником Департамента ПП НА України затверджено висновок службового розслідування, зі змісту якого вбачається, що 28 квітня 2019 року за адресою: вул. Кривоноса, 27, м. Київ, зафіксовано порушення правил дорожнього руху інспектором роти № 7 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_1., який керував автомобілем Dacia Logan, номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення від 28 квітня 2019 року, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 28 квітня 2019 року, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 122 КУпАП. Відповідно до протокола про адміністративне правопорушення від 28 квітня 2019 року, складеного о 21:15 інспектором роти № 3 батальйону № 4 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП лейтенантом поліції Хізяком B.C. стосовно позивача, працюючого в УПП у місті Києві, особу якого встановлено за посвідченням водія, 28 квітня 2019 року о 20:10 год. в м. Києві, по вул. М. Кривоноса, 27, позивач керував транспортним засобом Dacia Logan, номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога за адресою: просп. Визволителів, 6, м. Київ, чим порушив вимоги пункта 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 КУпАП. Позивач поставив свої підписи у відповідних графах та в поясненні вказав, що бажав здати аналізи. До вказаного протокола про адміністративне правопорушення долучено посвідчення водія, висновок лікаря-нарколога та постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 122 КУпАП від 28 квітня 2019 року. При цьому, у висновку службового розслідування зафіксовано пояснення позивача, у яких останній наполягав на тому, що огляд лікарем-наркологом в Київській міській клінічній наркологічній лікарні «Соціотерапія» був проведений з рядом порушень, в результаті чого висновок нарколога від 28 квітня 2019 року оскаржується ним у суді. Вини своєї не визнав та повідомив, що у той день алкоголь не вживав. За результатами проведеного службового розслідування відповідач дійшов висновку, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, а саме: керування позивачем 28 квітня 2019 року автомобілем Dacia Logan у стані алкогольного сп`яніння, підтверджені. Факт перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння, на переконання відповідача, підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 28 квітня 2019 року. Разом з тим, згідно постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 21 червня 2019 року у справі №761/18729/19 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, провадження закрито за відсутністю в його діях склада правопорушення. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 28 квітня 2019 року, як зазначено у вказаній постанові, не прийнятий як належний доказ вини позивача. Як вірно зазначено місцевим судом, під час розгляду даної справи не повинно досліджуватись питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а повинна надаватись правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступка. При цьому, наявність факта притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факта не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав. Проте, під час розгляду справи, відповідачем не доведено факта вчинення позивачем дисциплінарного поступка, який, на його переконання, полягав у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Посилання на відеозаписи колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такими зафіксовано дії працівників поліції щодо обстеження позивача на стан алкогольного сп`яніння, що не є належним доказом перебування останнього у такому стані. Зазначене вже було предметом дослідження Шевченківським районним судом міста Києва, рішення якого набрало законної сили. Також колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідачем не наведено будь-якого спростування висновка місцевого суду про порушення строка виконання дисциплінарного стягнення, закріпленого у статті 22 Дисциплінарного статута. При цьому, судовою колегією враховується, що згідно пункта 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департамента патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.В. Карпушова О.Є. Пилипенко